Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1920/19
номер провадження 2/695/32/25
05 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Середи Л.В..
за участю секретаря с/з - Біліченко С.В., Оніщенко Н.В.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Сизька Д.Б.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Чирви О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Золотоноша в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить поділити в натурі житловий будинок садибного типу з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач просить здійснити поділ зазначеного нерухомого майна та виділити сторонам у власність наведені у позовній заяві приміщення будинку та відповідні частини надвірних будівель і споруд згідно із запропонованим нею варіантом поділу та припинити право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Золотоніською міською держконторою 02.12.1994р., реєстр. № 2634, зареєстрованого в Золотоніському БТІ 18.01.1997р., реєстр. № 835, та ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Золотоніською міською держнотконторою, 01.11.1994р., реєстр. №2410, зареєстрованого в Золотоніському БТІ 09.11.1994р., реєстр. № 835, на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 1535 кв.м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та перебуває у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
03.06.1998р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір користування земельною ділянкою, зареєстрований в реєстрі за № 1018, відповідно до якого Сторонами встановлено такий порядок користування земельною ділянкою:
- в користування ОСОБА_2 переходить частина земельної ділянки площею 698 кв.м., позначена на схемі БТІ під № І.
- в користування ОСОБА_1 переходить частина земельної ділянки площею 837 кв.м., позначена на схемі БТІ під № II.
Вказаний житловий будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності та сторони домовились про порядок володіння та користування нерухомим майном таким чином, що кожен із них користується відокремленими спорудами їхнього будинковолодіння з ізольованими жилими і підсобними приміщеннями та з самостійними виходами.
Позивачка вважає, що спірний будинок можливо поділити на два самостійні об?єкти нерухомого майна із самостійними входами з врахуванням часток співвласників та технічної можливості поділу будинку відповідно до часток. Позивач пропонувала відповідачу варіанти поділу як будинку з господарськими будівлями.
Однак в позасудовому порядку вирішити питання про поділ в натурі належного сторонам будинковолодіння сторонам не вдалося, а тому ОСОБА_1 , як співвласник житлового будинку з надвірними спорудами, керуючись нормами ст. 367 ЦК України, вимагає поділу в натурі належних їй з відповідачем житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами у судовому порядку в зв'язку з чим звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 13.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Відповідач надала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що спору щодо розподілу майна між сторонами фактично не існує, оскільки ще у 1997-1998 роках співвласники встановили порядок користування спільним житловим будинком, господарсько-побутовими спорудами та земельною ділянкою, а також жодних претензій щодо цього порядку позивач раніше не висувала. Відповідач посилається на те, що чинне законодавство передбачає обов'язкову досудову процедуру для виділу частки в натурі (поділу). Ця процедура включає звернення до БТІ та ДАБІ для отримання висновку про технічну можливість поділу та реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт (за необхідності). Після цього співвласники мають звернутися до нотаріуса для укладення договору про виділ частки. Лише у разі виникнення спору щодо розміру часток, зміни їх розміру або самого виділу частки, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, що є підставою для звернення до суду. Оскільки сторони до нотаріуса не зверталися, а матеріали справи не містять відмови нотаріуса, відповідач вважає, що позивачем не дотримано необхідної досудової процедури врегулювання спору. Крім того відповідач звертає увагу на тому, що під час узгодження порядку користування у 1997-1998 роках було досягнуто домовленості, згідно з якою ОСОБА_2 отримує у користування погріб, позначений на схемі літерою «К». Цей погріб є вбудованим, розташований під прибудовою (літера «а»), і вхід до нього облаштований з боку земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача. Відповідач фактично користується цим погребом. Вимога Позивача про виділення їй цього погреба в натурі суперечить раніше досягнутим домовленостям і може спричинити зміну ідеальних часток співвласників у праві спільної часткової власності, що є неприпустимим. Також відповідач зазначає, що позивач просить виділити відповідачу об'єкти, які є самочинно збудованими. Вимоги позивача передбачають перерозподіл часток співвласників, що виникли внаслідок перебудов житлового будинку та виділення новостворених часток. Відповідач наголошує, що подібні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки відсутня згода кожного зі співвласників на зміну розміру їхніх часток.
Крім відзиву відповідач надала до суду заяву про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки правовідносини щодо користування вказаний майном виникли ще з 1997 року.
Ухвалою суду від 05.05.22 за клопотанням представника позивача у даній справі була призначена будівельно-технічна експертиза, на час проведення якої провадження по справі було зупинено. Вказана ухвала суду залишена експертом без виконання, матеріали справи повернуті до суду.
За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 17.08.2023 у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження у даній справі зупинено.
Підготовче провадження по цивільній справі закрито 18.04.2024, призначено розгляд даної справи по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила суду, що спірне домоволодіння, яке перебуває у спільній частковій власності, було отримано нею та відповідачем (яка є її сестрою) у порядку спадкування. Кожна зі сторін фактично проживає та користується окремою, відокремленою частиною житлового будинку. Позивач підтвердила, що нею було здійснено перебудови, а саме: добудовано веранду та ванну кімнату у своїй частині будинку. Водогін до будинку знаходиться на території, що перебуває у користуванні позивача. У зв'язку з відмовою відповідача встановити індивідуальний прилад обліку (лічильник) водопостачання, позивач була змушена перекрити спільний водогін. Вхід у погріб (позначений на схемах) розташований на території, що перебуває у користуванні відповідача. Позивач заперечує наявність будь-яких домовленостей між сторонами про виключне користування погребом відповідачем, наголошуючи, що погріб історично використовувався спільно. Для забезпечення спільного доступу між частинами ділянок існує хвіртка. Однак відповідач перешкоджає позивачу користуватися вказаним погребом, закриваючи доступ через хвіртку. Таким чином, у зв'язку з неможливістю примирення та врегулювання спорів щодо користування спорудами у позасудовому порядку, позивач наполягає на припиненні спільної часткової власності шляхом поділу в натурі.
Представник позивача у судовому засідання підтримав позов вказуючи, що основною причиною виникнення судового спору є неможливість спільного користування погребом. Незважаючи на те, що між частинами подвір'я позивача та відповідача встановлено огорожу з хвірткою (яка, ймовірно, мала забезпечувати прохід), відповідач створила штучні перешкоди для доступу. Зокрема, відповідач додатково встановила металеву решітку на своїй частині земельної ділянки, чим фактично унеможливила користування позивачем спільним погребом. У межах судового розгляду була призначена судова будівельно-технічна експертиза, за результатами якої експертом було запропоновано декілька варіантів поділу спірного домоволодіння. Сторона позивача наполягає на затвердженні третього варіанту поділу, запропонованого експертом, як найбільш прийнятного та такого, що відповідає інтересам позивача. Перевага обрання Третього варіанту обґрунтовується тим, що надасть позивачу технічну можливість облаштувати окремий (самостійний) вхід у погріб зі своєї частини домоволодіння. Реалізація цього варіанту повністю усуне необхідність позивачу користуватися проходом через частину земельної ділянки відповідача для доступу до погреба. Таким чином, третій варіант поділу забезпечить повне припинення спільної часткової власності та усунення конфліктів між співвласниками шляхом максимального відокремлення об'єктів користування та доступу до них.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти затвердження третього варіанту поділу, запропонованого позивачем. При цьому стверджувала, що сторона відповідача намагалася досягти домовленості з позивачем у позасудовому порядку, проте безрезультатно. Відповідач наголошує, що порядок користування погребом склався історично та був погоджений сторонами роками. Факт виділення відповідачу меншої за площею земельної ділянки (згідно з договором 1998 р.) був компенсований правом користування спірним погребом. Межі земельних ділянок співвласників чітко визначені існуючим парканом та раніше укладеним договором про порядок користування. Відповідач вважає недопустимим затвердження третього варіанту поділу, вимагаючи обрання другого варіанту, оскільки реалізація третього варіанту, на якому наполягає позивач, вимагатиме встановлення нового порядку користування земельною ділянкою відповідача (наприклад, для забезпечення доступу до місця прорубування входу/люка), на що відповідач категорично не дає згоди. Це створить додатковий спір щодо порядку користування землею, право на яку вже було визначено. Представник відповідача наголошує, що якби існувала технічна можливість облаштування окремого входу (люка) у погріб, наприклад, з кухні чи іншого приміщення позивача, експерт обов'язково вказав би такий варіант у своєму висновку, проте такий варіант відсутній. Відтак третій варіант може бути нереалістичним з точки зору будівельних норм, а його затвердження лише породжуватиме конфлікт. Сторона відповідача віддає перевагу другому варіанту поділу, оскільки він є найкращим із запропонованих експертом адже найбільш наближений до ідеальних часток сторін та передбачає найменшу вартість грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що позивач тривалий час не користувалася погребом, доводи свого представника підтримала та погоджувалася з другим варіантом поділу домоволодіння, який запропонований експертом.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. За змістом ч. ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов?язків власник зобов?язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності припиняється. Така особа набуває право на виділене майно, і у випадку встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
У відповідності до ч. 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу, і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
В тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.
Такі висновки грунтуються на положенні ст. ст. 15, 16, 367 ЦК України та відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом роз'яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», об'єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі.
Верховний суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 607/4891/15-ц зазначив, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об?єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників (постанова Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 2114/2-3819/11).
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №2-413/11, від 10.05.2023 у справі №404/7307/14, від 13.07.2023 у справі № 583/2924/20.
Статтею 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Як встановлено у ході розгляду справи спірне майно сторін є об'єктами нерухомого майна і виділ частки з нього відповідно до висновку експерта є можливим, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння, яке включає житловий будинок садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Кожній із сторін на праві спільної часткової власності належить по 1/2 (одній другій) частині зазначеного майна.
Право власності підтверджується відповідними Свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, виданими Золотоніською міською держнотконторою у 1994 році та зареєстрованими у БТІ.
Зокрема ОСОБА_1 володіє вказаним майном на підставі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Золотоніською міською держнотконторою 02.12.1994 р. (реєстр. № 2634), зареєстроване в Золотоніському БТІ 18.01.1997 р., а ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане Золотоніською міською держнотконторою 01.11.1994 р. (реєстр. № 2410), зареєстроване в Золотоніському БТІ 09.11.1994 р.
До матеріалів справи додано технічний паспорт на вказаний житловий будинок, який містить схематичний план розташування об'єктів та найменування всіх будівель та споруд, що входять до складу домоволодіння.
Крім того суду надано копію інвентаризаційної справи №2257 домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , в якій міститься схема розташування будівель та споруд на цій території, зазначена експлікація до схеми розташування таких будівель і споруд, план самого будинку, а також характеристики будівель та споруд.
Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1535 кв.м.
Право користування земельною ділянкою було розділено на підставі Договору про порядок користування земельною ділянкою від 03.06.1998 р. (реєстр. № 1018), посвідченого державним нотаріусом, який містить погоджену схему користування між співвласниками.
Суд бере до уваги, що сторони у даній справі не заперечують ні факту належності їм на праві спільної часткової власності по 1/2 частини будинковолодіння, ні обставин їхнього фактичного користування відокремленими приміщеннями у спірному будинку, що склалося роками. Відповідно, суд вирішує спір лише в частині щодо припинення спільної часткової власності шляхом поділу в натурі та усунення перешкод у користуванні спірними допоміжними спорудами (погребом).
29 листопада 2024 року судом було проведено виїзне судове засідання за місцем розташування спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з метою огляду доказів на місці. В результаті огляду встановлено, що частини домоволодіння позивача та відповідача мають самостійні виходи. Частки будинковолодіння відокремлені парканом, при цьому спору щодо місця розташування паркану між сторонами немає. В огорожі наявна хвіртка, через яку можливий прохід із двору ОСОБА_1 до двору ОСОБА_2 та, відповідно, до входу у погріб. Однак зазначена хвіртка є зачиненою, а зі сторони двору ОСОБА_2 додатково закрита (перегороджена) сіткою, що унеможливлює вільний доступ позивача до спірного об'єкта. Вхід у погріб (горловина з дверима) знаходиться на території земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 . Додатково встановлено, що вхід у погріб також облаштований із житлового будинку (з частини, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 ). Частина підземного приміщення знаходиться під житловою частиною, що належить відповідачу, а інша частина - під кухнею позивача. Цей факт підтверджує спільний характер допоміжної споруди. Також судом встановлено, що водовідведення відповідача заведено із погреба. Ця ситуація виникла внаслідок того, що позивач перекрила подачу води, яка технічно проходила через її відокремлену частину домоволодіння.
У висновку експерта № 07/23-БТ від 24.11.2023 року судової будівельно-технічної експертизи, що виконаний на виконання ухвали суду від 17.08.2023 зазначено, що на розсуд суду запропоновано один варіант розподілу житлового будинку з прибудовою літ. «А-І, а» та відповідно до запропонованого варіанту, експерт запропонував чотири варіанти розподілу надвірних будівель та споруд домоволодіння АДРЕСА_1 .
Станом на момент вирішення спору по суті між сторонами склався спір, який фактично зводиться до розбіжностей у виборі запропонованого експертом варіанту розподілу житлового будинку, зокрема між запропонованим варіантом №2 та №3.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін щодо варіантів розподілу спірного майна, керуючисть ст.ст. 12, 13 ЦПК України, ретельно дослідивши усі запропоновані варіанти поділу майна експертом, приходить до висновку, що варіант №2 поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яким планується виділити співвласникам їх частки відповідає фактичному порядку користування цим будинком, який склався між сторонами та вказаний поділ можливий за умов проведення незначних ремонтно-будівельних робіт.
Так суд, оцінюючи запропоновані експертом варіанти поділу (Варіант 2 та Варіант 3), керується не лише принципом максимального наближення до ідеальних часток, але й необхідністю повного припинення правовідносин спільної часткової власності та усунення існуючого конфлікту щодо користування допоміжними спорудами та комунікаціями. Встановлений судом факт суперечок, зокрема щодо доступу до погреба, вимагає обрання того варіанту, який забезпечить максимальну функціональну та фізичну ізоляцію майна. У цьому контексті, Варіант 2 є єдиним, що відповідає цій меті, оскільки він передбачає повний виділ погреба (літ. «К») у власність II співвласника (Відповідача).
Натомість, Третій варіант поділу не вирішує конфлікту, оскільки пропонує залишити шийку погреба та частину його приміщення у спільному користуванні сторін, що прямо суперечить основній меті позову тобто припиненню спільної власності та вирішенні спору. Залишення спільного об'єкта є недопустимим, особливо з огляду на встановлений судом факт, що водовідведення Відповідача проходить через приміщення погреба. Спільний доступ та користування цим об'єктом створює високий ризик пошкодження інженерних комунікацій та подальшого спору щодо їхнього обслуговування, що суд зобов'язаний попередити.
Економічний та технічний аналіз також схиляє до обрання Другого варіанту, як більш доцільного. При затвердженні Варіанта 2, розмір грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток становить лише 784 грн. (яку І співвласник виплачує ІІ співвласнику), що є мінімальним фінансовим зобов'язанням. Водночас, Третій варіант передбачає компенсацію у значно більшій сумі - 9499 грн. (яку І співвласник виплачує ІІ співвласнику). Більше того, Варіант 3 вимагає встановлення додаткового обтяження на земельну ділянку Відповідача для забезпечення доступу Позивача, що є неприпустимим і суперечить договору про користування землею 1998 року, за яким земельна ділянка Відповідача вже була меншою.
Таким чином, суд вважає, що лише Другий варіант поділу забезпечує повне та остаточне припинення правовідносин спільної часткової власності, гарантує функціональну автономію новостворених об'єктів, усуває ризики пошкодження комунікацій, мінімізує фінансове навантаження на сторони (компенсація лише 784 грн.) та запобігає виникненню нових земельних спорів. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині поділу домоволодіння згідно із Варіантом 2, запропонованим судовим експертом.
Суд відхиляє доводи представника позивача щодо необхідності обрання Третього варіанту поділу з метою забезпечення позивачу можливості облаштувати окремий вхід (прорубати двері) до спірного погреба зі своєї частини домоволодіння. Вказані доводи ґрунтуються на припущеннях, які не заслуговують на увагу та не можуть бути прийняті судом як належний доказ, оскільки експертом у висновку не було наведено такого варіанту перепланування, а отже, технічна можливість та дотримання будівельних норм при здійсненні таких дій не була перевірена в межах судової експертизи. Сторона позивача, маючи право на підготовку до справи та подання доказів, не скористалася процесуальними механізмами для перевірки цієї можливості, не ставила додаткових питань на вирішення експертизи та не зверталася до експерта за відповідним уточненням чи доповненням висновку.
Таким чином, доводи Позивача про можливість прорубування дверей є лише припущенням та не можуть бути покладені в основу судового рішення щодо поділу нерухомого майна в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо заперечень наведених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Заперечуючи проти задоволення позову на початковій стадії процесу в ході розгляду справи відповідач змінив свою думку та не заперечував проти поділу в натурі житлового будинку наполягаючи на Другому варіанті запропонованого експертом поділу. Таким чином суд не бере до уваги доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву щодо невизнання позову.
Суд також відхиляє клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки вимоги про поділ спільного майна в натурі відповідно до статті 364 Цивільного кодексу України мають на меті припинення права спільної часткової власності, що є способом захисту права власника.
Позовна давність не застосовується до вимог про поділ спільного майна. Вимога про поділ майна (ст. 364 ЦКУ) є вимогою власника про захист свого права і належить до негаторних позовів, що не обмежуються строком позовної давності.
Вимога про припинення права спільної часткової власності шляхом поділу майна в натурі (ст. 364 ЦК України) є одним із способів захисту права власності. Вона не є тотожною вимозі про встановлення порядку користування (ст. 358 ЦК України), який був визначений договором 1998 року. Договір 1998 року лише регулював користування спільним майном, але не припиняв право спільної часткової власності.
Суд зазначає, що відповідно до сталої судової практики, позовна давність на вимоги про поділ майна, що є об'єктом права спільної часткової власності, не поширюється або ж починає свій перебіг лише з моменту порушення права, а не з моменту набуття майна чи встановлення порядку користування.
Встановлення порядку користування спільним майном (як це було здійснено договором 1998 року) не припиняє право спільної часткової власності і не може бути початком відліку позовної давності для вимог про поділ майна.
Крім того, сам відповідач, не заперечуючи проти вимоги про поділ по суті і пропонуючи суду обрати Варіант 2, фактично визнав право позивача на припинення спільної власності, що додатково свідчить про безпідставність заяви про сплив позовної давності.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 316-319, 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами - задовольнити частково.
Поділити в натурі житловий будинок садибного типу з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Другого варіанту запропонованого експертом у висновку експерта від 24.11.2023 за №07/23-БТ.
Виділити в натурі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1/2 частку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (на план-схемі експерта Додаток 2 зображено червоним кольором):
прибудова літ «а»: приміщення 1-1, веранда;
житловий будинок літ. «А-І»; приміщення 1-2, коридор, приміщення 1-3, житлова кімната; приміщення 1-4, житлова кімната, що потребує перепланування за умовами вказаними нижче;
надвірні будівлі: вбиральня літ. «В», літній душ літ. «Е», теплиця літ. «З», огорожа №1, водопровід, водо-колонка - ІІ;
літня кухня літ. «Б» (частина літньої кухні під літ. «Б», що потребує перепланування за умовами вказаними нижче (по даним техпаспорта зовнішні розміри літ. «Б» - 6.40*4.55м) із зовнішніми розмірами 3.00*4.55м, площею 13.6 кв.м. без врахування кухонної плити);
прибудова літ. «б», що потребує перепланування за умовами вказаними нижче (частина прибудови літ. «б» (по даним техпаспорта зовнішні розміри літ. «б» - 6.40-1.90м), із зовнішніми розмірами 2.85*1.90м., площею 5.4 кв.м..
