Справа № 569/12178/24
17 жовтня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю обвинуваченої - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представник потерпілої -адвокат ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження за №12023186010001664 від 03.11. 2023 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Лісопіль, Костопільського району, Рівненської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою : АДРЕСА_1 , громадянки України, не судима,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-
03 листопада 2023 року, приблизно о 13 год. 35 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні під?їзду №l будинку №l, що по вул. Міцкевича у м. Рівне, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, умисно нанесла один удар рукою в область голови з правого боку та один удар в область правого плеча, внаслідок чого спричинила потерпілій такі тілесні ушкодження: забій м?яких тканин правого плеча та голови, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Будучи допитаною в судовому засіданні в якості обвинуваченої ОСОБА_3 вину у вчинені кримінального правопорушення (проступку), не визнала, надала покази, зазначивши деталі інкримінованого їй кримінального правопорушення, та вказавши фактичні обставини, стверджувала, що не наносила тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 .. Натомість не заперечувала, що мала словесну перепалку з нею. Цивільний позов не визнала.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила що, 03.11.2023 року, приблизно о 13:35 год., вона перебувала за місцем свого проживання. В цей час вона вийшла з приміщення своєї квартири і на неї відразу накинулася обвинувачена та розпилила газовий балончик на обличчя та руки потерпілої, та нанесла близько п'яти ударів по голові, та декілька ударів по тілу. Після чого ОСОБА_3 неодноразово погрожувала фізичною розправою, систематично переслідувала, розклеювала листівки образливого змісту. Цивільний позов обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 завдала ОСОБА_7 фізичного болю, в результаті чого після побиття почувалася жахливо: сильно боліла голова, права рука в місцях нанесених ударів, відчувала слабкість та підняття артеріального тиску через пережитий стрес, проте ще більшими були пережити душевні страждання.
Допитана ОСОБА_8 пояснила суду наступне:
Точної дати свідок не пам'ятає, до неї зателефонувала мати та повідомила, що у під'їзді дуже різкий запах, наче використано газовий балончик. По приїзду на місце, вона бачила потерпілу ОСОБА_7 , а та повідомила, що обвинувачена в коридорі загального користування розпилила їй в очі газовим балончиком. В цей момент потерпіла ОСОБА_7 була дуже наляканою та схвильованою. Загалом обвинувачена бувала у під'їзді де проживає потерпіла та свідок декілька разів, розклеювала про потерпілу листівки образливого змісту.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 пояснив суду наступне:
Зі слів потерпілої дізнався, що в листопаді 2023 року, точної дати та часу пригадати не може, обвинувачена нанесла ОСОБА_7 тілесні ушкодження, розпилила в очі газовим балончиком. Також повідомив, що обвинувачена тривалий час переслідувала потерпілу, говорила про неї образливі речі та розклеювала листівки непристойного змісту
Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 пояснив суду наступне:
03.11.2023 року приблизно о 13:35 год., перебував у приміщенні під'їзду, будинку №1, що по вул. Міцкевича у м. Рівне, та став свідком конфлікту між потерпілою та обвинуваченою, при якому обвинувачена нанесла декілька ударів потерпілій.
Крім показів обвинуваченої, потерпілої, свідків допитаних в судовому засіданні, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повністю підтверджується і дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадженяь, а саме:
-Витяг з ЄРДР;
-Заява ОСОБА_7 ;
-Пояснення ОСОБА_7 ;
-Протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 ;
-Копії медичних документів;
-Висновок експерта №943 від 06.11.2023(а.к.п.22-23), з якого вбачається, що згідно з наданими медичними документами, у гр. ОСОБА_7 лікарями відмічені такі тілесні ушкодження: забій м?яких тканин правого плеча та голови, які могли виникнути не менше як від двох травматичних дій тупого(их) предмету(ів), яким могла бути рука, нога чи інші тупі предмети, могли утворитися у вказаний в обставинах термін, а саме 03 листопада 2023 року і, згідно п.2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. №6, як кожне окремо, так і у своїй сукупності відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Локалізація та характер виявлених ушкоджень, в сукупності, не властиві для падіння на площину з висоти власного зросту (як з прискоренням, так і без нього);
-Протокол проведення слідчого експеременту з потерпілим та додаток до нього;
-Оптичний диск;
-Протокол огляду відео;
-Допит свідка ОСОБА_10 ;
-Допит свідка ОСОБА_11 ;
-Допит свідка ОСОБА_8 ;
-Копії та оригінали записок;
-Заява потерпілої про долучення доказів;
-Скрін-шоти повідомлень, копії записок;
-Заява ОСОБА_3 ;
-Пояснення ОСОБА_3 ;
-Запит до РОЦПЗН;
-Відповідь РОЦПЗН(арк.к.п.84) з якого вбачається, що ОСОБА_3 за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога в КП «РОЦПЗН» не зверталась;
-Повідомлення про підозру ОСОБА_3 ;
-Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 ;
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 мали місце.
Дії обвинуваченої ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України органом досудового розслідування кваліфіковані правильно.
Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченій, суд у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, особи винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Суд враховує зазначені обставини в їх сукупності, бере до уваги те, що ОСОБА_3 вину у скоєному правопорушенні не визнала, її характеристику, а саме, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває. З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, справедливим призначити їй покарання у вигляді штрафу.
На переконання суду, призначення обвинуваченій ОСОБА_3 такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Крім того, в кримінальному провадженні заявлений цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно - небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального Кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, що визначено ч. 5 ст. 128 КПК України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За приписами п.3 ППВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п.п 5,9 вище зазначеної ППВСУ відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи викладене, заявлений цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково.
В рахунок відшкодування моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_3 слід стягнути 3000 грн. на користь ОСОБА_7 , оскільки, на думку суду, саме в такому розмірі потерпілій заподіяна моральна шкода. При її визначенні, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд враховує, що вказаний її розмір є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнала потерпіла у результаті вчинення злочину.
Питання з речовими доказами, суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373-374, 381-382 КПК України, суд
Визнати винною ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним злочином- задоволити частково.
Стягнути з засудженої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду завдану внаслідок злочинних дій у розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень.
Речові докази: оптичний диск а.к.п.28 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок суду може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів моменту проголошення вироку через Рівненський міський суд.
Згідно ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_12