Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2596/24
Провадження № 2/376/247/2025
15 серпня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Коваленка О.М.,
за участі секретаря - Щур Л.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивачів - Лабика Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,
Встановив:
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Р.Р. звернулися до суду із позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», у якому просять стягнути на користь позивачів по 112000,00 (сто дванадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень страхового відшкодування шкоди пов'язаної з втратою годувальника в межах ліміту страхової суми.
Заявлені вимоги представник позивачів мотивував тим, що 07.05.2024 приблизно о 21 год. 10 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався біля будинку АДРЕСА_1 в бік цукрового заводу здійснив наїзд на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перетинав проїзну частину з права наліво відносно напрямку руху водія. В результаті ДТП ОСОБА_4 загинув на місці пригоди.
За фактом ДТП ГУ НП в Київській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120 241 10 000 000 266.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області старшим лейтенантом поліції Малащуком Є.В. про закриття кримінального провадження від 25.06.2024, кримінальне провадження №12024110000000266, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито за відсутністю в діянні водія складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Проте, відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
«Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини»(п.4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
В результаті ДТП та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_4 , його близьким родичам, а саме: батьковіОСОБА_1 та матеріОСОБА_2 було завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004р. (далі - Закон №1961-IV).
Згідно пункту 21.1. статті 21 Закону №1961-IV, в редакції чинній на дату ДТП: «З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких, не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування».
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «Peugeot 5008», р.н. НОМЕР_2 , внаслідок дії якого загинув Потерпілий, була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ5145238 (чинного на дату ДТП), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ (копія витягу з Централізованої бази даних МТСБУ додається - відомості являються загальнодоступними та розміщені за посиланням: https://cbd.mtsbu.ua/MTSBU_Paees/Tree.aspx).
Відповідно до статті 22 Закону №1961-IV: «У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи».
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону №1961-IV, в редакції чинній на дату ДТП: «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування».
Представник Позивачів повідомив Відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявами на виплату страхового відшкодування.
Серед заявлених Позивачами до відшкодування вимог, містились:
- 48 000.00 грн. - у рахунок відшкодування 1/2 моральної шкоди завданої ОСОБА_1 (відповідно до п 27.3. Закону №1961-IV - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00х12/2 = 48 000,00 грн.);
- 144 000.00 грн. - у рахунок відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника належної ОСОБА_1 (відповідно до п 27.2. ст.27 - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00х36/2=144000,00 грн.);
- 48 000.00 грн. - у рахунок відшкодування 1/2 моральної шкоди завданої ОСОБА_2 (відповідно до п 27.3. Закону №1961-IV - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00х12/2 = 48 000,00 грн.);
- 144 000.00 грн. - у рахунок відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника належної ОСОБА_2 (відповідно до п 27.2. ст.27 - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00х36/2=144000,00 грн.);
Згідно пункту 36.2. статті 36 Закону №1961-IV: «Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право отримання відшкодування, за наявності, документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви, про страхове відшкодування зобов'язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або3 7 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати)».
17.06.2024 року Відповідачем виплачено страхове відшкодування в частині відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині (відшкодування по втраті годувальника) не виплачено. Бездіяльність Відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачі вважають незаконною, а тому прийняли рішення про звернення в суд за захистом своїх порушених прав на страхове відшкодування.
Статтею 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Відповідно до ч. І ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків є одночасна наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність та потреба в матеріальній допомозі.
Так позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком загиблого в ДТП ОСОБА_4 , а позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його матір'ю.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером за віком із 23.01.2019. Тобто, на час ДТП був непрацездатним.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером за віком із 07.09.2010. Тобто, на час ДТП була непрацездатною.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження та довідки органу місцевого самоврядування, потерпілий ОСОБА_4 проживав разом зі своїми батьками за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Таким чином, Позивачі є непрацездатними особами, а тому мали на день смерті сина право на одержання від нього утримання.
На підтвердження наявності у позивачів на день смерті сина права на одержання від нього утримання, надають наступні докази:
- акт засвідчення факту перебування на утриманні, згідно якого ОСОБА_1 , який проживає та зареєстрований у АДРЕСА_2 , його дохід був меншим ніж необхідні витрати, перебував на утриманні свого сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надавав йому матеріальну підтримку в грошовій та натуральній формі, що підтверджують родичі, сусіди;
- довідку про розмір пенсії Позивача-1 у 2023-2024 роках, згідно якої отримує пенсію в розмірі 2520,00 грн.;
- акт засвідчення факту перебування на утриманні, згідно якого ОСОБА_2 , яка проживає у АДРЕСА_2 , зареєстрована АДРЕСА_3 , її дохід був меншим ніж необхідні витрати, перебувала на утриманні свого сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надавав їй матеріальну підтримку в грошовій та натуральній формі, що підтверджують родичі, сусіди;
- довідку про розмір пенсії Позивача-2 у 2023-2024 роках, згідно якої отримує пенсію в розмірі 4593,73 гри.;
- довідку Сквирської міської ради від 22.05.2024 про те, що до дня смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) його батьки були на його утриманні;
- довідку Сквирської міської ради від 22.05.2024 про те, що до дня смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до складу його сім'ї входили лише батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
- копію паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 , згідно якого до дня смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) проживав за адресою: АДРЕСА_2 , разом із батьками.
Надання інших доказів ні Цивільним кодексом України, ні Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не передбачено.
Крім цього, діючою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 березня 2019 року у справі справа №643/207/16-ц (провадження №61-33638св18), передбачено, що підпунктом «є» пункту 35.2 статті 35 Закону не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, а тому необхідно дійти висновку, що такими документами можуть бути, в тому числі, надана довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником.
Відповідно статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Згадана стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Отже, в розумінні вищенаведеної норми ЦК України, Позивачі є особами, які, за життя свого сина, мали право на утримання, оскільки досягли пенсійного віку встановленого законом у 2019 і 2010 роках відповідно та відносились до непрацездатних осіб, а тому підпадають під дію пункту 2 частини 1 статті 1200 ЦКУ. Факт досягнення пенсійного віку Позивачами підтверджується статтею 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення», згідно якої право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років, а чоловіки після досягнення 60 років.
Таким чином, Позивачі є особами, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті були на його утриманні та мали право на одержання від нього утримання.
Пунктом 27.2. статті 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004: “Страховик випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бурш меншим, ніж 26 мінімальних заробітних плат т місячному розмірі, всгшіновленюс законом на день насгшіння страхового випадку».
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 квітня - 8 000.00 грн.
Отже, мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов'язаного із втратою Позивачами годувальника становить 288 000.00 грн, який підлягає виплаті позивачам в рівних частках - по 144 000,00 грн.
Відповідно до п.27.5 ст.27 Закону України №1961 -IV, відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №109 “Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з 01 липня 2022 року та на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, було встановлено у сумі 320 000.00 гривень на одного потерпілого.
По даному страховому випадку, загальна сума заявленого страхового відшкодування становить 384 000,00 грн. (48 000,00 грн. моральної шкоди для батька і 48 000,00 грн. моральної шкоди для матері + 144 000,00 грн. витрати годувальника для батька +144 000,00 грн. втрати годувальника для матері 384 000,00 грн.), що перевищує 320 000,00 грн. страхової суми. В такому разі, страхове відшкодування, яке належить для виплати Позивачам становить 320 000,00 грн., яке складається з:
48000,00 грн. - у рахунок відшкодування 1/2 частки моральної шкоди належної батькові потерпілого (відповідно до п 27.3. ст.27 Закону M1961-IV 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку - 48000,00 грн);
48000,00 грн. - у рахунок відшкодування 1/2 частки моральної шкоди належної матері потерпілого (відповідно до п 27.3. ст.27 Закону №1961-IV 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством, на день настання страхового випадку - 48000,00 грн);
- 112000.00 грн. - у рахунок відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника належної батькові потерпілого (відповідно до п 27.2. ст.27 Закону №1961-IV - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством, на день настання страхового випадку - 112 000,00 грн.);
- 112000.00 грн. - у рахунок відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника належної матері потерпілого (відповідно до п 27.2. ст.27 Закону №1961-IV - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством, на день настання страхового випадку - 112 000,00 грн.).
З урахуванням викладеного позивачі просять суд:
Стягнути з відповідача на користь позивачів по 112 000,00 гривень кожному страхового відшкодування шкоди пов'язаної з втратою годувальника в межах ліміту страхової суми.
Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Лабик Руслан Романович в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та спросив їх задовольнити та надав пояснення аналогічні викладеним в позові.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та пояснив, що його син ОСОБА_7 мешкав з ним за однією адресою до самої загибелі. Син працював не офіційно та завжди допомагав позивачу по господарству та грошима, оскільки пенсія дуже мала і її не вистачає на життя.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та суду повідомила, що загиблий син ОСОБА_8 допомагав завжди грошима, оскільки позивач дуже хворіє та потребує значних коштів на лікуванні.
Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні 03.07.2025 року повідомила, що позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі та їх позиція викладена у відзиві.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказувала на те, що 21.06.2024 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було нараховано та виплачено позивачам, як батькам померлого, страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 48000,00 грн. кожному. Водночас позивачами окрім довідок про їх доходи не надано іншого підтвердження того, що вони перебували на утриманні загиблого сина та потребують виплати страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника. Тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні (а. с. 96 - 100).
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 07.05.2024 приблизно о 21:10 водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Peugeot 5008 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався біля будинку 28 по вулиці Ювілейна в с. Шамраївка Білоцерківського району Київської області в бік цукрового заводу здійснив наїзд на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перетинав проїзну частину з права наліво відносно напрямку руху водія. у результаті ДТП ОСОБА_4 загинув на місці пригоди.
За фактом ДТП ГУ НП в Київській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024110000000266.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області старшим лейтенантом поліції Малащуком Є.В. про закриття кримінального провадження від 25.06.2024, кримінальне провадження №12024110000000266, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито за відсутністю в діянні водія складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 24-28).
Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_6 від 09.05.2024 видано Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено актовий запис № 1003 (а.с. 29).
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_7 від 28.08.1982, актовий запис №22 (а.с. 32).
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Peugeot 5008», р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП, яка мала місце 07.05.2024 була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ5145238 у ПАТ "НАСК "ОРАНТА" (а.с. 51).
Згідно копії Довідки № 108 виданої 22.05.2024 Сквирською міською радою, на день смерті ОСОБА_4 до складу його сім'ї входили: батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 48).
Згідно копії Довідки № 107 виданої 22.05.2024 Сквирською міською радою, що до дня смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були на його утриманні (а.с. 47).
28.05.2024 представник позивачів повідомив ПАТ "НАСК "ОРАНТА" про ДТП та подав заяви про страхове відшкодування. (а.с. 52,53,54).
Також, у матеріалах цивільної справи наявні копії угод про узгодження страхового відшкодування, укладені 17.06.2024 між ПАТ "НАСК "ОРАНТА" та позивачами (а.с. 59,60).
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 суду повідомила, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_4 та є сусідкою позивача та його покійного сина ОСОБА_8 . Син позивача постійно працював та допомагав своїм батькам матеріально та фізично. Свідок також підтвердила, що позивачі в силу віку та стану здоров'я постійно потребували фізичної, моральної та матеріальної допомоги.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини, суд дійшов переконання, що позивачі перебували на утриманні свого сина - ОСОБА_4 .
Згідно з вимогами ч. 1,2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2,5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засіб».
Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 - ІV в редакції чинній на дату ДТП (07.05.2024 року) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявник (за наявності).
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В судовому засіданні встановлено, що позивачі зверталися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, із долученням до неї усіх необхідних документів. Однак, страхове відшкодування було виплачене не в повному розмірі.
За змістом ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 27.1. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягай пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік, розмір мінімальної заробітної плати у 2024 році: у місячному розмірі - з 1 квітня становить 8000 гривень.
Особами, які мають право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є батьки потерпілого - позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відтак, розмір моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 обчислюється наступним чином: 8000 гривень х 36 = 288 000 гривень / 2 (кількість осіб) = 144 000 гривень.
Відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону України №1961 -IV, відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №109 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з 01 липня 2022 року та на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, було встановлено у сумі 320 000.00 гривень на одного потерпілого.
По даному страховому випадку, загальна сума заявленого страхового відшкодування становить 384 000,00 грн. ( 48 000 грн. моральної шкоди для батька + 48 000,00 грн. моральної шкоди для матері + 144 000,00 грн. витрати годувальника для батька + 144 00,00 грн. втрати годувальника для матері = 384 000,00 грн.), що перевищує 320 000,00 грн. страхової суми.
У такому разі, страхове відшкодування, яке належить для виплати Позивачам, станом на дату ДТП становить 320 000,00 грн.
Відповідач виплатив позивачам 96 000,00 грн. - у рахунок відшкодування моральної шкоди належної батькам потерпілого, відповідно до п 27.3. ст.27 Закону №1961-IV 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.
Тобто залишається невиплаченою шкода у розмірі 224 000 грн., яка належна позивачам у рахунок відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника, а саме: по 112 000 грн. кожному.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини, враховуючи вимоги закону, суд дійшов переконання, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вимогами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачі звільнені від сплати судового збору щодо заявленої вимоги, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір за дві вимоги майнового характеру необхідно стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2,4, 10,12, 76,81,141, 258,259,263 - 265, 351,352,354 ЦПК України, ст. 3,22,23,27,35,36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 - ІV в редакції чинній на дату ДТП, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ст. 1187,1200 ЦК України, суд
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186, розташовано м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , 112000,00 (сто дванадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень страхового відшкодування шкоди пов'язаної з втратою годувальника в межах ліміту страхової суми.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186, розташовано м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , 112000,00 (сто дванадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень страхового відшкодування шкоди пов'язаної з втратою годувальника в межах ліміту страхової суми.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186, розташовано м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко