Провадження № 1-кп/537/358/2025
Справа № 537/7001/25
06.01.2025 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12025170530000532 від 26.10.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Секунь Волинської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, одружений, пенсіонер, на утриманні непрацездатних осіб, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, інвалідом, депутатом не являється, є учасником бойових дій, раніше не судимий, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 ч.2 КК України, -
Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінального праворушення за наступних обставинах:
26 жовтня 2025 року близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився у дворі ресторану «Той самий Баранчик», розташованому за адресою: м. Кременчук, вул. Майора Борищака, буд. 10, де в нього виник злочинний умисел на порушення нормальної роботи правоохоронного органу та створення перешкод для виконання працівниками поліції, а саме поліцейськими Кременчуцького РВ Управління поліції охорони в Полтавській області Департаменту поліції охорони старшим сержантом поліції ОСОБА_5 та старшим сержантом поліції ОСОБА_6 своїх службових обов'язків щодо припинення неправомірних дій ОСОБА_4 з приводу відмови ним оплатити своє замовлення та агресивної поведінки.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що перед ним знаходяться працівники поліції, при виконанні службових обов'язків, діючи з прямим умислом, взявши зі столу порожню скляну пляшку з-під коньяку об'ємом 250 мл, та тримаючи її у правій руці завдав нею одного удару по нижній щелепі зліва працівнику поліції ОСОБА_5 , спричинивши останньому, відповідно до висновку експерта № 1313 від 27.10.2025 тілесні ушкодження у вигляді садна та синця на тлі припухання м'яких тканин в проекції нижньої щелепи зліва, які утворилися від травматичної дії предмета з властивістю тупого твердого та мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, надав свідчення аналогічні обставинам викладеному в обвинувальному акті.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, роз*уяснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справив порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглянути акт у спрощеному провадженні.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановлених судом злочину повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.
Обвинувачений ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.
Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує: за ст. 345 ч.2 КК України, як умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченою, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю і визнає ці обставини пом'якшуючими покарання.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_4 ,злочину, який є не тяжким злочином.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленого в ухвалі від 24.11.2015 року, підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи ОСОБА_4 зазначене вище покарання за ч.2 ст.345 КК України, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченої, для запобігання вчиненню нею нових злочинів, таким, що відповідає її особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує зокрема те, що обвинувачений не судимий, пенсіонер, учасник бойових дій , має постійне місце проживання, ставлення обвинуваченого до вчиненого і суд приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст.ст.75,76 КК України. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити попередній - особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Судові витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі, відповідно до ст.100КПК України, а саме скляну пляшку - знищити.
Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання за ст. 345 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік
Відповідно ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши 1 (один) рік іспитового строку.
Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на засудженого ОСОБА_4 покласти обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - особисте зобов'язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Речові докази по справі, відповідно до ст.100 КПК України, а саме скляну пляшку - знищити.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1