Справа №760/19685/25 2/760/12043/25
05 листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить: стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до повноліття дитини; стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати, зумовлені лікуванням малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі еквівалентному 3 246 євро за курсом НБУ на день виконання рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з березня 2019 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільну малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що протягом останніх років стосунки з відповідачем поступово погіршились, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, у зв'язку з чим, було подано до суду позов про розірвання шлюбу, який наразі перебуває у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва (справа № 760/15964/25).
З березня 2022 року вони проживають окремо. Вона разом з малолітньою дочкою проживають в Італійській Республіці.
Указує, що з березня 2022 року по липень 2024 року відповідач взагалі не приймав участь у матеріальному забезпеченні сім'ї, ухилявся від участі в утриманні та вихованні малолітньої дочки - ОСОБА_3 , незважаючи на те, що вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням матеріально підтримувати дочку та сплачувати аліменти.
Разом з тим, з липня 2024 року від відповідача почали періодично надходити на картку позивача кошти, однак вони не перекривають і 1/10 всіх витрат, яких потребує малолітня дитина, зокрема, витрати на оплату дитячого садочку, одяг, лікування, відпочинок тощо.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідач є працездатною особою, його стан здоров'я дозволяє працювати, інших неповнолітніх (малолітніх) на утриманні не має, він може сплачувати аліменти у розмірі частини від усіх його доходів.
Крім того, позивач зазначає, що у листопаді 2022 року їхня спільна дочка - ОСОБА_3 , перенесла тяжке захворювання та потребувала дороговартісного лікування, зокрема, дитина була госпіталізована із діагнозом - лівостороння базальна пневмонія та РСВ-позитивний бронхіт до лікарні в місті Бруніко автономної провінції Південний Тіроль, регіон Бользано, Італія. Вартість лікування становила 6 491,93 євро, самостійна оплата яких є непомірним тягарем для неї.
Окрім того, зауважила, що відповідачем без її згоди, та на шкоду інтересам дитини відчужено майно, що було придбано подружжям під час шлюбу, а саме: майнові права на квартиру АДРЕСА_1 в секції Б другої черги будівництва житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту по АДРЕСА_2 , автомобіль марки KIA, модель CEE'D, 2010 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 .
Враховуючи вищевикладене, що відповідач не виконує добровільно свій обов'язок по утриманню дитини та нею понесено додаткові витрати на дитину у розмірі, який є непомірним тягарем для неї, позивач звернулася до суду з указаним позовом та просила його задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2025 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не було отримано. Вказані документи направлялися відповідачу за адресою місця реєстрації встановленою судом.
Відповідно до трекінгу поштове відправлення з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов, які направлялися відповідачу за адресою місця реєстрації, повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд установив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 10 березня 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року, що набрало законної сили 23 жовтня 2025 року, розірвано.
У період шлюбу у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 24 квітня 2019 року.
Дитина проживає разом з матір'ю (позивачем) та знаходиться на її утриманні, що підтверджується дозволами на проживання в Республіці Італія № І21677501 та № І21677500, виданими на ім'я позивача та дочки сторін.
Звертаючись до суду з указаним позовом позивач зазначає, що відповідач до липня 2024 року не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дочки, а з липня 2024 року надає її у розмірі, що не відповідає принципу рівності батьків при виконанні обов'язку щодо утримання дітей.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частинами другою, третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
При цьому, як передбачено частиною другою статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум з 01 січня 2025 року для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
Згідно з частинами першою-третьою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Суд установив, що малолітня ОСОБА_3 , 2019 року народження, проживає разом з матір'ю у Республіці Італія, місто Бруніко. Відповідачем не спростовано зазначений факт.
З наданих позивачем платіжних вимог вбачається, що за 2-й триместр 2024/2025 навчального року та 3-й триместр 2024/2025 навчального року, за дитячий садок, який відвідує дочка сторін, було сплачено 258 євро та 215 євро, відповідно.
Відповідно до сертифікату про зарахування № 1422, виданого директором школи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зарахована та відвідувала у 2022-2023 , 2023-2024 і 2024-2025 навчальних роках дитячий садок «Il mondo del bambini» у місті Бруніко. На 2025-2026 навчальний рік учениця зарахована до 1-го класу початкової школи «Галілео Галілей» у місті Бруніко.
При визначенні розміру аліментів суд враховує вік дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини, потреби дитини, а також те, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні матері, відповідач є особою працездатного віку, а також те, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя та відсутність доказів того, що він не має можливості чи не здатен допомагати дитині.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, не надав відзиву до суду, яким би приведені позивачем обставини спростував.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення аліментів та їх задоволення.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Щодо стягнення з відповідача додаткових витрати на дитину, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.
Суд при розгляді позову виходить з того, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою вище статтею.
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19.
Так, з наданої позивачем виписки вбачається, що дочка сторін у період з 09 листопада 2022 по 11 листопада 2022 року знаходилась на стаціонарному лікуванні у місті Бруніко, Республіка Італія, у зв'язку з діагностуванням їй початкової лівосторонньої бронхіальної пневмонії.
Позивач зазначає, що у зв'язку з викладеним, на лікування дочки нею було витрачено 6 491,93 євро, що є непомірним тягарем для неї однієї.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг, витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Як вже встановлено судом, позивачем підтверджено випискою з лікарні, що їхня спільна дочка з відповідачем була 09 листопада 2022 року госпіталізована з діагнозом - початкової лівосторонньої бронхіальної пневмонії.
Крім того, нею долучено до позову рахунок, виставлений лікарнею за надання амбулаторних послуг для спеціалізованої допомоги, стаціонарний догляд у лікарні за ОСОБА_5 , яким визначено, що вартість наданих послуг становить 6 491,93 євро та повинна бути оплачена протягом 30 днів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що понесені позивачем витрати викликані саме особливими обставинами, передбаченими частиною першою статті 185 СК України, оскільки пов'язані з лікуванням дитини та доведені наданими нею доказами, а саме: випискою з лікарні, рахунком на оплату послуг, відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування викладених обставин, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача 3 245,97 євро (6 491,93/2=3 245,97), що станом на 31 жовтня 2025 року за курсом Національного банку України еквівалентно становить 157 472,39 (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста сімдесят дві гривні 39 коп.) гривень.
Доказів які б підтверджували, що майновий стан відповідача не дозволяє йому забезпечувати оплату додаткових витрат, матеріали справи не містять.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною шостою статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 2 785,92 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 84, 91, 141, 180-184, 185, 191 СК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 липня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 245,97 євро, що станом на 31 жовтня 2025 року за курсом Національного банку України еквівалентно становить 157 472,39 (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста сімдесят дві гривні 39 коп.) гривень, додаткових витрат на утримання дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 785,92 грн.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: Одеська обл., Красноокнянський район, с. Ткаченка;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна