Справа № 703/4875/25
Провадження № 2/708/611/25
05 листопада 2025 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку (суброгації) регресу та
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення на його користь завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 75 775,81 грн. В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 08.11.2020 року між ПрАТ "СК "ВУСО" та ОСОБА_3 укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 120894041, згідно якого застраховано майнові інтереси власника транспортного засобу «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_1 .
02 серпня 2020 року близько 21 години 50 хвилин по вул. Соборній в м. Сміла Черкаської області ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ 2103», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п.2.9 «а» ПДР України, у стані алкогольного сп'яніння, покази алкотестера «Драгер» склали 1,90 проміле, та в порушення вимог п. 11.3 та п. 11.4 ПДР України, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, в зв'язку із чим вчинив зіткнення з автомобілем «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.
Відповідно до постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.08.2020 (справа № 703/2615/20) відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у порушенні правил дорожнього руху, що стало наслідком ДТП, та був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Власник автомобіля «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , який є потерпілим від даної ДТП, звернувся до ПрАТ "СК "ВУСО" із заявою про виплату страхового відшкодування.
Факт ДТП від 02.08.2020 визнаний ПрАТ "СК "ВУСО" страховим випадком, про що складений страховий акт № 2351950-1 від 02.04.2024.
Працівниками ПрАТ "СК "ВУСО" 02.04.2024 погоджено виплату МТСБУ на підставі звіту № А09-34 від 19.09.2020.
Згідно зі страховим актом № 2351950-1 від 02.04.2024 страхове відшкодування у сумі 75 775,81 грн перераховане на рахунок МТСБУ, що відповідає розміру фактично понесених ПрАТ "СК "ВУСО" витрат.
Потерпілий ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ з вимогою про виплату з фонду захисту потерпілих від ДТП.
07.12.2020 останньому виплачено 77 544,26 грн, а 24.05.2021 - виплачено 14 671,72 грн.
Страхувальником транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_1 , є відповідач ОСОБА_3 , який передав право керування автомобілем особі, яка на час скоєння ДТП перебувала у стані алкогольного сп'яніння, - відповідачеві ОСОБА_2 .
Таким чином, позивач уважає, що з 02.04.2024 ПрАТ "СК "ВУСО" отримало право регресної вимоги до відповідачів.
26.12.2024 між ПрАТ "СК "ВУСО" та позивачем був укладений договір № 26/12/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору за договорами страхування, зазначеними у додатку № 1 до договору.
Таким чином позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 120894041 від 08.11.2020, тому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 75 775,81 грн та понесені судові витрати.
Вказана позовна заява надійшла за підсудністю зі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області та передана у провадження на розгляд судді Попельнюха А. О.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 16.09.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду з повідомленням сторін.
У судове засідання учасники не з'явилися.
Позивач ФОП ОСОБА_1 у поданій суду позовній заяві просив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися причини неявки суду не повідомили. Правом подання відзиву на позовну заяву не скористалися, жодних заяв або клопотань по суті справи на адресу суду не направили.
За таких обставин суд, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріли справи, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Ключовим питанням у даній справі є наявність у позивача законних підстав для виникнення права регресної вимоги до відповідачів щодо відшкодування шкоди і чи є доведеними підстави такої відповідальності.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Ураховуючи час виникнення спірних правовідносин, до них підлягають застосуванню в тому числі норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-ІV), який втратив чинність 01.01.2025 на підставі Закону № 3720-IX від 21.05.2024.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-ІV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 6 Закону № 1961-ІV цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч. 21.3. ст. 21 Закону № 1961-ІV при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
На підставі ч. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як передбачено ст. 38.1.1 а) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
На підставі ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як установлено судом під час розгляду справи, 08.11.2019 між ПрАТ "СК "ВУСО" та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 120894041 та виданий відповідний поліс, згідно якого застраховані майнові інтереси власника транспортного засобу «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії договору до 08.11.2020.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, відповідно до полісу № 120894041 становить 130 000,00 грн на одного потерпілого.
Судячи зі змісту постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.08.2020 (справа № 703/2615/20) 02 серпня 2020 року близько 21 години 50 хвилин по вул. Соборній в м. Сміла Черкаської області ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ 2103», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 2.9 «а» ПДР України, у стані алкогольного сп'яніння, покази алкотестера «Драгер» склали 1,90 проміле, та в порушення вимог п. 11.3 та п. 11.4 ПДР України, не впорався із керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, в зв'язку із чим вчинив зіткнення з автомобілем «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження та завдані матеріальні збитки.
