Справа №760/18025/24
2/760/5038/25
06 листопада 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Козленко Г.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з зарплатного рахунку,
До Солом'янського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- зупинити всі виконавчі провадження;
- здійснити дії щодо зняття арешту з зарплатного рахунку боржника - військовослужбовця, власником якого є ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , рахунок IBAN: № НОМЕР_2 , в банку банк ПУМБ МФО №334851 .
В обґрунтування позову зазначає, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 було накладено арешт на зарплатний рахунок.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як роз'яснено у пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Як встановлено судом, у позові позивачем заявлено позовну вимогу про зняття арешту з зарплатного рахунку, який було накладено в межах виконавчого провадження, боржником у якому є позивач..
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У свою чергу, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
У цій справі, предметом розгляду фактично є постанова про арешт коштів боржника, тобто позивачем оскаржуються рішення виконавця (постанова про арешт коштів), винесена у виконавчому провадженні, відкритому щодо виконавчого документа, виданого місцевим загальним судом у цивільному судочинстві.
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
Таким чином норми статей 447, 448 ЦПК України встановлюють порядок судового оскарження дій або бездіяльності державного/приватного виконавця при виконанні рішень місцевого суду та зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного/приватного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого у порядку цивільного судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Звернувшись до суду з цим позовом, Туряниця В.В. оскаржує постанову про арешт коштів чим фактично оспорює дії виконавця в межах виконавчого провадження.
ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав як сторона виконавчого провадження, між сторонами у справі не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би захисту у порядку позовного провадження, а лише постало питання щодо правомірності чи неправомірності виконавчих дій (бездіяльності) та рішень приватного виконавця під час виконання судового рішення, захист прав заявника як сторони виконавчого провадження, боржника.
Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб'єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.
Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов'язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.
Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.
Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
Натомість, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних виконавців (приватних виконавців) мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за належним виконанням судових рішень. Здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження в цивільному судочинстві, що є відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням судових рішень полягає, насамперед, у реалізації основних завдань судочинства при здійсненні судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення спору і набрання судовим рішенням законної сили суд здійснює контроль за його виконанням, а також захист прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
Таким чином належним правомірним порядком захисту порушених прав позивача як боржника у виконавчому провадженні є звернення до суду саме зі скаргою на дії приватного виконавця та на рішення, ухвалені приватним виконавцем під час здійснення відповідного виконавчого провадження, що відповідає вимогам норм процесуального права та Закону України «Про виконавче провадження».
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 758/8416/15-ц.
Натомість, враховуючи що позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні у відповідача, суд приходить до висновку, що позивач має право на захист своїх порушених інтересів в порядку статей 447-448 ЦПК України, звернувшись до суду з відповідною скаргою.
Крім того, суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15, у якій зазначено, що скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особу ВДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями, або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду підлягає розгляду за юрисдикцією того суду, що ухвалив відповідне судове рішення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку позовного провадження, то у відкритті провадження по даній цивільній справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 186, 260, 261, 353, 447-449 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з зарплатного рахунку - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя Г.О. Козленко