154/1253/25
1-кп/154/406/25
05 листопада 2025 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернігів Чернігівської області, без місця реєстрації та визначеного місця проживання, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.12.2020 за ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
У провадженні Володимирського міського суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18.03.2025 до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на два місяці.
Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28.03.2025, у зв'язку з неналежною процесуальною поведінкою ОСОБА_4 , вказаний запобіжний захід змінено на тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 26.05.2025.
Ухвалою суду від 07 травня 2025 року в підготовчому судовому засіданні продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою до 05.07.2025.
В подальшому, строк тримання ОСОБА_4 під вартою неодноразово продовжувався ухвалами суду, останній раз 16 вересня 2025 року - на строк 60 днів, тобто до 14 листопада 2025 року.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України - за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , обґрунтовуючи клопотання тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, є раніше судимою особою, судимості за що не зняті та не погашені, ніде не працює, не має стійких соціальних зв'язків, внаслідок чого є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Все це, на думку прокурора, свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити прокурору у задоволенні його клопотання та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, посилаючись на відсутність доказів вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Володимирським міським судом Волинської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину за фактом відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
На даний час судом заслухані показання обвинуваченого, потерпілої, досліджені речові та письмові докази. Суд ще має заслухати показання свідків. Такі обставини свідчать про неможливість завершення судового провадження до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою - 14 листопада 2025 року.
На стадії судового розгляду суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
У даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про можливу причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, яке йому інкримінується.
Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем імовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».
На думку суду, ризики, існування яких стало підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, буде переховуватися від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти інші кримінальні правопорушення, своєї актуальності не втратили та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Наявність вказаних ризиків встановлена з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, не має постійного та законного джерела прибутку, не має стійких соціальних зв'язків, будучи під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту свідомо продовжував протиправну діяльність, умисно не виконував свої прямі, безпосередні процесуальні обов'язки.
З урахуванням практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, на теперішній час необхідний для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання встановленим ризикам.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Даних, які б безумовно унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, матеріали провадження не містять. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для тримання його в умовах ізоляції.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурором у клопотанні доведені обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_4 перебувати на волі, а тому таке клопотання слід задовольнити.
Керуючись ст.ст.177,183,331 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 03 січня 2026 року, з визначеним раніше розміром застави в сумі 151 400,00 грн.
Застава може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок UA278201720355279002000002504 , банк ДКСУ м. Київ МФО 820172.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Вступна і резолютивна частина ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та проголошена 05.11.2025. Повний текст ухвали суду складений 06.11.2025.
Головуючий ОСОБА_1