Отже, на момент вчинення ДТП транспортний засіб під керуванням відповідача ОСОБА_2 був застрахований у ПрАТ "СК "ВУСО" і строк дії страхового полісу не закінчився.
Відповідно до зазначеної постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.08.2020, що набрала законної сили 08.09.2020, відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у порушенні правил дорожнього руху, що стало наслідком ДТП, та був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням відповідного стягнення.
Потерпілий у ДТП ОСОБА_4 18.09.2020 звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування йому завданої шкоди.
Відповідно до звіту ФОП ОСОБА_5 №А09-34 від 19.09.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коєфіцієнту фізичного зносу складників становить 92 215,98 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 2545233 від 07.12.2020 МТСБУ на підставі наказу № 3.1/2451 від 04.12.2020 здійснило виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування в сумі 77 544,26 грн, а 24.05.2021 відповідно до платіжної інструкції № 1030602 на підставі наказу № 3.1/3000 від 21.05.2021 МТСБУ виплатило ОСОБА_4 ще 14 671,72 грн, що разом становить 92 215,98 грн.
Суд бере до уваги, що вартість збитків, які відшкодовані МТСБУ постраждалій від ДТП особі, розраховані експертом, який має відповідну кваліфікацію, на підставі безпосереднього огляду пошкоджень КТЗ, зафіксованих як у письмовій формі так і на фотознімках.
При цьому розмір страхових виплат учасниками ДТП не оспорювався, відповідачі заперечень щодо визначених сум страхового відшкодування також не подавали.
Згідно заяви про виплату страхового відшкодування власника автомобіля «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_2 , та потерпілого у даній ДТП ОСОБА_4 , ПрАТ "СК "ВУСО" визнало ДТП страховим випадком, про що був складений страховий акт № 2351950-1 від 02.04.2024.
На підставі звіту № А09-34 від 19.09.2020 був проведений розрахунок суми страхового відшкодування, який визначений у розмірі 75 775,81 грн та 02.04.2024 погоджено до виплати МТСБУ .
Як установлено судом з даних платіжної інструкції № 2004 від 02.04.2024, сума страхового відшкодування у розмірі 75 775,81 грн була перерахована на рахунок МТСБУ.
Відтак, після проведення виплати МТСБУ, у ПрАТ "СК "ВУСО" обґрунтовано виникло право зворотної вимоги в порядку регресу.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні регламентовані статтею 512 Цивільного кодексу України, до яких у тому числі віднесено передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом установлено, що 26.12.2024 між ПрАТ "СК "ВУСО" та ФОП ОСОБА_1 укладений договір № 26/12/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору за договорами страхування, зазначеними у додатку № 1 до договору.
Таким чином, позивач отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 120894041 від 08.11.2020 в сумі 75 775,81 грн.
Повідомлення про відступлення права вимоги та акт (вимогу) про відшкодування збитків в порядку регресу надіслані на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26.12.2024, вих № 120894041-1, однак, судячи з усього, залишені останніми поза увагою.
Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведений факт виникнення права на звернення до суду із регресним позовом та відшкодування витрат на страхову виплату, що складає 75 775,81 грн, до відповідача ОСОБА_2 , який спричинив ДТП керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Водночас, факт передачі відповідачем ОСОБА_3 права керування транспортним засобом відповідачу ОСОБА_2 під час скоєння останнім ДТП та обізнаність ОСОБА_3 про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки позивачем відповідні докази суду не надані. Відповідно суд позбавлений можливості визначити наявність у нього протиправних дій та вини у діях відповідача ОСОБА_3 , що у свою чергу виключає можливість встановлення складу цивільного правопорушення. За таких обставин позов підлягає до задоволення частково.
Під час розгляду питання про розподіл судових витрат суд ураховує таке.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
За таких обставин, стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача також підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Щодо витрат на професійну правову допомогу у розмірі 12 793,30 грн суд керується такими положеннями чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Загальна сума витрат на правову допомогу в даній справі склала 12 793,30 грн, що підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги № 88 від 01.02.2024, додатковою угодою № 1 від 23.06.2025 до акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № 88 від 01.02.2024, квитанцією до прибуткового касового ордера від 23.06.2025, ордером № 1723507 від 01.01.2025, даними свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 6070/10.
Вказані докази у сукупності доводять наявність витрат позивача на правову допомогу, а також їх необхідність для звернення до суду.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правову (правничу) допомогу не надходили.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, ст. ст. 12, 43, 76-84, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку (суброгації) регресу задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 75 775,81 грн (сімдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 81 коп.).
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 12 793,30 грн (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто три гривні 30 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники та їх адреси:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстр.: АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстр.: АДРЕСА_3 ).
Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