Справа №701/1084/25
Номер провадження2/701/625/25
06 листопада 2025 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.
за участю секретаря - Брітан О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Маньківської селищної ради с-ще Маньківка Уманського району Черкаської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Маньківка у віці 45 років помер батько позивача - ОСОБА_2 , про що 17.06.1989 року складено відповідний актовий запис № 53, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 27.02.2025 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Після смерті батька Маньківською державною нотаріальною конторою 17.01.1990 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі № 183 за 1989 р., зареєстроване в реєстрі за № 44. Згідно даного свідоцтва, на підставі ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР, спадкоємцями майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є в рівних частках кожний: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 (позивач по справі), син ОСОБА_5 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 47/100 частин будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Інша частина вказаного будинку в розмірі 53/100 належала матері позивача - ОСОБА_6 , яка подарувала цю частку будинку братові позивача - ОСОБА_5 , про що 19.03.1991 року Маньківською державною нотаріальною конторою посвідчено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за № 275. Брат позивача - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 50 років в смт. Маньківка Уманського району Черкаської області, про що 22.01.2024 року складено відповідний актовий запис № 15, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22.01.2024 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Після смерті брата Маньківською державною нотаріальною конторою 25.01.2025 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі № 23 за 2024 рік, зареєстроване в реєстрі за № 140. Згідно даного свідоцтва, на підставі ст. 1262 Цивільного кодексу України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його брат - гр. ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 153/200 частки житлового будинку АДРЕСА_2 . Решта майна за наявними документами є (було) власністю баби позивача ОСОБА_4 та діда ОСОБА_7 . Баба позивача - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 81 року в селищі Жолудькове Маньківського району Черкаської області, про що 26.07.1991 року складено відповідний актовий запис № 44, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно 23.01.2025 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Дід позивача - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 86 років в селищі Жолудькове Маньківського району Черкаської області, про що 05.07.1995 року складено відповідний актовий запис № 60, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим повторно 23.01.2025 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). На час смерті баба позивача - ОСОБА_4 проживала разом з дідом позивача - ОСОБА_7 в селищі Жолудькове Маньківського району Черкаської області, що підтверджується інформацією, наведеною у погосподарських книгах Маньківської селищної ради. Тобто, ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , проте не переоформив своїх спадкових прав у зв'язку із смертю, і ці права перейшли в порядку спадкування до позивача. З метою подальшого оформлення прав на вказане спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 , позивач звернувся до Маньківської державної нотаріальної контори за видачею відповідного свідоцтва про право на спадщину. 01.02.2025 року завідувачем Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., позивачу надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно, яке належало бабі - ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_7 та дідові - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадщину після якої прийняв дід - ОСОБА_3 , але не оформив своїх спадкових прав у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відмова мотивована тим, що заявником ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який встановлено ст. 549 ЦК УРСР. При цьому нотаріусом повідомлено, що згідно копії погосподарської книги № 1 Маньківської селищної ради Черкаської області на 1971, 1972, 1973 р.р., с. Жолудьково за місцем проживання померлої ОСОБА_4 зі спадкодавцем проживав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Оскільки ОСОБА_3 не звертався до Маньківської державної нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , він вважається таким, що прийняв спадщину (стаття 549 розділу VІІ Цивільного кодексу Української РСР а саме: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном). Також повідомлено, що на підставі заяви ОСОБА_8 від 06.10.1995 року про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Заїчко В.П., була відкрита спадкова справа № 188 за 1995 рік. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На момент заведення спадкової справи, заповіти, спадкові договори та спадкові справи на ім'я та від імені ОСОБА_3 були відсутні. Також повідомлено, що 12.10.1995 року звернулися ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_3 . 14.10.1995 року звернулися ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_3 . Нотаріусом повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 у встановлений строк не було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , тому постановлено у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовити, після чого позивачем було подано позовну заяву до суду про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, який пропущено з поважної причини. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 05.06.2025 задоволено позов ОСОБА_1 та визначено йому додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до Маньківської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Жолудькове, Маньківського району Черкаської області. Рішення суду набрало законної сили 07.07.2025. Після цього, позивач звернувся для подальшого оформлення спадщини до Маньківської державної нотаріальної контори. При цьому, звернувся до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на житлові будинки після смерті діда ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Жолудькове, Маньківського району Черкаської області. Зокрема, просив видати свідоцтва про право на спадщину на 47/200 частки житлового будинку по АДРЕСА_2 та на житловий будинок по АДРЕСА_3 . Належність вказаного будинку спадкодавцеві підтверджується інформацією згідно виписки із погосподарської книги, виданої виконавчим комітетом Маньківської селищної ради від 23.07.2025 № 02-27/1206, за якою інформується, що згідно погосподарської книги № 1 ст. 56, об'єкт погосподарського обліку № 03-0054, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3 . Житловий будинок розташований на неприватизованій земельній ділянці орієнтовною площею 0,45 га. 23.07.2025 року завідувачем Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., заявнику надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало дідові - ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме на 47/200 частки житлового будинку по АДРЕСА_2 та на житловий будинок по АДРЕСА_3 . Нотаріусом повідомлено, що 11.07.2025 року звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини за законом згідно рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05.06.2025 після смерті діда - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 . Також повідомлено, що згідно п. 4.12 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р., за № 282/20595 (далі Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Згідно пункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 не було пред'явлено правовстановлюючі документи на житлові будинки, як це вимагає пункт 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку,а саме: видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, постановлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на 47/200 частки житлового будинку та житлового будинку після смерті діда - ОСОБА_3 відмовити. Таким чином, відмова у видачі свідоцтв про право на спадщину у нотаріальному порядку мотивована тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. При цьому, по суті обставин слід зазначити, що правовстановлюючі документи за життя спадкодавця не були ним отримані, проте майно належало дідові-власнику. Так, 47/200 частки житлового будинку по АДРЕСА_2 належали спадкодавцеві по факту прийнятої та не переоформленої спадщини, що підтверджено нотаріусом, а житловий будинок по АДРЕСА_3 належав спадкодавцеві від часу завершення його будівництва у 1963 році. Так, на замовлення позивача, приватним підприємством «Уманський центр технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт з проведенням технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу АДРЕСА_3 . Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.09.2025 № 445108137 підтверджує, що на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_3 , право власності не зареєстровано. На звернення позивача, відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Маньківської селищної ради надано лист за № 125/06-09 від 11.09.2025 з інформацією про відповідність забудови земельної ділянки по АДРЕСА_3 вимогам містобудівної документації, державних будівельних норм і правил. Згідно вказаної інформації, забудова житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 здійснена у 1963 році на земельній ділянці 0,45 га, та рахується за померлим ОСОБА_3 , який розміщений таким чином, що не порушує права інших осіб і використовувати сусідні земельні ділянки відповідно до цільового призначення. Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. Згідно даних технічної інвентаризації встановлено, що забудова житлового будинку з господарськими спорудами здійснена у 1963 році. На той час році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника. Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Тобто, право власності на будинок виникало із завершенням будівництва. Слід також зазначити, що відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р., № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Позивач не може скористатись даним Порядком та зареєструвати право власності, оскільки будинок рахується за покійною особою та нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим можливо лише в судовому порядку визнати право власності на спадкове майно. Таким чином, за наявних обставин у позивача як спадкоємця, немає можливості оформити право власності на майно в іншому порядку, ніж шляхом звернення до суду з даним позовом, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, але згідно позовної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи проводити у його відсутності.
Представник відповідача Маньківської селищної ради в судове засідання не з'явився, але надав суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги позивача визнає та просить розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Маньківка у віці 45 років помер батько позивача - ОСОБА_2 , про що 17.06.1989 року складено відповідний актовий запис № 53, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 27.02.2025 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 13). Після смерті батька Маньківською державною нотаріальною конторою 17.01.1990 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі № 183 за 1989 р., зареєстроване в реєстрі за № 44 (а.с. 17). Згідно даного свідоцтва, на підставі ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР, спадкоємцями майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є в рівних частках кожний: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 (позивач по справі), син ОСОБА_5 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 47/100 частин будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Інша частина вказаного будинку в розмірі 53/100 належала матері позивача - ОСОБА_6 , яка подарувала цю частку будинку братові позивача - ОСОБА_5 , про що 19.03.1991 року Маньківською державною нотаріальною конторою посвідчено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за № 275 (а.с. 20-23). Брат позивача - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 50 років в смт. Маньківка Уманського району Черкаської області, про що 22.01.2024 року складено відповідний актовий запис № 15, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22.01.2024 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 24). Після смерті брата Маньківською державною нотаріальною конторою 25.01.2025 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі № 23 за 2024 рік, зареєстроване в реєстрі за № 140 (а.с. 26). Згідно даного свідоцтва, на підставі ст. 1262 Цивільного кодексу України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його брат - гр. ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 153/200 частки житлового будинку АДРЕСА_2 . Решта майна за наявними документами є (було) власністю баби позивача ОСОБА_4 та діда ОСОБА_7 . Баба позивача - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 81 року в селищі Жолудькове Маньківського району Черкаської області, про що 26.07.1991 року складено відповідний актовий запис № 44, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно 23.01.2025 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 15). Дід позивача - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 86 років в селищі Жолудькове Маньківського району Черкаської області, про що 05.07.1995 року складено відповідний актовий запис № 60, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим повторно 23.01.2025 року Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 16). На час смерті баба позивача - ОСОБА_4 проживала разом з дідом позивача - ОСОБА_7 в селищі Жолудькове Маньківського району Черкаської області, що підтверджується інформацією, наведеною у погосподарських книгах Маньківської селищної ради (а.с. 29-30). Тобто, ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , проте не переоформив своїх спадкових прав у зв'язку із смертю, і ці права перейшли в порядку спадкування до позивача. З метою подальшого оформлення прав на вказане спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 , позивач звернувся до Маньківської державної нотаріальної контори за видачею відповідного свідоцтва про право на спадщину. 01.02.2025 року завідувачем Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., позивачу надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно, яке належало бабі - ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_7 та дідові - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадщину після якої прийняв дід - ОСОБА_3 , але не оформив своїх спадкових прав у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 44). Відмова мотивована тим, що заявником ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який встановлено ст. 549 ЦК УРСР. При цьому нотаріусом повідомлено, що згідно копії погосподарської книги № 1 Маньківської селищної ради Черкаської області на 1971, 1972, 1973 р.р., с. Жолудьково за місцем проживання померлої ОСОБА_4 зі спадкодавцем проживав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Оскільки ОСОБА_3 не звертався до Маньківської державної нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , він вважається таким, що прийняв спадщину (стаття 549 розділу VІІ Цивільного кодексу Української РСР а саме: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном). Також повідомлено, що на підставі заяви ОСОБА_8 від 06.10.1995 року про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Заїчко В.П., була відкрита спадкова справа № 188 за 1995 рік. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На момент заведення спадкової справи, заповіти, спадкові договори та спадкові справи на ім'я та від імені ОСОБА_3 були відсутні. Також повідомлено, що 12.10.1995 року звернулися ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_3 . 14.10.1995 року звернулися ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_3 . Нотаріусом повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 у встановлений строк не було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , тому постановлено у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовити, після чого позивачем було подано позовну заяву до суду про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, який пропущено з поважної причини. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 05.06.2025 задоволено позов ОСОБА_1 та визначено йому додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до Маньківської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Жолудькове, Маньківського району Черкаської області (а.