ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1617/25
провадження № 1-кп/753/1278/25
"23" жовтня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024101110000579, з обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,
До Дарницького районного суду м. Києва надійшло вказане кримінальне провадження.
Прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказував на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Останній розуміючи невідворотність покарання, будучи без процесуального обмеження, зможе використати нагоду та переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_7 не має офіційно зареєстрованого місця проживання на території м. Києва, є уродженцем східних областей України та може виїхати до тимчасово окупованих територій.
Також, ОСОБА_7 порушив обов'язки, визначені ухвалою суду від 13.08.2025 про зміну запобіжного заходу з варти на домашній арешт. На даний час не встановлені всі спільники ОСОБА_7 , яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Крім того, ОСОБА_7 може перешкоджати проведенню судового розгляду іншим чином, може змінювати місця проживання, симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Враховуючи характер вчиненого злочину, а також матеріальний стан обвинуваченого, без процесуального обмеження, останній зможе продовжити вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений категорично заперечував проти задоволення клопотання. Вказував, що у ОСОБА_7 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, крім того ОСОБА_7 був мобілізований.
Також обвинувачений запевнив, що буде з'являтись в судові засідання.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали думку адвоката ОСОБА_5 .
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 є особою, відповідно до якої згідно положень. 2 ст. 183 КПК України може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, вирішуючи клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує не тільки необхідність забезпечення прав обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і тому оцінка такого ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів.
Не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, в даному конкретному випадку підозра останнього у вчиненні тяжких злочинів є небезпідставною, про що свідчить спрямування обвинувального акту до суду.
При цьому, суд, проявляючи особливу ретельність у ході судової процедури, та не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, що свідчить про наявність ризику втечі, встановив, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особи обвинувачених, наявність ще і інших підстав для позбавлення волі, вважаючи їх релевантними (відповідними) та достатніми.
Також, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
На даний час продовжується з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами, і тому можливість незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою зміни показань продовжує існувати, що свідчить про можливість перешкодити виконанню завдань кримінального провадження.
Приймаючи до уваги наявність підстав для розумної підозри щодо причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень в сукупності з даними, що характеризують особу останнього, а саме вік та стан здоров'я, з огляду на ступінь тяжкості правопорушення та вид і розмір покарання, яке може загрожувати в разі визнання обвинувачених винуватими, суд приходить до висновку про те, що наведені обставини збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, а достатні стримуючі фактори, які би свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Також, беручи до уваги відсутність доказів офіційного джерела доходу та наявності міцних соціальних зав'язків обвинуваченого суд вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є реальним.
Крім того, судовий розгляд триває, всі спільники не встановлені, і тому ризик впливу на свідків, а також перешкоджанню кримінальному провадженню продовжує існувати.
При цьому обвинувачений, до якого було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням, зокрема, обов'язку повідомляти суд про зміну місця проживання, змінив місце проживання, не повідомивши про це суд. Також, ОСОБА_7 неодноразово не з'являвся в судові засідання і про причини неявки суд не повідомляв.
Даних, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров'я - немає.
Приймаючи до уваги наявність підстав для розумної підозри щодо причетності обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з огляду на особу останнього, встановлення існування реальних ризиків, враховуючи тяжкість покарання, яке може загрожувати ОСОБА_7 в разі визнання його винним, приймаючи до уваги те, що обвинуваченим було порушено умови запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням певних обов'язків, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи підстави та обставини інкримінованих обвинуваченим під час дії воєнного стану в Україні кримінальних правопорушень, зокрема проти основ національної безпеки України, суд не визначає розмір застави.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 331 КПК України, суд,
Застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 грудня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою вираховувати з 23 жовтня 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів до Київського апеляційного суду з дня її проголошення в частині застосування запобіжного заходу.
Суддя