печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45710/25-п
06 листопада 2025 року м. Київ
суддя Печерського районного суду міста Києва Соловйов Олег Леонідович, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1
04 вересня 2025 о 22 годині 00 хвилин у м. Києві по вул. Леоніда Первомайського, 5 водій ОСОБА_1 керував електросамокатом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки з використанням газоаналізатора Drager Alkotest7510, результат позитивний 0,32‰, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомих суду причин двічі, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що в матеріалах справи містяться довідки про успішну доставку смс-повідомлення. Повідомлявся також за допомогою поштового зв'язку. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення міститься особистий підпис особи про те, що останній повідомлений, що розгляд зазначеного матеріалу буде відбуватись у Печерському районному суді міста Києва.
Статтею 268 КУпАП не передбачено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від ОСОБА_1 не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим причини неявки ОСОБА_1 до суду визнані неповажними та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Згідно пункту 1.10 ПДРУкраїни, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
У ПДР України відсутнє визначення електросамокату або самокату, разом з тим, аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей, а ОСОБА_1 використовував його саме з цією метою.
Законом України №2956-IX«Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» врегульовані відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них.
Так, відповідно до ч.1 ЗУ №2956-IX, легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
До цієї категорії підпадають всі прокатні самокати.
Також прикінцевими та перехідними положеннями ЗУ №2956-IX внесені зміни до Закону України "Про дорожній рух" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338) та Закону України "Про автомобільний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 32, ст. 273).
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 суд дійшов позиції, що ДТП сталося внаслідок руху обох транспортних засобів, зокрема електричного самокату, на якому встановлений електричний двигун, за допомогою якого самокат приводиться в рух. Крім того, електричний самокат використовувався для перевезення водія. А використання самоката, як транспортного засобу, кваліфікується, як використання джерела підвищеної небезпеки.
В вищенаведених постановах Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов'язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.»
За викладеного, слід зробити висновок про електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_1 , як водій керував транспортним засобом і в ситуації, що розглядається був учасником дорожнього руху, тому мав дотримуватись вимог ПДР України.
Зі змісту ч.1 ст.266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вина ОСОБА_1 та обставини викладені у протоколі підтверджуються:
-протоколом серії ЕПР 1 №443774 від 04.09.2025 року;
-чеком використання Drager Alkotest7510 (прилад ARJМ-0310) результат тесту 0,32‰;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.09.2025 року;
-відео з місця події, зафіксованого на камери поліцейських №472118, 470421.
Таким чином, суд доходить до висновку, що своїми неправомірними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, оскільки в порушення п.2.9 «а» КУпАП керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлені.
Враховуючи обставини справи, дані про особу правопорушника, вважаю необхідним визначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкцій ч.1 ст.130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку з винесення постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов'язок сплати судовий збір, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 (шістсот п'ять) гривень, 60 коп. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 130 ч.1, 283,284 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень, 60 коп.
Роз'яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена Київського апеляційного суду протягом десяти днів із дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Суддя О.Л. Соловйов