Виділити в натурі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 1/2 частку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (на план-схемі експерта Додаток 2 зображено синім кольором):
прибудова літ. «а»: приміщення 1-7, приміщення 1-8 (ванна, туалет);
житловий будинок: літ. «А-І»: приміщення 1-5, житлова кімната; приміщення 1-6, кухня; приміщення 1-4, житлова кімната, що потребує перепланування за умовами вказаними нижче;
надвірні будівлі: погріб літ. «К» з шийкою;
літня кухня літ. «Б», що потребує перепланування за умовами вказаними нижче (частина літньої кухні під літ. «Б» (по даним техпаспорта зовнішні розміри літ. «Б» - 6.40*4.55м) із зовнішніми розмірами 3.40*4.55м, площею 15.5 кв.м. з врахування кухонної плити);
прибудова літ. «б» (частина прибудови літ. «б», що потребує перепланування за умовами вказаними нижче (по даним техпаспорта зовнішні розміри літ. «б» - 6.40-1.90м), із зовнішніми розмірами 3.55*1.90м., площею 6.8 кв.м..
Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести наступні ремонтно-будівельні роботи:
Реконструкція системи електропостачання, водопостачання з метою забезпечення їх автономності.
У приміщенні 1-2, коридор, закласти дверний проріз між приміщенням 1-2, коридор та новоутвореним приміщенням площею 9.3кв.м; між приміщенням 1-2, коридор та приміщенням 1-6, кухня.
Влаштувати дверний проріз між приміщенням 1-6, кухня та приміщенням 1-5, житлова кімната; між новоутвореним приміщенням площею 10.2кв.м та приміщенням 1-3, житлова кімната.
Для ОСОБА_2 замість віконного прорізу в приміщенні 1-6, кухня, влаштувати вхідний дверний проріз, розміром 2.0 х 0.80м, п.7.2.7 ДБН В.1,1-7:2016 “Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги», передбачає, що висота та ширина у просвіті евакуаційних виходів (дверей) для будинків різного призначення встановлюється відповідними НД. При цьому висота цих виходів повинна бути не менше за 2.0м, а ширина - 0.8м.
Для ОСОБА_1 до житлового будинку літ. «А-І» добудувати прибудову і облаштувати суміщений санвузол, площею 4.9кв.м, п.5.20 ДБН В.2.2- 15:2019 “Житлові будинки. Основні положення», передбачає, що площа суміжного санвузла повинна бути не менше ніж 4.9кв.м, обладнаний ванною (або душем), умивальником і унітазом.
Для ОСОБА_1 із приміщення 1-1, веранда, влаштувати кухню площею 6.9 кв.м, п.5.19 ДБН В.2.2-15:2019 “Житлові будинки. Основні положення», передбачає, що мінімальна площа кухні (обладнана мийкою та плитою для приготування їжі) повинна бути 8.0 кв.м, в однокімнатній квартирі допускається зменшувати площу кухні до 7.0 кв, допускається в квартирах влаштування кухні-ніші, а також об'єднання кухні із загальною кімнатою (вітальнею) за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією.
Перепланування в приміщенні 1-4, житлова кімната - влаштувати перегородку в приміщенні 1-4, на відстані 2.74м, від зовнішньої несучої стіни, утвориться два приміщення. В наслідок таких дій утворене приміщення розміром 3.81*2.74 м., площею 10.2 кв.м. залишається за ОСОБА_1 , а приміщення розміром 2.77*3.40 м., площею 9.3 кв.м. за ОСОБА_2 .
Перепланування в літній кухні літ. «Б», прибудові літ, «б».
Зовнішні розміри літньої кухні літ, «Б» - 6.40x4.55м,
Поділити літню кухню на частини.
І частина розміром 3.0x4.55м, площею 13.6 кв.м, залишити за ОСОБА_1 ;
ІІ частина розміром 3.40x4,55м, площею 15.5 кв.м, залишити ОСОБА_2 .
Зовнішні розміри прибудови літ. «б» - 6.40x1.90м,
Поділити прибудову літ. «б» таким чином:
частина розміром 2,85x1.90м, площею 5.4 кв.м, залишити за ОСОБА_1 ;
частина розміром 3.55x1.90м, площею 6.8 кв.м, залишити ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), суму 784.00 грн. компенсації за відхилення від ідеальних часток.
У зв'язку з проведеним поділом припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок садибного типу з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог позивача - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.В. Середа