печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52692/25-к
пр. 1-кс-44244/25
27 жовтня 2025 рокуслідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025042110001887 від 08.07.2025,
23.10.2025 адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладений ухвалою слідчого судді від 12.08.2025 (справа №757/38088/25-к, провадження №1-кс-32493/25) на транспортний засіб марки FORD, модель F150, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , із забороною користуватись, розпоряджатись та відчужувати майно та ухвалою слідчого судді від 12.08.2025 (справа №757/38089/25-к, провадження №1-кс-32494/25) на транспортний засіб марки FORD, модель F350, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 , із забороною користуватись, розпоряджатись та відчужувати майно.
Обгрунтовуючи клопотання, адвокат ОСОБА_3 зазначає, що ухвалою від 21.08.2025 (справа №757/38862/25-к, провадження №1-кс-33071/25) зобов'язано уповноважену посадову особу Головного слідчого управління Національної поліції України повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 належні їм транспортні засоби, вилучені в ході обшуку та арештовані в рамках кримінального провадження №12025042110001887 від 08.07.2025. На його неодноразові звернення, так і звернення Благодійної організації «Благодійний фонд «Важкі часи - сильні люди» (код ЄДРПОУ 45068802) (яка використовувала арештовані транспортні засоби в гуманітарних місіях у зоні бойових дій), до Головного слідчого управління Національної поліції України та Офісу Генерального прокурора залишилися без належної реакції зі сторони обвинувачення.
Попри наявність у кримінальному провадженні №12025042110001887 від 08.07.2025 набраних законної сили судових рішень, які прямо зобов'язували орган досудового розслідування повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 належних їм транспортних засобів, сторона обвинувачення свідомо проігнорувала законну вимогу слідчих суддів, тим самим нехтуючи кримінальним процесуальним законодавством України, проявляючи зневагу до інституту слідчого судді та системи судоустрою України, плюндруючи правосуддя в Україні свавіллям правоохоронних органів.
Більше того, з моменту вилучення транспортних засобів у ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 минуло понад 3 місяці, впродовж яких орган досудового розслідування мав вдосталь часу для проведення всіх необхідних слідчих дій з використанням вилучених автомобілей, зокрема призначити та провести всі необхідні судові експертизи.
Втім, впродовж всього часу, орган досудового розслідування жодним чином не повідомив ані власників майна, ані їх представника, про долю речових доказів, про орієнтовний строк правого обмеження у користуванні належного їм майна, тощо.
Попри наявність судових рішень, що прямо зобов'язують орган досудового розслідування повернути на належне зберігання вилучені транспортні засоби, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 впродовж більш ніж 3 місяців зазнають неправомірного та неспівмірного правового обмеження у праві власності, що за своїм змістом є неконституційним та незаконним.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 до суду надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просив клопотання задовольнити в повному обсязі.
У судове засідання прокурор не з'явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання про розгляд клопотання за його відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб які не з'явилися, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить наступного висновку.
В провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042110001887 від 08.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.342 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2025 (справа №757/38088/25-к) задоволено клопотання та накладено арешт на транспортний засіб марки FORD, модель F150, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , із забороною користуватись, розпоряджатись та відчужувати майно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2025 (справа №757/38089/25-к) задоволено клопотання та накладено арешт на транспортний засіб марки FORD, модель F350, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 , із забороною користуватись, розпоряджатись та відчужувати майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказані норми пов'язують право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, мета арешту майна визначається п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025042110001887 від 08.07.2025 не мають жодного процесуального статусу, а саме, не є свідками, підозрюваними, обвинуваченими; не є будь-яким іншим учасником кримінального провадження або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, а відтак не є особою, щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру, а також не може забезпечувати завдання арешту майна у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено та стороною обвинувачення не спростовано, що досудове розслідування щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025042110001887 від 08.07.2025 не здійснюється, жодних доказів вчинення ним будь-яких злочинних дій щодо арештованого майна матеріали клопотання не містять.
Крім того, відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається із наданих суду матеріалів, станом на день розгляду клопотання відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, що в свою чергу вказує на безпідставність продовження такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Таким чином, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке тривале втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які фактично можуть перешкодити кримінальному провадженню.
За таких обставин, враховуючи, що дослідженні в судовому засіданні матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про те, що арештовані автомобілі набуті в результаті вчинення злочину та/або він є предметом кримінального правопорушення чи відповідають критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 причетні до вчинення кримінальних правопорушень, відомості щодо яких внесено до ЄРДР, що виправдовувало б подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II), та з врахуванням інших висновків слідчого судді, наведених в мотивувальній частині ухвали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025042110001887 від 08.07.2025- задовольнити.
Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні №12025042110001887 від 08.07.2025, накладений на підставі наступних ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва:
- ухвала слідчого судді від 12.08.2025 (справа №757/38088/25-к, провадження №1-кс-32493/25), якою накладено арешт на транспортний засіб марки FORD, модель F150, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 - із забороною користуватись, розпоряджатись та відчужувати майно;
- ухвала слідчого судді від 12.08.2025 (справа №757/38089/25-к, провадження №1-кс-32494/25), якою накладено арешт на транспортний засіб марки FORD, модель F350, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 - із забороною користуватись, розпоряджатись та відчужувати майно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1