с. 45-47). Рішення суду набрало законної сили 07.07.2025. Після цього, позивач звернувся для подальшого оформлення спадщини до Маньківської державної нотаріальної контори. При цьому, звернувся до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на житлові будинки після смерті діда ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Жолудькове, Маньківського району Черкаської області. Зокрема, просив видати свідоцтва про право на спадщину на 47/200 частки житлового будинку по АДРЕСА_2 та на житловий будинок по АДРЕСА_3 . Належність вказаного будинку спадкодавцеві підтверджується інформацією згідно виписки із погосподарської книги, виданої виконавчим комітетом Маньківської селищної ради від 23.07.2025 № 02-27/1206, за якою інформується, що згідно погосподарської книги № 1 ст. 56, об'єкт погосподарського обліку № 03-0054, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3 (а.с. 48). Житловий будинок розташований на неприватизованій земельній ділянці орієнтовною площею 0,45 га. 23.07.2025 року завідувачем Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., заявнику надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало дідові - ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме на 47/200 частки житлового будинку по АДРЕСА_2 та на житловий будинок по АДРЕСА_3 (а.с. 49-50). Нотаріусом повідомлено, що 11.07.2025 року звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини за законом згідно рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05.06.2025 після смерті діда - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 . Також повідомлено, що згідно п. 4.12 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р., за № 282/20595 (далі Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Згідно пункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 не було пред'явлено правовстановлюючі документи на житлові будинки, як це вимагає пункт 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку,а саме: видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, постановлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на 47/200 частки житлового будинку та житлового будинку після смерті діда - ОСОБА_3 відмовити. Таким чином, відмова у видачі свідоцтв про право на спадщину у нотаріальному порядку мотивована тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. При цьому, по суті обставин слід зазначити, що правовстановлюючі документи за життя спадкодавця не були ним отримані, проте майно належало дідові-власнику. Так, 47/200 частки житлового будинку по АДРЕСА_2 належали спадкодавцеві по факту прийнятої та не переоформленої спадщини, що підтверджено нотаріусом, а житловий будинок по АДРЕСА_3 належав спадкодавцеві від часу завершення його будівництва у 1963 році. Так, на замовлення позивача, приватним підприємством «Уманський центр технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт з проведенням технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу АДРЕСА_3 (а.с. 51-56). Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.09.2025 № 445108137 підтверджує, що на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_3 , право власності не зареєстровано (а.с. 57). На звернення позивача, відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Маньківської селищної ради надано лист за № 125/06-09 від 11.09.2025 з інформацією про відповідність забудови земельної ділянки по АДРЕСА_3 вимогам містобудівної документації, державних будівельних норм і правил (а.с. 58). Згідно вказаної інформації, забудова житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 здійснена у 1963 році на земельній ділянці 0,45 га, та рахується за померлим ОСОБА_3 , який розміщений таким чином, що не порушує права інших осіб і використовувати сусідні земельні ділянки відповідно до цільового призначення. Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. Згідно даних технічної інвентаризації встановлено, що забудова житлового будинку з господарськими спорудами здійснена у 1963 році. На той час році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника. Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Тобто, право власності на будинок виникало із завершенням будівництва. Слід також зазначити, що відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р., № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Позивач не може скористатись даним Порядком та зареєструвати право власності, оскільки будинок рахується за покійною особою та нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим можливо лише в судовому порядку визнати право власності на спадкове майно. Таким чином, за наявних обставин у позивача як спадкоємця, немає можливості оформити право власності на майно в іншому порядку, ніж шляхом звернення до суду з даним позовом .
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. За ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. За ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Статтею 16 Цивільного Кодексу України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права. Частина 4 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власність зобов'язує. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. За ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У даному випадку, як спадкоємець позивач є власником майна (спадкових майнових прав), має місце відсутність правовстановлюючого документа та оспорювання (невизнання) права власності, що підтверджено постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. В даному випадку, спадщина належить позивачу-спадкоємцю з часу відкриття спадщини в порядку спадкування, що зобов'язує утримувати майно, здійснити його державну реєстрацію, проте відсутня можливість здійснювати ці обов'язки у зв'язку з відсутністю документа, який засвідчує право власності.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих позивачем достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суду змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому заявлені вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 319, 322, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1261-1265, 1268 ЦК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Жолудькове Маньківського району Черкаської області, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованим та жителем АДРЕСА_4 ) на об'єкти нерухомості:
- На житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , згідно даних технічного паспорта.
- На 47/200 житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 , згідно даних технічного паспорта.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя А. І. Костенко