Номер провадження 2/754/5783/25
Справа №754/8499/25
Іменем України
27 жовтня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», який є правонаступником ПАТ «Київенерго», звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості,
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачі є споживачами вказаних послуг, однак не виконують свої зобов'язання щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим станом на 31.03.2025 року утворила заборгованість в розмірі 95 873,65 грн., що складається з: за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 16 290,87 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 4696,46 грн.; за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 38 670,34 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 33 156,74 грн. Крім того, у відповідачів також існує заборгованість за період до 31.10.2021 року заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 132,30 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку з послуг централізованого постачання гарячої води в розмірі 132,30 грн., за період з 01.11.2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1357,57 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 1437,07 грн. Також, з урахуванням положень ст.625 ЦК України, здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів, солідарно, вищевказану суму, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2025 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, правом на подання відзиву не скористались.
За даних обставин суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи за правилами Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, проти чого не заперечував представник позивача в своїй заяві.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступник підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) забов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) забов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно п. 1 Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562 врегульовані відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
З 01.05.2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила).
Відповідно до п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Тому виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, п.п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідачі зареєстровані, проживають та є споживачами послуг з центрального опалення/теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключались).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем належним чином не виконуються свої зобов'язання по сплаті за надані послуги, в зв'язку із чим має заборгованість, яка на 31.03.2025 року становить: за ЦО з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - 16 290,87 грн., інфляційна складова боргу - 2362,18 грн., 3 % річних - 569,06 грн.; за ПГВ з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - 4696,46 грн., інфляційна складова боргу - 680,99 грн., 3 % річних - 164,05 грн.; за ТЕ з 01.11.2021 року - 38 670,34 грн., інфляційна складова боргу - 4441,35 грн., 3 % річних - 1044,20 грн., пеня - 594,42 грн.; за ПГВ з 01.11.2021 року - 33 156,74 грн., інфляційна складова боргу - 3964,20 грн., 3 % річних - 920,27 грн., пеня - 531,20 грн.; за ПАО ТЕ - 1357,57 грн.; за ПАО ГВ - 1437,07 грн.; за обслуговування вузла комерційного обліку ЦО - 132,30 грн.; за обслуговування вузла комерційного обліку ПГВ - 132,30 грн., а всього 111 145,57 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг отриманих ним до укладання відповідного договору.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Так, стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів.
Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором, актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідач як споживач послуг, що надавалися ПАТ «Київенерго», зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З наданих позивачем деталізованих розрахунків заборгованості судом встановлено, що відповідачі свої обов'язки по оплаті за споживання послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води не виконували, у зв'язку з чим у них станом на 31.03.2025 року виникла вищевказана заборгованість.
Вказані суми заборгованості відповідачами належним чином не спростовано, будь-яких заперечень стосовно наявності та розміру заборгованості не заявлено.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що стороною позивача належним чином обґрунтовано позовні вимоги та доведено наявний у відповідачів розмір заборгованості.
Згідно статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідачів на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість станом на 31.03.2025 року в загальному розмірі 111 145,57 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. в рівних частинах, а саме по 1 009,33 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статями 10, 12, 19, 43-44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, статями 526, 625, 610, 714 ЦК України, -
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити.
Стягнути, солідарно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість:
-за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення -16 290,87 грн., інфляційну складову боргу - 2362,18 грн., 3 % річних - 569,06 грн.;
-за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води - 4696,46 грн., інфляційну складову боргу - 680,99 грн., 3 % річних - 164,05 грн.;
-за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії - 38 670,34 грн., інфляційну складову боргу - 4441,35 грн., 3 % річних - 1044,20 грн., пеня - 594,42 грн.;
-за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води - 33 156,74 грн., інфляційну складову боргу - 3964,20 грн., 3 % річних - 920,27 грн., пеня - 531,20 грн.;
-зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1357,57 грн.;
-зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 1437,07 грн.;
-за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення - 132,30 грн.;
-за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води - 132,30 грн.,
а всього 111 145,57 грн.
Стягнути, солідарно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1 009,33 грн. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: