Справа № 695/4464/25
номер провадження 2/695/2371/25
06 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позову зазначено, що сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з позивачем. Відповідач відмовився добровільно надавати позивачу кошти на утримання дітей. Позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі частки від усіх видів його доходів.
Ухвалою суду від 10.10.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі за даним позовом.
У судове засідання з розгляду справи, позивач, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи не прибула, надавши заяву у якій просить здійснювати розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач у судове засідання з розгляду справи не прибув, надавши 06.11.2025 заяву, у якій просить здійснювати розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги визнає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що сторони у справі є батьками:
-малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 06.08.2024, виданим повторно Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом №9 від 02.10.2013;
-малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 23.09.2021, виданим Виконавчим комітетом Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, за актовим записом №8 від 23.09.2021;
-малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 06.04.2018, виданим Чорнобаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, за актовим записом №48 від 06.04.2018.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Статтею 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка підписана Україною 21.02.1990, та ратифікована Постановою Верховної Гади Української РСР від 27.02.1991 № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
У статті 3 Конвенції Організація Об'єднаних Націй визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Нормами ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 СК України.
Прожитковий мінімум відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
За змістом ст. 183 СК України розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання однієї дитини, становить 1/4 частину, на двох дітей 1/3 частини, на трьох і більше дітей 1/2 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що діти виховуються позивачем, яка потребує матеріальної допомоги, відповідач є особою працездатного віку, не є особою з інвалідністю, інших аліментних зобов'язань не має, оскільки доказів протилежного суду не названо та не надано. Відтак відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.
Також, судом враховано, що відповідач проти призначення аліментів на утримання дітей, розміру та способу їх стягнення не заперечує.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення повністю.
Частиною 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Суд зазначає, що позовна заява надійшла до суду 03.10.2025.
Однак згідно з поштовою відміткою на конверті, позивач направила позовну заяву до суду поштою 02.10.2025. Днем подання заяви до суду є день реєстрації позовної заяви у канцелярії суду або день відправлення заяви на адресу суду поштою. Таким чином аліменти належить стягувати з 02.10.2025.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.4,5,12,76-84,133,141,263,265,430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.10.2025 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. ст. 354-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська