3-зв/381/2/25
381/3875/25
06 листопада 2025 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Чернишової Є.Ю.,
за участі: секретаря судових засідань Корченко О.Я.,
особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 ,
розглянувши заяву про самовідвід судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Зебелян Н.В. в адміністративній справі № 381/3875/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,-
03.11.2025 суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Зебелян Н.В. подала заяву про самовідвід у адміністративній справі № 381/3875/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Самовідвід обґрунтовує тим, що у її провадженні перебувають два адміністративні протоколи, складені щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП, справа № 381/3871/25 та за ст. 124 КУпАП № 381/3875/25. Водночас, нещодавно судді Забелян Н. В. стало відомо, що ОСОБА_1 та його батьки поширюють за місцем свого проживання інформацію про те, що вони «домовились з суддею про вирішення справи на їхню користь». Вказана інформація є недостовірною та створює у стороннього спостерігача сумнів у безсторонності та неупередженості суду. З метою недопущення будь-яких сумнівів щодо неупередженості та безсторонності, суддя Зебелян Н.В. заявила самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 381/3871/25 та справи №381/3875/25.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про самовідвід.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, що, у свою чергу, дає право вирішити порушене питання за відсутності осіб, яких стосується цей розгляд.
При вирішенні заявленого суддею самовідводі по суті було установлено наступне.
Норми чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок вирішення клопотання про відвід (самовідвід) судді, який розглядає справу, тому при вирішенні питання щодо заявлення самовідводу слід застосовувати аналогія права, зокрема, відповідні норми найбільш наближеного за змістом Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
У свою чергу, відвід як окремий правовий інститут, регламентований КПК, є засобом усунення чи самоусунення слідчого судді, судді, присяжного або окремих учасників справи від участі в судовому провадженні за наявності передбачених обставин, що викликають сумнів у їх об'єктивності та неупередженості ( постанова ВС від 17 січня 2022 року у справі № 373/2562/15-к).
Тобто, головна мета відводу це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Досліджуючи обставини цієї справи, суддя враховує практику ЄСПЛ, зокрема, втілену у рішенні «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року).
У цій справі ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
А відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року).
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Pullar v. the United Kingd від 10 червня 1996 року).
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення у справі Веттштайна Wettstein).
У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушенням ст. 6 Конвенції незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Фельдман проти України», заяви N 76556/01 та 38779/04, п.97).
Також, слід відмітити, що згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але із і сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Аналізуючи обставини цієї справи, слід дійти висновку про обґрунтованість підстав для самовідводу судді у цій ситуації.
Суддя вказала, що через існування інформації у неї про домовленість з нею про позитивні результати вирішення справи на користь певних осіб, може створити сумнів у іі неупередженості та зацікавленості у результатах розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.124 КУпАП.
Очевидно, що при існуванні наведеної суддею Зебелян Н.В. інформації прийняття нею будь-якого рішення за наслідком розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.124 КУпАП у стороннього спостерігача може сформувати думку про упередженість судді Зебелян Н.В.
Тому у цій ситуації, за наявності вказаних вище об'єктивних обставин, у судді Зебелян Н.В. дійсно виникла необхідність забезпечити відсутність будь яких сумнівів у у своїй неупередженості і безсторонності шляхом заявлення самовідводу.
Відповідно, заявлений суддею самовідвід є обґрунтованим і необхідним за таких обставин.
Адже згідно із п. 26 рішення Європейського суду з прав людини «ДеКуббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 р., «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
Як наслідок, ураховуючи наведене у сукупності, з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді Зебелян Н.В. та задля сприяння підтримки до зростання довіри суспільства до об'єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, вважаю за необхідне, задовольнити заявлений самовідвід.
На підставі наведеного та керуючись ст. 7 КУпАП, ст. ст.75,76,80,81 КПК України, суд,-
Заяву судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Зебелян Наталії Вікторівни про самовідвід в справі №381/3875/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення задовольнити.
Передати матеріали справи№381/3875/25 до канцелярії суду для визначення іншого судді у справі в порядку, встановленому ст.35 КПК України.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Ю. Чернишова