Справа № 752/20470/25
Провадження №: 2/752/9792/25
Іменем України
06.11.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») через систему «Електронний суд» звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі - ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладений договір позики № 4751318, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Зазначає, що 05 грудня 2020 року відповідачем було здійснено реєстрацію в інформаційно телекомунікаційній системі первісного кредитора і 29 квітня 2023 року заповнено електронну заявку на отримання позики на сайті первісного кредитора в мережі інтернет, що перебуває за адресою https://clickcredit.ua/. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №4751318 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту договору позики (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми позики). 29 квітня 2023 року відповідач після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору позики, виразив згоду із умовами договору та підписав його одноразовим ідентифікатором 8UGGINIky3, який був направлений на телефонний номер позичальника. Зазначає, що відповідно до умов розділу 1 договору позики позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 10 000,00 грн на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до розділу 2 договору позика надається строком на 30 днів.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку позичальник вказав при оформленні позики.
Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за договором №4751318 шляхом здійснення платежів, останній платіж було проведено 04 жовтня 2023 року. Зазначає, що сплачуючи заборгованість за договором відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного договору позики.
27 жовтня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна») було укладено договір факторингу №01.02-64/23. Відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором № 4751318 від 29 квітня 2023 року.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4751318 від 29 квітня 2023 року станом на дату складання позовної заяви, яка становить: заборгованість за основним боргом - 10 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 33 406,12 грн; всього заборгованість - 43 406,12 грн, та судові витрати по справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Виклик відповідача ОСОБА_1 постановлено здійснити в порядку, передбаченому частиною десятою статті 187 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
З матеріалів позову вбачається, що остання відома адреса відповідача: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Єдиного демографічного реєстру відповідач знався з реєстрації за вказаною адресою 05 березня 2019 року.
Разом із тим, вбачається, що відповідач зареєстрований у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та має Електронний кабінет, тому у відповідності до статті 14 ЦПК України, відповідачу направлена судова повістка про виклик до суду та прикріплені до нього файли в його електронний кабінет та доставлено 27 вересня 2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, при цьому у позовній заяві просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, без участі позивача та задовольнити заявлені позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом установлено, що 29 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4751318, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8UGGINIky3.
Згідно з пунктом 2.1. договору, сума позики становить 10 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.2. договору, позика надається строком на 30 днів, з 29 квітня 2023 року по 29 травня 2023 року.
Згідно з пунктів 2.3., 2.4. договору, базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) становить 37,21%. Базова процентна ставка (фіксована) з другого дня за користування позикою становить 2,50%, та нараховується до дати повернення позики. Знижена процента ставка з другого дня користування позикою становить 0,01%.
Відповідно до пункту 4 договору позики сторони погодили, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення на залишок позики.
За змістом пункту 5 договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що: ознайомився на сайті https: clickcredit.ua/informaciya/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до пункту 6 договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за ставкою 2.50% (ставка незмінна протягом всього строку позики), якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
Згідно пункту 20 договору, цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до довідки № КД-000030878/ТНПП від 19 травня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» підтверджує прийняття платіжної інструкції від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів, та завершення наступної платіжної операції: 1) Дата 29 квітня 2023 року; 2) Номер платежу 03c7691d-2f9c-41e5-9474-aa65a1983688; 3 )Сума 10 000.00 грн.; 4) Отримувач Павлушенко Сергій - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .
27 жовтня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-64/23. У відповідності до пункту 2.1. договору за цим договором клієнт відступає (передає) фактору право вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та сплачує Клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію №9361 від 31 жовтня 2023 року на суму 1 045 144,09 грн, реєстр боржників до договору факторингу від 27 жовтня 2023 року №01.02-64/23, витяг з реєстру боржників до договору факторингу від 27 жовтня 2023 року №01.02-64/23 стосовно ОСОБА_1 за договором № 4751318 від 29 квітня 2023 року на суму 43 406,12 грн, в тому числі заборгованість за основним боргом - 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 33 406,12 грн.
Згідно з рішенням Свеа економі Кіпр лімітед єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 25 березня 2024 року змінено назву товариства на ТОВ «Свеа Фінанс». Додано також наказ ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 14 липня 2011 року, статут ТОВ «Свеа Фінанс».
Наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідача за тілом кредиту витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З наведених обставин справи вбачається, що кредитні договори на підставі яких позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, ним до суду не надано.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитних договорах суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь банку.
Щодо розміру нарахованих відсотків суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4751318 від 29 квітня 2023 року в сумі 43 406,12 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 10 000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 33 406,12 грн.
Відповідно до пункту 2.2. договору, позика надається строком на 30 днів, з 29 квітня 2023 року по 29 травня 2023 року.
У матеріалах справи відсутні докази того, що було продовження строку дії договору позики від 29 квітня 2023 року № 4751318.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, позивач не скористався.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином первісний кредитор мав право нараховувати проценти за кредитним договором лише в строк кредитування, тобто в строк визначений пунктом 2.2 Договору - 30 днів. Проценти нараховані поза строком кредитування стягненню не підлягають.
Таким чином, стягненню підлягає заборгованість за договором № 4751318 від 29 квітня 2023 року в розмірі 13 750,00 грн, яка складається з тіла кредиту - 10 000,00 грн, суми нарахованих процентів - 3 750,00 грн, що відповідає Додатку № 1 до Договору - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 32,00 % від розміру задоволених судом позовних вимог, отже, судовий збір становить 775,17 грн
На підставі викладеного, керуючись статями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048,1054 ЦК України, статями 12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4751318 від 29 квітня 2023 року в розмірі 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 775 грн (сімсот сімдесят п'ять) гривень 17 копійок.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс'місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду виготовлено 06 листопада 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук