Номер провадження 2-з/754/124/25
Справа № 754/18718/25
Іменем України
06 листопада 2025 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Панченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 поданої її представником адвокатом Вотінцевим Єгором Геннадійовичем про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду,-
05.11.2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вотінцева Є.Г. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Деснянського районного суду м.Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Вимоги заяви обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_1 . Спадкова справа після померлої відкрита у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Любенко Т.М. Після смерті матері ОСОБА_1 відкрилась спадщина на ? частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.1996 року, копія якого додається. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємець першої черги, відповідно до ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті своєї матері. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. 16 серпня 2016 року Деснянським районним судом м. Києва (суддя Лісовська О.В.) постановлено рішення по справі №754/6210/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Аніскова Надія Анатоліївна, про визнання права власності у порядку спадкування, яким позов задоволено та визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання на квартиру АДРЕСА_1 , в тому числі на ? частину квартири, яка належала матері ОСОБА_1 21 жовтня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, за яким право власності на спірну частину квартири перейшло до ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 30 березня 2021 року постановою Київського апеляційного суду рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Наразі ОСОБА_1 має намір захистити своє порушене право в суді та подати позов про визнання вищезазначених правочинів недійсними, зокрема про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2019 року, за яким ОСОБА_5 придбала спірну квартиру. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірної квартири, а тому ОСОБА_1 не зможе поновити свої права шляхом подання позову про визнання недійсним правочинів, та у разі відчуження чи передачі вказаної квартири до іпотеки чи в оренду необхідно буде звертатися до суду з ще одним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння чи усунення перешкод у користуванні квартирою. Відсутність забезпечення позову зробить неможливим досягнення мети майбутнього позову. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 буде звертатись до суду. Предметом майбутнього позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких ОСОБА_1 має намір звернутися до суду.
Розглянувши заяву в межах наявних доказів, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник має зазначити з яким позовом він має намір звернутися до суду, та чим обумовлено необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За таких обставин, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів поданої ОСОБА_1 через її представника - адвоката Вотінцева Є.Г. заяви, заявник має на меті звернутись до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними, зокрема про визнання договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2019 року, за яким ОСОБА_5 придбала спірну квартиру.
Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову, представник заявниці - адвокат Вотінцев Є.Г посилається на те, що оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірної квартири, а тому ОСОБА_1 не зможе поновити свої права шляхом подання позову про визнання недійсним правочинів, та у разі відчуження чи передачі вказаної квартири до іпотеки чи в оренду необхідно буде звертатися до суду з ще одним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння чи усунення перешкод у користуванні квартирою.
Разом з тим, матеріали заяви не містять жодних доказів того, чому після скасування рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16 серпня 2016 року постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, а саме спливу близько чотирьох років, ОСОБА_1 не вчинялось жодних дій спрямованих на подання позову до суду визнання правочину недійсним, а саме договору купівлі-продажу квартири від 21.10.2019 року.
Таким чином, заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності даного виду забезпечення позову.
Крім того, суд звертає увагу на те, що вказана відмова не шкодить суті права позивача як особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки можливо повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду за наявності для цього підстав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви , - не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 поданої її представником адвокатом Вотінцевим Єгором Геннадійовичем про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду, - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржене до Київського апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Панченко