Іменем України
21 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 638/3651/23
провадження № 22-ц/818/3326/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміна О.В., Пилипчук Н.П,
за участю секретаря: Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області,
третя особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Лазерєвої Марини Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2025 року у складі судді Семіряд І.В.
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після уточнення якого ( т. 2 а.с. 151-160) просив: - встановити факт проживання його та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 1998 по день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати за ним право власності на 1\2 частку: квартири АДРЕСА_1 ; 0,1500 га земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ; 0,1350 га земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 ; автомобілю Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 ; грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім'я ОСОБА_5 у АТ «Державний експертно- імпортний банк України» у сумі 25494 грн .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він з 1991 року по день смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував з нею у фактичних шлюбних відносинах. Вони проживали однією сім'єю як цивільній чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, спільний побут, сімейний бюджет, разом обговорювали всі питання, які виникали у сім'ї та разом їх вирішували. Між ними встаовилися усталені шлюбні відносини, які притаманні саме подружжю. Всі зароблені спільні кошти вони витрачали на потреби їхньої сім'ї. Коли цивільна дружина хворіла -позимвач турбувався про неї, доглядав, купував необхідні ліки, коли він хворів - дружина доглядала. Разом з дружиною вони відпочивали, відзначали сімейні свята, дні народження, планували своє подальше спільне життя. Як його родичі так і родичі померлої, їх друзі та знайомі вважали їх чоловіком та дружиною. Спільне життя було побудоване на повній довірі та повазі одне до одного, всі рішення приймалися спільно. ОСОБА_5 позивач вважав своєю дружиною, а вона його своїм чоловіком. В іншому шлюбі ніколи не перебували. З 1991 року по вересень 1998 року вони проживали за адресою АДРЕСА_3 , у квартирі, яка належала ОСОБА_5 . У червні 1997 року ОСОБА_5 , у банку, де вона працювала отримала позичку на 10 років, на ці кошти 10.12.1997 через Біржу нерухомості та основиних фондів «Україна» на ім'я ОСОБА_5 була придбана квартира за адресою АДРЕСА_4 , у якій вони проживали з 1998 року. Квартира по АДРЕСА_5 була продана у 1998 році, кошти від продажу спрямовані на погашення позички, але повністю позичка була повернута у вересні 2003 року, коли була продана трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_6 , половина якої належала позивачу. Після продажу квартири по АДРЕСА_7 , позивач був виписаний за вказаною адресою. 31.03.2004 на прохання ОСОБА_5 її мати ОСОБА_6 зареєструвала його у своєму житловому будинку за адресою АДРЕСА_7 . При цьому його дружина бажала, щоб подружжя частіше приїздили до с. Яковенкове та допомагали її матері. 18.09.2017 на спільні кошти його та ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_5 були придбані 2 земельні ділянки за адресою АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд. Завдаток за вчинення правочину оформлював та вносив ОСОБА_1 . У період з 2013 по 2019 роки на вказаній земельній ділянці ним сумісно з ОСОБА_5 був споруджений житловий будинок, який не введено в експлуатацію, у зв'язку з раптовою смертю дружини, окрім того, він споруджений з відступами від проекту. У будівництві будинку він брав безпосередню участь: купував на свої кошти будівельні матеріали та доставляв їх, особисто виконував роботи, оформлював та особисто підписував документи на постачання електроенергії до житлового будинку. У 2006 році на їх спільні з ОСОБА_5 кошти на ім'я його дружини був придбаний автомобіль Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 . Дружина не мала права на керування транспортним засобами, тому автомобілем постійно володів та користувався позивач у спільних інтересах сім'ї. Під час спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки з ОСОБА_5 їх спільни кошти також розміщувалися у якості вкладів у банках. Так, а АТ «Укрексімбанк» на ім'я ОСОБА_7 був відкритий картковий рахунок. На момент смерті ОСОБА_5 залишок коштів невідомий. 16.12.2011 ОСОБА_5 уклала договір про відкриття індивідуального пенсійного рахунку у Непідприємницькому товаристів «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк». Станом на 31.12.2018 на її індивідуальному рахунку залишок коштів склав 128638,91 грн. ОСОБА_5 завжди вважала, що її квартира, земельні ділянки, автомобіль та інші речі були придбані за їх спільні кошти. Кошти на рахунках розглядала як спільну сумісну власність. Після смерті дружини він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте йому було відмовлено, тому що у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують родинні зв'язки.