"06" листопада 2025 р. Справа № 363/5370/25
06 листопада 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Підопригори Х.О., розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
15.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову позивачка вказувала, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 є син позиваки - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14.11.2024 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 син позивачки - ОСОБА_4 помер, у зв'язку із цим, рішенням виконавчого комітету Пірнівської сільської ради від 28.08.2025 року за №246 ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та призначено позивачку його опікуном. Дитина проживає, що разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Матір дитини ніякої матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Разом з тим, позивачка самостійно не в змозі забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а тому відповідачка має сплачувати аліменти на утримання дитини, оскільки вона працездатна, фізично здорова, має змогу утримувати ОСОБА_5 у визначеному позивачкою розмірі - частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.09.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, при цьому надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялась належним чином, а саме: шляхом направлення поштової кореспонденції та смс-повідомлення з повісткою про виклик до суду, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. При цьому відзиву на позов, заперечення з приводу заявлених позивачкою вимог та/або заяви про розгляд справи за її відсутності, до суду не направляла.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
06.11.2025 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи суд враховує положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України, згідно якого неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а також наявність в матеріалах справи заяв всіх учасників провадження щодо розгляду справи за їх відсутності.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного:
Так, зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.05.2025 року слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 . Батьками дитини у свідоцтві зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (відповідачка у справі).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області у справі за №363/1730/24 від 14.11.2024 року позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідоцтвом про смерть від 17.07.2025 року, серії НОМЕР_2 , актовий запис за №3991 підтверджується смерть батька дитини - ОСОБА_4 .
Рішенням виконавчого комітету Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області за №246 від 28.08.2025 року надано малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та встановлено опіку над ним з призначенням опікуна - позивачку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (рідна бабуся), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та на яку покладено відповідальність за життя, здоров'я, фізичний та психологічний розвиток дитини; закріплено за малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житло за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він зареєстрований та має право користування та призначено ОСОБА_1 відповідальною за збереження житла, на яке малолітній ОСОБА_3 має право користування.
З витягів з реєстру територіальної громади від 08.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту позову вбачається, що матір дитини не виконує свого обов'язку щодо утримання дитини, не забезпечує матеріально та не надає сину матеріальної допомоги.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами 8-9 ст. 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За приписами ч. 2 ст.18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
За змістом ч.ч. 2-3,5 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
За нормою ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 249 СК України, опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
Статтею 67 ЦК України визначені права та обов'язки опікуна, а саме: 1) опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток; 2) опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави; 3) опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного; 4) опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Згідно з ч.3 ст. 72 ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.
За приписами ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - у 2025 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Стаття 183 СК України вказує на те, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року слідує, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Отже, позивачка, як опікун та законний представник малолітньої дитини - ОСОБА_3 , з метою створення останньому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, забезпеченням його фізичного, інтелектуального розвитку уповноважена вимагати виконання матір'ю ОСОБА_2 своїх обов'язків по утриманню малолітнього сина.
З матеріалів справи вбачається, що наразі дитина проживає разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 , яка є опікуном дитини та перебуває на її утриманні, а на відповідачку, як на матір, покладено обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, а відтак суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини.
Відповідачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що вона не має можливості та неспроможна сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі заявленому в позові.
Судом встановлено, що днем пред'явлення позову про стягнення аліментів на утримання дитини є 15.09.2025 року.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню.
Окрім того, суд зауважує, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України - якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» - позивачі у справах за позовами щодо стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору. Судом встановлено, що у зв'язку з розглядом цієї справи позивачкою судових витрат понесено не було, а відтак з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 84, 109, 110, 112, 180, 182, 184 СК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 281, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме 15.09.2025 року і, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судові витрати у розмірі 1 211, 20 гривень.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , остання відома адреса реєстрації до 02.08.2024 року: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя О.П. Дьоміна