Справа № 163/1613/25
Провадження № 1-кп/163/218/25
05 листопада 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Любомль Волинської області клопотання прокурора ОСОБА_3 про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_4 від посади в рамках кримінального провадження за №42025030000000024 від 21 березня 2025 року за ознаками ч.3 ст. 332 КК України, -
До початку судового засідання прокурором засобами електронного зв'язку на адресу суду надіслано клопотання про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабиничі Народицького району Житомирської області, громадянина України, раніше несудимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , від посади заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення Департаменту поліції особливого призначення Національної поліції України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , будучи службовою особою правоохоронного органу, обвинувачується у вчиненні умисного корисливого тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, і, тому, перебуваючи у подальшому на вказаній посаді зможе використовувати своє службове становище та матиме реальну можливість вчинити дії, спрямовані на знищення чи підроблення доказів, які мають значення для судового розгляду провадження, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, які є діючими поліцейськими, та зашкодити кримінальному провадженню іншим чином, а тому вважає, що відсторонення обвинуваченого від займаної посади унеможливить його перешкоджання кримінальному провадженню та забезпечить умови для всебічного дослідження усіх обставин кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити. Вказав, що жодних доказів про звільнення з посади обвинуваченого стороною захисту не надано, тому вважає, що ОСОБА_4 є діючим працівником поліції зі значним досвідом і стажем роботи, на стадії судового розгляду свідки ще не допитувались, а тому, перебуваючи на займаній посаді може незаконно впливати на свідків.
Обвинувачений та його захисник просили в задоволенні клопотання прокурора відмовити, оскільки прокурором не надано жодного доказу про необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, досудове розслідування завершено, справа перебуває на розгляді в суді, строк дії попередньої ухвали минув 07.10.2025 року, і з того часу стороною обвинувачення не вживались заходи для продовження такого відсторонення. Крім того, будучи на посаді, вважають, що жоден з ризиків, зазначених прокурором, не знайшов свого підтвердження. Зауважують, що прокурором не надано суду доказів про намагання обвинуваченого або вчинення якихось дій, які б перешкоджали розгляду провадження, впливу на свідків. В клопотанні прокурор перелічив ризики, але, вважають, що такі є його власним припущенням. Крім того, зазначають, що усі докази вже зібрані, а тому обвинувачений ніяк не може впливати на процес їх збирання, переліку свідків, на яких може мати вплив обвинувачений, прокурором не подано, тобто відсутні підстави для відсторонення обвинуваченого від посади. Крім того, вказали, що 14.10.2025 року ОСОБА_4 було звільнено з займаної посади, а тому підстави для відсторонення відпали. Також обвинувачений вказав, що відсторонення його від посади зумовило втрату джерела доходів та він не міг утримувати неповнолітню доньку та матір - інваліда.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд встановив наступне.
Згідно з п.4 ч. 2 ст. 131 КПК України, відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.158 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе, що обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати; сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2025 року ОСОБА_4 відсторонено від посади заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення Департаменту поліції особливого призначення Національної поліції України строком до 24.08.2025 року.
Ухвалою суду від 07.08.2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку відсторонення обвинуваченого ОСОБА_4 від посади, як заходу забезпечення кримінального провадження, до 07.10.2025 року включно. Будь-яких доказів щодо звільнення з 14.10.2025 року ОСОБА_4 з займаної посади суду не надано, отже, суд не може достовірно встановити чи спростувати цю обставину.
При вирішенні питання про відсторонення від посади суд, відповідно до ст. 157 КПК України, враховує правові підстави для відсторонення від посади, наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
З поданого клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Та на даному етапі кримінального провадження при розгляді клопотання про відсторонення від посади кваліфікація діянь та винуватість особи у пред'явленому обвинуваченні не встановлюється та не перевіряється.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.
Згідно зі ст.43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, в тому числі і відсторонення від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.
Згідно ч.1 ст. 157 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для судового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В цьому аспекті слід зазначити, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади, з метою запобігання вищевказаним ризикам, передбачає доведення в сукупності фактів, які свідчать про існування таких ризиків та наявності саме у обвинуваченого можливості здійснення протиправних дій шляхом використання займаної посади.
За змістом конституційних норм та наведених вище положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність відсторонення особи від посади покладено на органи досудового слідства, - ініціаторів клопотань і, зокрема, прокурора.
При прийнятті рішення про відсторонення підозрюваної, обвинуваченої особи від займаної посади суд зобов'язаний належним чином досліджувати мотиви, наведені в клопотанні, правові підстави, а також оцінювати ефективність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження поряд із наслідками такого застосування для інших осіб.
Так, суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що клопотання в більшій мірі ґрунтується на припущеннях, та не містить обґрунтування існування жодного із зазначених ризиків стороною обвинувачення.
Судом встановлено, що стороною обвинувачення в клопотанні заявлено існування ризиків, зокрема, що продовжуючи перебувати на робочому місці, ОСОБА_4 може впливати на підлеглих та колег, які є поліцейськими, а також знищити чи пошкодити докази. Та при цьому сторона обвинувачення в судовому засіданні і в клопотанні, як на існування та обґрунтування цих ризиків, посилається лише на пред'явлене обвинувачення, на тяжкість діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та на можливу міру покарання. Крім того, прокурор посилається і на те, що перебуваючи на посаді та продовжуючи виконувати обов'язки за посадою, обвинувачений може знищити чи підробити речі чи документи, які мають значення для судового розгляду провадження.
Будь-яких обґрунтованих доводів або посилання на докази того, що перебування ОСОБА_4 на займаній ним посаді та виконання ним функціональних обов'язків за теперішньою посадою надасть змогу останньому знищити чи підробити речі і документи, які вже мають значення для суду, та яким чином, суду не надано, зважаючи, що кримінальне провадження уже перебуває на стадії судового розгляду.
Крім того, суд доходить висновку, що слушними є зауваження сторони захисту, щодо того, що фактичні обставини, викладені в клопотанні щодо можливого впливу на підлеглих та колег чи свідків у даному провадженні, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 07.10.2025 року закінчився строк дії ухвали суду про продовження строку відсторонення ОСОБА_4 від займаної посади. За час перебування на роботі, виконуючи свої посадові обов'язки після закінченя строку дії ухвали, не встановлено та не доведено будь-яких ризиків, про які зазначає прокурор в клопотанні.
Посилання в судовому засіданні прокурора на те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді, може використовувати своє службове становище з метою протиправного впливу на свідків, колег чи підлеглих, судом оцінюються критично, оскільки в разі здійснення незаконної діяльності та надання певних пропозицій, які суперечать чинному законодавству, останні вправі йому відмовити, та кожен з названих осіб, обіймаючи свої посади, усвідомлюють рівень відповідальності за протиправну поведінку у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 має такий ступінь впливу на колег чи підлеглих, інших осіб, суду не надано, як і не надано доказів такого, та не обґрунтовано жодним чином існування ризику того, що він вчинить ймовірно новий злочин чи підробить речі і документи, які мають значення для суду.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.22 КПК України, суд під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення, відповідних ризиків процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - сторону обвинувачення. Отже, суд розглядає клопотання на підставі тих матеріалів, які суду і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Під час розгляду клопотання прокурор також не вказував на наявність будь-яких даних у підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді, може: вчиняти спроби тиску на органи досудового розслідування, прокурорів чи суд; не посилався на посадових осіб, свідків чи інших осіб, на яких обвинувачений намагався вплинути з метою перешкоджання досудовому розслідуванню чи суду, не посилався прокурор і наявність даних про коло зв'язків ОСОБА_4 , які б приводили до суджень про імовірний вплив цих осіб з метою перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, в той час як кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. Тому доводи прокурора у цій частині відхиляються.
Будь-яких доказів або обґрунтованих доводів на користь існування зазначених вище ризиків, стороною обвинувачення не надано. В зв'язку з чим суд зауважує, що прокурор в судовому засіданні обмежився лише цитуванням норм КПК України, якими визначено ризики, однак такі ризики не обґрунтовані та не доведено їх існування, як і не доведено жодних підстав для відсторонення на даній стадії кримінального провадження обвинуваченого від посади, а посилання сторони обвинувачення на тяжкість покарання в разі доведення вини, не може бути обгрунтуванням для відсторонення обвинуваченого від посади в межах даного розгляду та на даному етапі, оскільки заходами забезпечення кримінального провадження не можна підміняти призначення покарання за вчинений злочин в разі доведення вини.
Більше того, ризики, на які посилається прокурор, можуть бути задоволені за рахунок покладення на підозрюваного, обвинуваченого обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, а не шляхом втручання у права особи шляхом відсторонення від займаної посади. Тобто стороною обвинувачення не доведено того, що потреби кримінального провадження на стадії судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що прокурор не довів наявність підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може негативно впливати на хід судового розгляду, незаконним засобом впливати на свідків, колег чи інших осіб у кримінальному провадженні та інших учасників, або (та) протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як і не обґрунтував та не довів мети вжиття саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, та що потреби судового розгляду на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора.
Отже, враховуючи вище наведене, особу обвинуваченого, який має стійкі соціальні зв'язки за місцем проживання (наявність на утриманні дитини та непраздатної матері-інваліда), стаж роботи на займаній посаді та загальний стаж роботи, суд доходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що без відсторонення обвинуваченого від займаної посади неможливо забезпечити швидкий, повний та неупереджений судовий розгляд на даній стадії кримінального провадження, і, що такі потреби судового розгляду виправдовують обмеження гарантованого ст.43 Конституції України права на працю обвинуваченого, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити на підставі ч.1 ст.157 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 154, 155, 157, 158, 372 КПК, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від посади заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення Департаменту поліції особливого призначення Національної поліції України, - відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено о 16:30 годині 05 листопада 2025 року.
Головуюча: суддя ОСОБА_1