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_8 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим № 6325183504:00:004:0065 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,1350 га з кадастровим № 6325183504:00:004:0066 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 52,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину автомобіля Toyota, кузов НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину грошових коштів на картковому рахунку № НОМЕР_4 \грн, до якого емітовано картку НОМЕР_2 , відкритому на ім'я ОСОБА_5 у Акціонерному товаристві «Державний експортно- іпмортний банк України», код ЄДРПОУ 00032112 - грошові кошти у сумі 25494 (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору, пропорційно до задоволених вимог по 6494, 66 грн. з кожної.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить рішення скасувати та постановити нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі, зробив висновки що не відповідають дійсним обставинам у праві та вимогам закону. Позивач не надав суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог. А саме, судом не надано оцінку наявним в матерілах справи доказами підписаними ОСОБА_5 , а саме: акт про здавання пломб на схоронність ві 17.11.2004 року, згідно якого споживаечм є ОСОБА_5 та особою, яка прийняла схоронність пломби також є ОСОБА_5 ; договір 36986 про користування електричної енергії; акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кв побутового сектора від 19.12.2012; акт про пламбування і передачу -прийом лічільника електроенергії та пломб на відповідальне зберігання; акт допуску №03/Л про підключення до електричної мережі електроустановки від 08.01.2013. Наявність прізвища позивача на квитанціях про сплату комунальних послуг непідтверджують що ці платежі проведені зо його рахунок. Крім того, в нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_5 зазначено, що придбання земельної ділянки площею 0,1500 та 0,1350 розташовані в АДРЕСА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебуває, однією сім'єю ні з ким не проживає , спільного господарства ні з ким не веде, гроші які вона витрачає на купівлю зазначеної земельної ділянки є її особистою власністю. Реєстрація місця проживання позивача та зазначення позивачем при укладенні декларації з лікарем адреси належної ОСОБА_5 квартри не є достовірними доказами. Довіренність на ім'я позивача підтверджує тільки право на управління майном. Відчуження 24.09.2003 року позивачем належної йому частки квартири та сплата за отримані від продажу гроші за квартиру набуту ОСОБА_5 , належним чином не підтверджені. Позивачем не надано доказів, що він міг в силу свого фінансового становища приймати участь у придбанні квартири. Твердження позивача, що отриману ОСОБА_5 позичку було повернуто в 2003 році завдяки продажу належної позивачу квартири, не заслоговують на увагу, оскільки виходячі з розміру щомісячного доходу ОСОБА_5 станом на 2003 рік вона мала можливість погасити позичку самостійно. Встановивши, що спірний будинок не прийнятий в експлуатацію суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для його поділу.
28.08.2025 представник ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Зазначив, що при вивчені доказів в суді першої інстанції сторона відповідачей по справі не заперечувала проти очевидного факту, що підписи на вказаних документах належить саме ОСОБА_1 . Щодо оформлення земельних ділянок вказав, що зроблена ОСОБА_5 при оформленні правочину заява була необхідна для спрощення соромлення договору купівлі- продажу. Про факт проживання однією сім'єю свідчить наявна в матеріалах справи копія довідки про склад сім'ї за адресою: АДРЕСА_9 від 16.01.2012, у якої ОСОБА_6 , (мати ОСОБА_5 ) зазначена як теща позивача. Допитані свідки підтвердили факт проживання однією сім'єю та що кошти отримані від продажу 24.03.2003 належної позивачу частки квартири були скеровані на погашення позички. Крім того, при придбанні будівельних матеріалів для будинку за адресою : АДРЕСА_2 підписував документи та сплачував за товар ОСОБА_1
09.06.2025 року представник Кабанець В.О., який діє в інтересах Циркунівської сільської ради Харківської області подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що Ципкунівська сільська рада Харківського району не є зобов'яною особою за вимогами позивача, а відтак є неналежним відповідачем. З резоляюивної частини рішення суду вбачається, що в частині вимог позивача до Циркунівської сільської ради у задоволенні позову відмовлено, але у мотивувальній чатині рішення відстуні будь-які обгрунтування прийнятого судом рішення у цій частині.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтвердується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 23653 (том 1 а.с. 18).
ОСОБА_5 на праві власності належала квартира АДРЕСА_8 , що підтверджується копією договору №Н10-488 купівлі продажу від 10.12.1997. З вказаної копії договору вбачається, що ОСОБА_5 придбала вказану квартиру (том 1 а.с. 21).
Згідно розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №181 від 17.06.2016 назву «проспект Правди» змінено на «проспект Незалежності».
Відповідно до довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об'єкт нерухомості майна станом від 23.02.2023 квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрований 10.12.1997 біржею нерухомості та основних фондів «Україна» №Н10-488 (том 1 а.с.22).
Згідно договору купівлі- продажу земельної ділянки від 18.09.2007 ОСОБА_5 придбала земельні ділянки площею 0,1350 з кадастровим № 6325183504:00:004:0066 та 0,1500 з кадастровим №6325183504:00:004:0065 для будівництві і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 34), що підтверджується актами на право власності серії ЯД №050329 та серії ЯД №05033 (т.1 а.с. 36, 37)
Даними копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу підтверджено, що ОСОБА_5 була власником автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 (том 1 а.с. 129). На вказаний автомобіль ОСОБА_5 було надано довіреність на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію у Єдиному реєстрі довіреностей (том 1 а.с. 130)
Листом директора АТ «Державного експортно-імпортного банку України» від 26.05.2023 №БТ/0025800/3243-23 підтверджено, що у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Харкові на ім'я ОСОБА_5 відкритий пенсійний картковий рахунок № НОМЕР_4 \грн, до якого емітована міжнародна платіжна картка НОМЕР_6 . Залишок коштів станом на 24.05.2023 складає 50988,03 грн. 11.01.2022 здійснено остання надходження коштів у сумі 4318,16 грн та 11.11.2021 здійснено останнє списання коштів у сумі 131,90 грн.
Зідно договору №23 про виплату пенсії на визначений строк від 16.12.2011 ОСОБА_5 уклала з ТОВ «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітал», що діє від імені Непідприємницького товариства «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк», відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 якого цей договір регулює відносини адміністратора, що діє від імені фонду, та учасника фонду, які виникають у зв'язку із здійсненням виплати пенсії на визначений строк учаснику фонду. У порядку та на умовах, визначених договором, адміністратор фонду здійснює виплату пенсії на визначений строк на користь учасника фонду, який має право на отримання пенсійних виплат, згідно з умовами пенсійного контракту №5-Ю/1 від 30.03.2006 на підставі його заяви №556 від 01.12.2011. Виплата пенсії на визначений строк за договором здійснюється відповідно до умов пенсійної схеми №1 (пенсійні внески у розмірі відсотка від заробітної плати учасника фонду), затвердженої Наглядовою радою відкритого акціонерного товариства «Держєавний експортно- імпортний банк України» (том 1 а.с. 134-140).
Даними виписки індивідуального пенсійного рахунку № НОМЕР_7 за період з 02.01.2018 по 31.12.2018, виданої на ім'я ОСОБА_5 підтверджується, що на підставі договору № 23 проводилося списання грошей з рахунку (том 1 а.с. 141).
