Справа № 279/6280/25
Номер рядка звіту 140
Провадження № 2-а/279/86/25
"05" листопада 2025 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростень адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №5911268 від 11.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення,
Позивач зверувся до суду з позовом в якому просить визнанати протиправною та скасування постанови серії ЕНА №5911268 від 11.10.2025 року про накладення адміністративного стягнення. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що 11.10.2025 о 11:09 год. відносно нього інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Демчиною Діаною Леонідівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серія ЕНА №5911268 від 11.10.2025 за ч.4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.. Згідно оскаржуваної постанови 11.10.2025 о 11:03:09 год. с.Крупець вул. АД М-06 Київ-Чоп 423 км водій керуючи ТЗ перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 50 км/год, а саме в н.п. Крупець, позначений дорож. знаком 5.49, 5.50, рухався зі швидкістю 106 км/год.. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI20/20TC 000762. Велася відеофіксація на техпристрій 472218, чим порушив п.12.4 ПДР-порушення швид. режиму в населених пунктах, чим скоїв адміністративне, правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП. Вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, так як поліцейською при розгляді справи порушено порядок, визначений ст.279 КУпАП, а саме не досліджено докази його правопорушення (відео, показники лазерного вимірювача швидкості руху), до постанови не долучено доказів скоєння ним правопорушення, в постанові відсутнє посилання на будь-які докази його правопорушення, а також посилання на технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підримав.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову представник просила відмовити, оскільки зміст оскаржуваної постанови про накладення адмінстягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5911268 від 11.10.2025 винесена щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст.283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративнеправопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Інформація про технічний засіб вказана у описі обставин, установлених під час розгляду справи, а саме технічний пристрій №472218. Документування правопорушень, зафіксованих за допомогою приладів, здійснюється поліцейськими згідно зі статтею 251 Кодексу України про Адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки№ 22-01/32860, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 03.12.2024р. та чинного до 03.12.2025р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000762, є придатним до застосування. Згідно листа Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» №22-38/49 від 01.10.2019, лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Твердження позивача про те, що інспектор не мав права використовувати прилад TruCAM, тримаючи його в руках, є безпідставними, оскільки з технічної документації такого приладу вбачається, що саме такий спосіб його застосування є належним і правомірним.
Позивач подав відповідь на відзив, зазначивши, що на долученому відео видно, що поліцейська у порушення вимог ст.279 КУпАП, не досліджувала доказів, оскільки нею вони не збиралися та не виявлялися, оскільки вона не тримала в руках прилад Trucam. Тому, на цій підставі поліцейською порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання її незаконною. Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Дослідивши письмові матеріали справи, в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Закон (ст.122 ч.4 КУпАП) передбачає відповідальність за Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього рухуУкраїни, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За змістом п.6 ч.1 ст.1 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність засоби вимірювальної техніки - це засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Положення ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлюють лише загальні засади використання поліцією технічних засобів, які стосуються всіх типів технічних приладів (технічних приладів, призначених для вимірювання швидкості руху, відстані, визначення габаритно-вагових параметрів, встановлення відсотку алкоголю в крові людини тощо), що використовуються для цілей, задекларованих в цьому Законі.
Натомість особливості практичного застосування технічного засобу в залежності від його призначення, конструктивних особливостей тощо можуть бути визначені в підзаконному акті.
Водночас слід зазначити, що Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, не установлює порядок використання саме тих технічних засобів, що забезпечують вимірювання швидкості руху транспортних засобів.
Як встановлено судом, постановою інспектора 1 взводу 2 рокти 1 бат. УПП в Рівненській області лейтенанта поліції Демченко Д.А. серії ЕНА №5911268 від 11.10.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн..
Відповідно до постанови, 11.10.2025 року о 11.03 год. в с.Купець а/д М-06 Київ-Чоп 423 ТЗ перевищив встановлену швидкість руху більш ніж як 50 км/год, а саме рухався зі швидкістю 106 км/год.. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM.
Відповідач в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення посилається на відеозаписи з приладу «TruCam», проте як це вбачається з оскаржуваної постанови від 11.10.2025 серії ЕНА №5911268 інформацію щодо здійснення відеофіксації правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, з технічних записів, яким здійснено таку відеофіксацію, встановити не можливо, оскільки в графі 7 «До постанови додаються» відповідна інформація відсутня, а відтак такі відеозаписи, не можна вважати належними та допустимими доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17).
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 27.02.2020 у справі № 344/4629/16-а, від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.
За змістом ч.1 ст.40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктом 1 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.
Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.
Суд констатує, що доказів закріплення (розміщення) в порядку, передбаченому ст.40 Закону патрульним поліцейським лазерного вимірювача швидкості TruCAM, що був застосований патрульним поліцейським у спірному випадку, та який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, відповідачем не надано, а відтак такий не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі, що є додатковою підставою вважати дії патрульного поліцейського такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства, що і стало наслідком прийняття протиправної постанови.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.ч.1,4 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені у справі обставини і правове регулювання спірних відносин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, що стверджується квитанцією від 15.10.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.243-246,286 КАС України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №5911268 від 11.10.2025 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 коп. відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, Код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий органом 1820 від 20.08.2018, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн..
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;
відповідач - Департаменту патрульної поліції, проживаючий за адресою: м. Київ, вул. вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ - 40108646.
Суддя: Невмержицька О.А.