Справа № 752/23214/25
Провадження №1-кс/752/8068/25
про арешт майна
29.09.2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання, внесене в рамках кримінального провадження № 12025100000001193 від 20.09.2025 року прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, -
24 вересня 2025 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку надіслала до суду клопотання про арешт майна.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12025100000001193 від 20.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
З метою забезпечення збереження речових доказів прокурор вважає за необхідне накласти арешт на майно та речі, вилучені 20.09.2025 року під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7.
Прокурор в судове засідання не з"явився, надала до суду клопотання про слухання справи у її відсутність.
Дослідивши документи, додані до клопотання, встановлено наступне.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000001193 від 20.09.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 11 год. 30 хв., за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, в ході яких гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження внаслідок яких помер. (ЄО 72598 від 20.09.2025).
У ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження 20.09.2025 проведено огляд місця події за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, в ході якого виявлено та вилучено речі, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.
Постановою від 20.09.2025 року старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_5 вилучене майно визнано речовим доказом.
Звертаючись до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, прокурор зазначив, що метою такого заходу кримінального провадження є збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
На переконання суду в даному випадку прокурор дотримався вказаних вимог закону, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Так відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.
Доводи клопотання та додані до нього матеріали, на думку суду, містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що майно, вилучене під час проведення обшуку, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій чи набуто кримінально протиправним шляхом, а відтак можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170 - 173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання, внесене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000001193 від 20.09.2025 року - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 20.09.2025 року за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, а саме предмет, візуально схожий на частину болгарки, предмет, схожий на дизельний бак, 3 частини від дизельного баку.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя