Справа № 698/584/25
Провадження № 2/698/312/25
Іменем України
27 жовтня 2025 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Баранова О.І.,
секретаря Пугачовської Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8419731 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на строк 20 днів зі сплатою процентів (фіксована ставка) 0,01%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 19,81% від суми наданого кредиту, що в грошовому еквіваленті складає 1981,00 грн.
Відповідач не виконував взяті на себе зобовязання згідно Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
24.02.2025 року ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір Факторингу №24/02/25, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 8419731 від 08.01.2025 року.
Ухвалою суду від 25.07.2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явились. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, у встановленому законом порядку.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
08.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8419731 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. на строк 20 днів зі сплатою процентів (фіксована ставка) 0,01%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 19,81% від суми наданого кредиту, що в грошовому еквіваленті складає 1981,00 грн.
Відповідач не виконував взяті на себе зобовязання згідно Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
24.02.2025 року ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір Факторингу №24/02/25, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 8419731 від 08.01.2025 року.
Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту №8419731 від 08.01.2025 року за відповідачем ОСОБА_1 обліковується залишок за кредитом 17000,00 гривень, за період з 21.05.2025 року по 03.07.2025 року, зокрема складається з: 10000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 19,00 грн.- сума заборгованості за несплаченими процентами; 1981,00 грн.- сума заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією; 5000,00 грн.- сума заборгованості за процентами нарахованими та несплаченими за понадстрокове користування.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одним із видів договорів, є договір приєднання, яким відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Як передбачено статтею 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін/.
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно частини другої статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа. Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Вказаний договір укладений шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договорів, укладених в письмовій формі. Як вбачається із матеріалів справи, договір № 8419731 від 08.01.2025 р. укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов.
Таким чином, беручи до уваги, що між сторонами у справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 17000,00 грн., тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, тому позов слід задовольнити повністю.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 3500 грн.
Крім того, відповідно до ст.141, ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 137,141, 263-265, 268, 247 ч.2, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредиту № 8419731 від 08.01.2025 року в розмірі 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати на правничу допомогу, в розмірі 3500 (Три тисячі п'ятсот) гривень та судовий збір, в розмірі 2422,40 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі до Черкаського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий Баранов О.І.