Постанова
Іменем України
05 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 639/2171/25
провадження № 22-ц/818/3852/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря - Львової С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Цокало Тетяни Михайлівни на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 05 травня 2025 року, постановлене суддею Марченко В.В.,
У квітні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 100 250, 00 грн., судові витрати у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 4269099 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сторони погодили, що сума кредиту складає 10 000, 00 грн, строк кредиту - 360 днів з 04.01.2024 по 29.12.2024, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит у сумі 10 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , емітовану АТ "ПУМБ". За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4269099 від 04.01.2024, у період з 04.01.2024 по 26.07.2024 включно первісним кредитором нараховані проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 51 250, 00 грн.
26.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного текстового повідомлення.
Станом на 26.07.2024 загальна сума заборгованості відповідача за договором № 4269099 від 04.01.2024 склала 61 250, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн - тіло кредиту; 51 250, 00 грн - заборгованість за процентами.
Оскільки за умовами договору № 4269099 строк кредиту становить 360 днів, з 04.01.2024 по 29.12.2024, станом на дату укладення договору факторингу від 26.07.2024 строк дії договору № 4269099 від 04.01.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські Фінансові Операції» у період з 26.07.2024 по 29.12.2024 (156 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,0% в день, у розмірі 39 000, 00 грн.
Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов'язання, після укладення договору факторингу та переходу права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ані на рахунки позивача, ані на рахунки первісного кредитора. Отже, відповідач має перед позивачем заборгованість за договором № 4269099 від 04.01.2024 у розмірі 100 250, 00 грн, яка складається з: суми заборгованості з тіла кредиту - 10 000,00 грн; нарахованих первісним кредитором процентів - 51 250, 00 грн; нарахованих позивачем процентів - 39 000, 00 грн.
Рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 05 травня 2025 року позовні вимоги ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" заборгованість у розмірі 100 250 (сто тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, вирішити питання щодо судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв рішення, оскільки неправильно установив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, що призвело до неправильного визначення, відповідно до встановлених судом, обставин, правовідносин тощо. Зазначає, що з огляду на предмет та підстави заявлених ТОВ «Українські фінансові операції» позовних вимог слід вважати, що предметом доказування у даній справі є заборгованість та розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4269099 від 04.01.2024 року, визначеної станом на 31.03.2025 року. На підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» надало докази які не стосуються предмету доказування, а саме договір №4268499 про надання коштів на умовах споживчого від 03.01.2024 р., Додатковий договір до договору №4268499 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.01.2024 р., Паспорт споживчого кредиту до договору про споживчий кредит №4268499 від 03.01.2024 р., які були укладений між первісним кредитором та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а не з ОСОБА_1 , тобто, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідач не погоджується із позивачем щодо розміру заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами по кредитним договорам № 4269099 від 04.01.2024 р. в розмірі 90 250,00 грн., оскільки 22.11.2023 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року. Крім того, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати за подання апеляційної скарги судового збору в розмірі 3633,60 грн. та судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, а оскаржуване рішення вважає законним та обгрунтованим. Позивачем в обгрунтування позову надано, зокрема: Договір № 4268499 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.01.2024 р. на суму кредиту 5 000,00 грн. (п. 1.2.2); Додатковій договір до Договору № 4268499 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.01.2024 р. на суму кредиту 7 000 грн. (п. 1.2.). АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) була випущена банківська платіжна картка (далі-БПК) НОМЕР_4 до рахунку НОМЕР_5 у гривні. Виписку по рахунку № НОМЕР_6 у гривні БПК НОМЕР_4, яка відкрита до вказаного рахунку на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 04.01.2024р. по 15.01.2024р. В Банку за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) закріплений фінансовий номер телефону: НОМЕР_7 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період з 04.01.2024р. по 15.01.2024p. Факт зарахування коштів підтверджено АТ «ПУМБ» та Апелянтом не спростовано. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано. Таким чином, аргумент що відповідач не укладав Договір № 4268499 про надання коштів на умовах споживчого кредиту - є безпідставний. Доводи про відсутність у матеріалах цивільної справи Договору укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи № 639/2171/25. Апелянт помилково вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати п.17 Прикінцевих та Перехідних положень ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" щодо максимального розміру денної процентної ставки 1 %, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» документ 3498-ІХ прийнятий 22.11.2023 р. та набув чинності 24.12.2023 р.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманих кредитів та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за договором споживчого кредиту № 4269099 від 04.01.2024 року у сумі 100 250, 00 грн. з яких: тіло кредиту - 10 000,00 грн., нараховані проценти первісним кредитором - 51 250, 00 грн., нараховані проценти ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 156 календарних днів - 39 000, 00 грн.
Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.01.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4269099, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування, та строком на 360 днів.
26.07.2024 між ТОВ «Українські Фінансові Операції» та ТОВ «Лінеура Україна» укладений договір факторингу № 26/07/2024, згідно з умовами якого клієнт - ТОВ «Лінеура Україна» відступив фактору ТОВ «Українські Фінансові Операції» право грошової вимоги за кредитним договором № 4269099 від 04.01.2024 у розмірі 61 250, 00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 10 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 51 250, 00 грн, що підтверджується копією договору факторингу, копією Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 26.07.2024 за договором факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024, копією витягу з реєстру боржників, копією платіжної інструкції про сплату ТОВ «Українські Фінансові Операції» на користь ТОВ «Лінеура Україна» ціни продажу за договором факторингу.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором 4269099 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.01.2024, складеного ТОВ «Лінеура Україна» станом на 26.07.2024, за період з 04.01.2024 по 26.07.2024 вбачається наявність заборгованості у розмірі 61 250, 00 грн, з яких: 10 000,00 грн - тіло кредиту, 51 250, 00 грн - проценти за користування кредитом.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 4269099 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.01.2024, складеним ТОВ «Українські Фінансові Операції», за період з 27.07.2024 по 29.12.2024 позивачем відповідачу нараховані проценти у розмірі 39 000, 00 на суму основного боргу у розмірі 10 000,00 грн за стандартною процентною ставкою - 2,00%.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 4269099 від 04.01.2024 року складає 100 250, 00 грн. з яких: тіло кредиту - 10 000,00 грн., нараховані проценти первісним кредитором - 51 250, 00 грн., нараховані проценти ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 156 календарних днів 39 000, 00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в обгрунтування позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1 , ТОВ «Українські Фінансові Операції» надало до суду договор № 4268499 від 03.01.2024 року, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 , додатковий договір до договору № 4268499 від 03.01.2024 року, паспорт споживчого кредиту до договору № 4268499 від 03.01.2024 року, які підписані ОСОБА_2 , якиє не є відповідачем у даній справі.
Договору від 04.01.2024 року укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту № 4269099, на який посилається суд першої інстанції, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, враховуючи той факт, що позивачем не надано доказів того, що 04.01.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4269099 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку із їх недоведеністю.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Згідно із ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
04.05.2025 р. між ОСОБА_1 , адвокатом Цокало Т.М., було укладено договір №1284 про надання правничої допомоги.
Згідно детального опису наданих послуг (робіт) до договору №1284 про надання правової допомоги від 04.06.2025 р., адвокатом, Цокало Т.М. станом на 04.06.2025 р. виконано послугу з підготовки та написання апеляційної скарги на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 05.05.2025 р. по справі №639/2171/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, гонорар 5000 грн.
Також надано квитанцію №1284 від 04.06.2025 р. на суму 5000 грн. про сплату ОСОБА_1 коштів за договором про надання правничої допомоги.
Колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції є обґрунтованим, тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 5000 грн. витрат на правову допомогу.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн., оскільки апеляційну скаргу задоволено, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3633,60 грн.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, п. п. 1,3,4 ч. 1 ст.376,ст. ст.381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника Цокало Тетяни Михайлівни - задовольнити..
Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 05 травня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн та судовий збір у розмірі 3633.60 грн.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна