справа № 165/1603/25
провадження №2/165/628/25
05 листопада 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Гайворонського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дячук С.Л.,
прокурора Грабовського О.О.,
представника відповідача адвоката Герасимчук Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду цивільну справу за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивача Міністерства енергетики України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Волиньвугілля", до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
встановив:
Керівник Володимирської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивача Міністерства енергетики України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Волиньвугілля", із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним.
У провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебувало кримінальне провадження №12017030050001115 від 09.08.2017 (справа №165/805/18) про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 05.11.2024 кримінальне провадження №12017030050001115 від 09.08.2017 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.364 КК України закрито на підставі ст.49 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 в м. Нововолинську, згідно наказу №151-к/к від 14 липня 2014 року, працюючи на посаді генерального директора ДП "Волиньвугілля", будучи згідно Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, 2001 року зі змінами та доповненнями, Колективного договору державного підприємства "Волиньвугілля" на 2010-2014 роки в редакції 2010 року із змінами та доповненнями та Контракту, укладеного 20 жовтня 2014 року, реєстраційний №50-в/14 з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, тобто будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, що виразилося у використанні адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, з метою одержання неправомірної вигоди для фізичних осіб - працівників відокремлених підрозділів "Шахта "Бужанська" та "Шахта №9" ДП "Волиньвугілля", достовірно знаючи, що ПП "Сам Моторс" надаються послуги по перевезенню працівників до місця роботи, а саме відокремлених підрозділів "Шахта "Бужанська" та "Шахта №9" на підставі укладених договорів з підприємством, діючи умисно, всупереч інтересам служби 29 серпня 2014 року безпідставно видав наказ №189 "Про проведення компенсації витрат на проїзд транспортом", яким зобов'язав здійснювати компенсації витрати за проїзд громадським та іншим транспортом працівників підприємства. На підставі даного наказу протягом серпня-жовтня 2014 року державним підприємством "Волиньвугілля" безпідставно виплачено працівникам підприємства 595 135,00 грн в якості компенсації витрат за проїзд громадським та іншим транспортом, чим спричинено тяжкі наслідки державному підприємству.
Ухвалою Нововолинського міського суду від 05.11.2024 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.364 КК України, за якою він обвинувачувався, на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження №12017030050001115 від 09 серпня 2017 року закрито. У добровільному порядку шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, відповідач не відшкодував, тому просить стягнути з відповідача на користь Міністерства енергетики України 595 135,00 грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.
Прокурор також зазначає, що підстави представництва ним інтересів держави полягають у тому, що факт безпідставно виплачених працівникам підприємства 595 135,00 грн в якості компенсації витрат за проїзд громадським та іншим транспортомМіністерству енергетики України як уповноваженому органу управління ДП «Волиньвугілля» стало відомо за результатами проведеної ревізії у період з 01.07.2012 по 30.04.2015, незважаючи це, за наявності правових підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди, службовими особами Міністерства енергетики України ніяких заходів щодо відшкодування шкоди не здійснювалось. Невідшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди порушує інтереси держави, тому у прокурора є всі правові підстави для представництва інтересів держави в суді.
В судовому засіданні прокурор Грабовський О.О. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просить їх задоволити.
Представник позивача Міністерства енергетики України в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначив, що збитків Міністерству енергетики України завдано не було.
Представник відповідача Герасимчук Л.Р. в судовому засіданні позов не визнала, просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності, у задоволенні позову відмовити, про що подала письмове клопотання. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, оскільки днем виявлення шкоди, встановленої при проведенні ревізії, слід вважати день підписання відповідного акта, а саме 07 серпня 2015 року. Зазначила, що оскільки згідно з матеріалами позову збитки завдано лише ДП «Волиньвугілля», а тому прокурор з урахуванням положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не вправі звертатися до суду в інтересах Міністерства енергетики України.
Прокурор подав письмове заперечення проти задоволення клопотання про застосування строків позовної давності, мотивуючи тим, що у даному випадку відсутній спір щодо трудових правовідносин між ДП «Волиньвугілля» та відповідачем ОСОБА_1 , а позовні вимоги стосуються відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, сума завданої кримінальним правопорушенням шкоди встановлена висновком судово-економічної експертизи від 25.01.2018, проведеної у кримінальному провадженні, тому слід застосовувати норми ЦК України, а не КЗпП України, тобто загальні строки позовної давності тривалістю у три роки. Зазначає, що із дати повідомлення ОСОБА_1 про підозру (29.01.2018) розпочався перебіг позовної давності. Разом з тим, посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» та пункти 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо продовження строків позовної давності на строк карантину та дії правового режиму воєнного стану.
Представник третьої особи ДП "Волиньвугілля" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши наявні письмові докази у справі у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи, зміст відповідних спірних правовідносин та застосовує до них такі норми права.
Судом встановлено, що наказом №118-к/к від 14 липня 2014 року на ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків генерального директора ДП "Волиньвугілля" (а.с.15).
З ухвали Нововолинського міського суду від 05.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він в м. Нововолинську, згідно наказу №151-к/к від 14 липня 2014 року, працюючи на посаді генерального директора ДП "Волиньвугілля", будучи згідно Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, 2001 року зі змінами та доповненнями, Колективного договору державного підприємства "Волиньвугілля" на 2010-2014 роки в редакції 2010 року із змінами та доповненнями та Контракту, укладеного 20 жовтня 2014 року, реєстраційний №50-в/14 з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, тобто будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, що виразилося у використанні адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, з метою одержання неправомірної вигоди для фізичних осіб - працівників відокремлених підрозділів "Шахта "Бужанська" та "Шахта №9" ДП "Волиньвугілля", достовірно знаючи, що ПП "Сам Моторс" надаються послуги по перевезенню працівників до місця роботи, а саме відокремлених підрозділів "Шахта "Бужанська" та "Шахта №9" на підставі укладених договорів з підприємством, діючи умисно, всупереч інтересам служби 29 серпня 2014 року безпідставно видав наказ №189 "Про проведення компенсації витрат на проїзд транспортом", яким зобов'язав здійснювати компенсації витрати за проїзд громадським та іншим транспортом працівників підприємства. На підставі даного наказу протягом серпня-жовтня 2014 року державним підприємством "Волиньвугілля" безпідставно виплачено працівникам підприємства 595 135,00 грн в якості компенсації витрат за проїзд громадським та іншим транспортом, чим спричинено тяжкі наслідки державному підприємству (а.с.95-96).
Вищезазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.364 КК України, кримінальне провадження№12017030050001115 від 09 серпня 2017 року закрито на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвала набрала законної сили 12 листопада 2024 року.
З акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Волиньвугілля" за період з 01.07.2012 по 30.04.2015 від 07 серпня 2015 року №060-28/008 та висновку судово-економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження№12017030050001115 від 09 серпня 2017 року вбачається наступне: висновки акту ревізії №060-28/008 щодо безпідставної видачі наказу №189 від 29.08.2014 "Про проведення компенсації витрат на проїзд транспортом" документально не підтверджуються. Разом з тим, підтверджується здійснення господарських операцій з надання автотранспортних послуг та проведення відокремленими підрозділами ДП «Волиньвугілля» компенсацій працівникам на загальну суму 595 135,00 грн на підставі наказу №189 від 29.08.2014 "Про проведення компенсації витрат на проїзд транспортом". Розбіжність із зазначеним актом ревізії складає 48 885,09 грн (644 020,09 грн - 595 135,00 грн = 48 885,09 грн - сума нарахованого ЄСВ)(а.с. 17, 19-79, 80-94).
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 130КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Статтею 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Відповідно до статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Згідно із ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Таким чином, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин про відшкодування заподіяної працівником шкоди врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.
Постановлення ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.
З огляду на викладене можна зробити висновок, що за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день ухвалення постанови про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, не слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, у разі наявності акта або висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації.
Днем виявлення шкоди необхідно вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-216цс16.
Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
Саме в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Волиньвугілля" за період з 01.07.2012 по 30.04.2015 від 07 серпня 2015 року зазначено про виявлені порушення фінансово-господарської діяльності ДП «Волиньвугілля», зокрема і порушень, щодо сум відшкодування яких заявлено позов, даний акт підписано посадовими особами підприємства, другий примірник акту вручено 12.08.2015 головному бухгалтеру ДП «Волиньвугілля» (стор. акту 78-79, 84, 121).
Суд відхиляє доводи прокурора про те, що у даній справі вирішується спір про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а не спір щодо трудових правовідносин, а також доводи про існування беззаперечного факту заподіяної злочином шкоди, оскільки у кримінальному провадженні№12017030050001115 від 09 серпня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.364 КК України постановлено ухвалу прозвільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі, а не ухвалено обвинувальний вирок про вчинення останнім кримінального правопорушення із формулюванням визнаного судом доведеним обвинуваченням та суми заподіяної шкоди.
Згідно положень ст.62 Конституції України та ст.2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Суд вважає, що днем виявлення шкоди є день підписання акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Волиньвугілля» за період з 01.07.2012 по 30.04.2015, а саме 07 серпня 2015 року. Початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017030050001115, отриманні в ході досудового розслідування висновки експерта, а також постановлення ухвали про звільнення відповідача від кримінальної відповідальності не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, здатних підтвердити початок перебігу встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду.
Враховуючи наведене, беручи до уваги також те, що прокурор звернувся до суду із позовом 09 травня 2025 року, клопотань про поновлення строку не заявлено, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду не надано, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позовукерівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивача Міністерства енергетики України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство "Волиньвугілля", до ОСОБА_1 , про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 595 135 грн - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави: Володимирська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 0290991521, юридична адреса: вул.Драгоманова, 31, м.Володимир, 44700.
Позивач:Міністерство енергетики України, код ЄДРПОУ 37552996, юридична адреса: вул.Хрещатик, 30, м.Київ, 01601.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство "Волиньвугілля", код ЄДРПОУ 42631325, юридична адреса: вул.Луцька, 1, м.Нововолинськ, 45400.
Повний текст рішення складено 06 листопада 2025 року.
Головуючий суддя Олександр ГАЙВОРОНСЬКИЙ