Справа № 570/2944/25
Номер провадження 2/570/1586/2025
04 листопада 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, -
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Позичальнику були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки. Відповідачі не виконують покладені на них зобов'язання, не повертають отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачів наявну заборгованість; та стягнути судові витрати.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження.
Відтак, суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Представник позивача не з'явився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без його участі. В разі неявки відповідачів не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Згідно поданої заяви позов визнає. Просить справу розглядати без його участі.
Відповідачка ОСОБА_2 повторно не з'явилася в судове засідання. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідачка є належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідачка мала можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без її участі. Відзив на позов до суду не подала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17), постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б). Крім того, у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначав, що наявна у справі довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі№ 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.
ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/ 98, 11 вересня 2001 року)».
Судом враховується практика ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", де зазначено: заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов'язковою.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Короткий зміст заяв по суті справи.
Як встановлено в судовому засіданні, 04.09.2020 р. між АТ "Львів" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11399/114/2020, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 1000000 грн., зі змінюваною процентною ставкою та умовою повернення в термін до 03.09.2030 р.
Згідно умов п.1.3. кредитного договору - видача банком кредиту здійснюється одноразово, безготівково на поточний рахунок позичальника після укладення договору для забезпечення виконання зобов'язань за цим договором.
Факт перерахування позичальнику кредитних коштів на суму 1 000 000 грн. підтверджується меморіальним ордером від 07.09.2020 р. з № 172488.
Згідно умов п.5.1. кредитного договору - за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти в розмірі процентної ставки щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця за який нараховані проценти, до дня повернення кредиту.
Крім цього, відповідно до пунктів 3.3., 3.4. кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти в розмірі, порядку та відповідно до умов цього договору. Розмір процентів, які підлягають сплаті за цим договором є змінними і визначаються в порядку та відповідно до умов цього договору.
28.03.2023 року між банком та позичальником було укладено Додатковий договір до Кредитного договору №11399/114/2020 від 04.09.2020 р., відповідно до умов якого сторни погодили надання банком позичальнику відтермінування повернення отриманого кредиту на період з 01.04.2023 р. по 01.06.2023 р. та повернення отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, на період з 01.02.2023 р. по 01.03.2023 р.
Відповідно до п.2.2. додаткового договору сторони погодили - платіжний календар повернення кредиту викласти у новій редакції, згідно додатку 1 до цього додаткового договору, який складає невід'ємну частину цього додаткового договору та згідно з яким позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.
Станом на 10.06.2025 р. заборгованість по нарахованих та несплачених в строк процентах по кредитному договору за період з 01.09.2024 р. по 11.05.2025 р. становить 104 058 грн. 28 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках.
З 11.05.2025 р. банком припинено нараховувати проценти у зв'язку із скеруванням позичальнику листа-вимоги за вих. №1421/0-05 від 25.02.2025 р. про дострокове повернення кредиту, яку позичальником отримано 12.03.2025 р. і яка змінила кінцевий термін кредитного зобов'язання на 10.06.2025 р.
Відповідно до п.2.3.2. кредитного договору - банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших платежів за договором у разі несвоєчасної сплати процентів та/або неповернення суми кредиту (частини кредиту).
На виконання вимог п.2.4. кредитного договору, зважаючи на наявність простроченої заборгованості по тілу та процентах, банк скерував позичальнику цінним листом лист-вимогу про дострокове виконання зобов'язання за вих. №1421/0-05 від 25.02.2025 р., на дві адреси - адресу реєстрації та адресу місцезнаходження іпотечного майна. два листи отримано позичальником, зокрема за адресою реєстрації отримана позичальником 12.03.2025 р., однак, залишилися без відповідного реагування зі сторони позичальника.
Станом на 21.01.2025 р. заборгованість за кредитом №11399/114/2020 від 04.09.2020 р. становить 902 207 грн. 24 коп., з яких:
- 798 148 грн. 95 коп. - заборгованість за кредитом;
- 104 058 грн. 29 коп. - заборгованість за процентами.
Так, 04.09.2020 р. між банком та позичальником було укладено договір іпотеки, за реєстровим №2672, згідно п.1.3 якого іпотекодавцем в іпотеку банку передано нежитлове приміщення №5, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Також, 04.09.2020 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком, позичальником та ОСОБА_2 укладено договір поруки №11399/114/2020/Р-1.
Згідно з п.п.1.1. договору поруки - порукою забезпечуються вимоги кредитора, що випливають з умов договору №11339/114/2020 від 04.09.2020 р., укладеного між кредитором та позичальником, відповідно до якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн., щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі, порядку та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити штрафні санкції у випадках передбачених кредитним договором №11339/114/2020 від 04.09.2020 р. та доповненнями до нього, які укладені чи будуть укладені в майбутньому. в тому числі й ті, що збільшуватимуть обсяг відповідальності поручителя.
Як вбачається з п.2.2 договору поруки - поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Кредитор має право вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
З метою мирного врегулювання спору, на виконання п.п.2.6 договору поруки банком було направлено поручителю лист-вимогу від 22.02.2025 р. за реєстр. №1419/0-05 про дострокове повернення кредиту, яку поручитель не отримав та вказана вимога, залишилась без відповідного реагування зі сторони поручителя.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє вину сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно ст. 575 ЦК України - іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володіння заставодавця або третьої особи.
У ч. 1 ст. 583 ЦК України вказано, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Висновки суду.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді.
Відтак, суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ, створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Наявність підписаного сторонами кредитного договору свідчить про бажання його учасників укласти договір та розуміння його змісту, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не примушена до укладення такого договору (договорів).
Відтак, волевиявлення відповідачів було вільним і відповідало їх внутрішній волі. При укладенні договорів відповідачу та поручителю були відомі всі умови договорів та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договорів.
Договори у судовому порядку недійсними чи неукладеними не визнані.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши грошові кошти відповідачу, проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Наведений розрахунок заборгованості не спростовано, альтернативний розрахунок не надано. Відповідачі не просили суд про призначення у справі експертизи з метою спростування доводів позивача щодо суми заборгованості. Також ними не був поданий відповідний висновок експертизи, який міг бути проведений за заявою відповідачів.
При розгляді справи суд детально дослідив подані сторонами докази, навів аргументацію щодо прийняття до уваги тих чи інших доводів сторін або відхилення зазначених ними аргументів.
У ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що відповідачі не належним чином виконували свої зобов'язання за договором позики, не повернули отримані кошти та відсотки, тому виникла заборгованість, яку в добровільному порядку відповідачі не погашають, тобто в наявності є порушення права позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду.
А тому позов є обґрунтованим, доведеним належними доказами, а отже підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати.
За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, то судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 13 533 грн. 11 коп.) підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах, по 6 766 грн 56 коп.
Однак, відповідачем ОСОБА_1 було визнано позовні вимоги, тому з нього підлягає стягненню 50% судового збору (від суми 6 766 грн 56 коп.) на користь позивача, а 50% якого слід повернути позивачеві з Державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 142, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів"до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості - задоволити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ АКБ «Львів» заборгованості за кредитним договором №11399/114/2020 від 04.09.2020 року у розмірі 902 207 (дев'ятсот дві тисячі двісті сім) грн. 24 коп., з яких: 798 148 грн. 95 коп. - заборгованість за кредитом; 104 058 грн. 29 коп. - заборгованість за процентами).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ АКБ «Львів» 6 766 грн 56 коп. судових витрат (сплата судового збору).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ АКБ «Львів» 3 383 грн 28 коп. судових витрат (сплата судового збору).
Повернути АТ АКБ «Львів» 3 383 грн 28 коп. - 25 % судових витрат (судовий збір в порядку ст. 142 ЦПК України), що був сплачений в загальному розмірі 13 533 грн. 11 коп. відповідно до реквізитів платіжної інструкції (кредитовий переказ коштів) № 596092 АТ АКБ «Львів» від 12 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" (код ЄДРПОУ 09801546, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ).
Відповідачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ).
Суддя Красовський О.О.