Згідно листа директора ТОВ «КУА-АПФ «Апінвест» від 14.08.2023 №11/08-23/09, між Товариством та учасником Фонду ОСОБА_5 16.12.2011 укладено договір про виплату пенсії на визначений строк. Згідно умов цього договору протягом періоду 2011-2022 на користь ОСОБА_5 здійснювалися пенсійні виплати з періодичністю один раз на місць. Остання пенсійна виплата на користь ОСОБА_5 була здійснена Товариством 11.01.2022, після зазначеної дати виплати ОСОБА_5 не здійснювалися у зв'язку з тим, що належні вказаній особі кошти, які знаходилися на її індивідуальному пенсійному рахунку було виплачено у повному обсязі, а індивідуальний пенсійний рахунок було закрито. Станом на 09.01.2021 на індивідуальному пенсійному рахунку відкритому на ім'я ОСОБА_5 знаходилося 14342,25 грн. Товариству не надходила інформація з підтверджуючими документами, які б надавали інформацію про смерть учасника Фонду ОСОБА_5 , а тому Товариство виконувало умови укладеного договору та здійснювало виплати учаснику Фонду ОСОБА_5 , згідно умов укладеного договору, за вказаними у договорі банківськими реквізитами (том 2 а.с. 128).
ОСОБА_1 звернувся до Шостої Харківської міської державної контори з заявою про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва на його ім'я про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 . Постанова мотивована тим, що з наявних у матеріалах спадкової справи документів родинний зв'язок між спадкодавцем та заявником щодо жодної з передбачених законодавством черг у спадкуванні, не підтверджується (том 1 а.с. 179, том 2 а.с. 133).
З заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 до Шостої Харківської міської нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (том 2 а.с. зворот 141 та зворот 144).
З копії розписки вбачається, що ОСОБА_10 прийняла завдаток 5000 грн, що еквівалентно 1000 доларів США у ОСОБА_1 (позивач у зазначеній справі) за дві земельні дільниці з кадастровими номерами 6325183504:00:004:0065 та 6325183504:00:004:0066 (том 1 а.с. 38).
Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робітпро зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_5 11.09.2013 повідомила Інспекцію державного архітектурно- будівельного контролю Харківської області про будівництво житлового будинку з господарськими будівлями поштовабудівельна адреса АДРЕСА_2 , вид будівництва - нове будівництво, код об'єкта 1110,3 (том 1 а.с. 39-40).
14.12.2022 на замовлення ОСОБА_1 було ФОП ОСОБА_11 було виготовлено технічний паспорт об'єкта за адресою АДРЕСА_10 . Будинок складається з комори, вітальні, кухні, житлової площі, санвузлу (том 1 а.с. 41-49).
Згідно копій квитанцій, товарних чеків, рахунків- фактури, видаткових накладних ОСОБА_1 було неодноразово здійснено замовлення та купівлію будівельних матеріалів, таких як, наприклад, стовби, плитка, цемент, щебінь, брус, цвяхи, труби, планка карнізна, тощо (том 1 а.с. 50-63, 66-90).
З копії комерційної пропозиції від 12.11.2014 вбачається, що ОСОБА_1 був замовником вікон (том 1 а.с. 64-65).
Даними листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хо від 08.01.2024 підтверджується, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів: 26.10.2006 легковий автомобіль Toyota, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_3 , сірого кольору за технологічною операцією «40-реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації» було зареєстровано у ВРЕР №1 ГУ МВС України в Хо на ОСОБА_5 . На транспортний засіб закріплено номерні знаки НОМЕР_1 та оформлено свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 . Реєстраційні дані здійснювалися на підставі довідки - рахунку серія НОМЕР_9 від 26.10.2006, оформленої у ТОВ «Автоарт» (том 4 а.с. 9).
ОСОБА_5 видала на ім'я ОСОБА_1 , довіреність на користування автомобілем Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав їй на праві власності (том 1 а.с. 130,131).
Довідкою начальника ЦОМ Дзержинського РВ МВС України в Харківській області від 03.07.2007 підтверджується, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з заявою по факту незаконного заволодіння його автомобілем марки ВАЗ 2106, дн НОМЕР_10 , у період часу з 24-00 до 08-00 03.07.2007, який знаходився за місцем його проживання ( АДРЕСА_4 ) біля п'ятого під'їзду (том 1 а.с. 132).
З наданих позивачем фотографій вбачається, що на них зафіксовані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , інші особи, під час святкування, відпочинку (том 1 а.с. 144-154).
Згідно копії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 він у період часу з 15.08.1978 по 24.03.2023 працював на різних посадах (том 1 а.с. 155-166).
Згідно з квитанцій про сплату комунальних платежів ОСОБА_1 сплачував комунальні платежі, які надані за адресою АДРЕСА_4 , тобто по квартирі, яка перебуває у власності ОСОБА_5 (том 1 а.с. 166, 171-175).
Відповідно до акту про здавання пломб під зберігання від 22.04.2002 ОСОБА_1 прийняв під зберігання пломби, які були встановлені у квартирі АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 був замовником звірки лічильника, про що свідчить документ під назвою «зняти поставити лічильник» (том 1 а.с. 167).
Згідно акту про здавання пломб на схоронність від 17.11.2004 пломбування устаткування споживача ОСОБА_5 . ОСОБА_1 прийняв (поставив свій підпис у графі) на зберігання пломби, які були встановлені у квартирі АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 168).
В матеріалах справи наявні копія договору 36986 про користування електричною енергією, акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1кВ побутового сектора від 19.12.2012, акт про пломбування і передачу -прийом лічільника електроенергії та пломб на відповідальне зберігання від 19.12.2012 та акт допуску №03/Л про підключення до електричної мережі електроустановки від 08.01.2013, які підписані ОСОБА_5 (т.1 а.с.91-92, 93,94, 95-96).
Згідно технічного звіту про стан будівельних конструкцій та можливість подальшої експлуатації будинку літ. «А-2», розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , складеного у 2023 році, обстежувний двоповерховий з цокольним поверхом будинок літ. «А» розташований серед будинків громадської забудови, площа земельної ділянки - 0, 1500 гп, рік побудови- 2019, загальна площа будинку складає 93,9 м2, житлова площа - 52,7 м2. Стисла характеристика будівельних конструкцій будинку: фундамент, цоколь - бетон; стіни - цегла; перегородки - гіпсокартон, цегла; перекриття - з/б; покрівля-двосхила, бітумна черепиця по дерев'яному каркасу; сходи-металеві; вікна- металопластикові склопакети; двері вхідні-металеві. Будинок під'єднаний до електрики. Водопровід, каналізація та опалення-автономні.
За результатами вказаного обстеження виявлені пошкодження та часткове руйнування в результаті військових обстрілів, які потребують своєчасного виконання, а саме: наявні численні пошкодження скління віконниї отворів 1-го та 2-го поверху, цоколю, а також мансардного вікна із значним пошкодженням або повністю відсутнім на площині вікна склінням. Внаслідок вибуху військового боєприпасу мається закругленій отвір діаметром 27 см. У наружній цегляній стіні, а також пошкоджену ділянку облицювання листами гіпсокартону зсередини наружньої стяни на 1-му поверсі розміром 1х1 метр. (т. 1 а.с. 97-106).
У картці працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду на ім'я ОСОБА_1 від 12.10.2015 вбачається, що при проходженні медичного огляду ОСОБА_12 вказав адресу місця проживання АДРЕСА_4 (том 1 а.с. 176).
При укладенні декларації № 0001-М0М6-КН00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_1 вказав адресу місця проживання АДРЕСА_4 , тобто адресу квартири, власником якої є ОСОБА_5 , а довіреною особою пацієнта ОСОБА_1 зазначив ОСОБА_5 (том 1 а.с. 177).
ОСОБА_5 при укладенні декларації №0001-Р416-КН00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_5 зазначила, ОСОБА_1 як довірену особу пацієнта (том 1 а.с. 178).
Управлінням організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування від 06.07.2023 за №75аз/119-25/01-2023 адвокату Якімову Л. повідомлено, що 13.08.2021 о 15-31 год. на спеціальну лінію спецслужби «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_4 знаходиться чоловік на ім'я ОСОБА_13 , який перебуває у нетверезому стані, кидається у бійку (том 2 а.с. 114).
22.11.2023 на адресу суду надійшов лист Управління організаційно- аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП в Хо , яким повідомлено, що 13.08.2021 до служби 102 з номеру НОМЕР_11 надійшло повідомлення від громадянки, яка представилася як ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешкає АДРЕСА_11 ) щодо виклику поліції за адресою АДРЕСА_4 про те, що чоловік сестри на ім'я ОСОБА_13 прийшов у нетверезому стані, кидається у бійку (том 3 а.с. 217).
Згідно відомостей наданих Головним управлінням ДПС у Хо відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джереласуми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військовго збору з 01.01.1998 по 31.12.2021 по фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вбачається, що як ОСОБА_1 у період з 01.01.1998 по 31.12.2021 отримував доходи, так і ОСОБА_5 у вказаний період отримувала доходи (том 3 а.с. 177-187).
Даними розписки від 18.01.2007 складеною ОСОБА_14 підтверджується, що остання отримала від ОСОБА_1 завдаток за дві земельні ділянки, які у подальшому придбала ОСОБА_7 (т.1 а.с. 38)
Згідно з наданої ОСОБА_5 заяви приватному нотаріусу вбачається, що ОСОБА_5 свідчить, що на момент придбання земельної ділянки площею 0,1500 та площею 0,1350, розташовані на території АДРЕСА_2 у зареєстрованому шлюбу не перебуває, однією сім'єю ні з ким не проживає, спільного господарства ні з ким не веде та гарантує, що гроші, які вона витрачає на придбання земельної ділянки є її особистою власністю, прав третіх осіб щодо цього майна не має (том 3 а.с. 240).
За клопотанням позивача в суді першої інстанції були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_15 зазначив, що ОСОБА_1 знає як сусіда з 2000 року, ОСОБА_5 , яка померла, це дружина ОСОБА_1 . Відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не знає. Стосунки з ОСОБА_1 нормальні, підстав для оговору немає. З ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_5 знайомі з 2000 року, мешкали у сусідніх під'їздах. ОСОБА_5 казала, що вона дружина ОСОБА_1 . Спілкувалися досить часто, два рази на тиждень, а можливо і частіше. У ОСОБА_1 та ОСОБА_5 була дача, яку вони довгі роки будували за власні кошти, будували самостійно. Постійно ОСОБА_5 та ОСОБА_1 оговорювали всі побутові умови, піклувалися одне про одного, весь час були разом. Постійно ОСОБА_5 та ОСОБА_1 їздили на дачу, доглядали за дачею та мешкали там. Відповідачів не бачив та не спілкувався з ними. Інколи приїздила племінниця до ОСОБА_5 , але з нею він не спілкувався. ОСОБА_5 розповідала про своє життя. З ОСОБА_5 та ОСОБА_1 також проживала мати ОСОБА_5 , який сама час не пам'ятає, ОСОБА_5 розповідала, що матері необхідна допомога. Ніколи він (свідок) не знав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не перебувають у зареєстрованому шлюбі, завжди вважав, що у них законний шлюб, так як вони мешкали однією сім'єю. У ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були нормальні стосунки між собою. ОСОБА_1 завжди був доглянутий. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 завжди були разом, вели спільне господарство, ОСОБА_1 фізично працював на дачі, забезпечував побут ОСОБА_5 . Він (свідок) ніколи не запитував чи перебувають ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у шлюбі, а вони також про це не розповідали, з ними спілкувалися по день смерті ОСОБА_5 , яка померла від ковіду. Коли ОСОБА_5 хворіла перебувала вдома, ОСОБА_1 весь час купував ліки, потім він сказав, що ОСОБА_5 померла, подробиці він (свідок) не знає, на похороні не був, хто організовував поховання також не знає. Декілька разів був у квартирі де жили ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , бачив що побут організований на двох, бачив речі як ОСОБА_5 так і ОСОБА_1 . Хто купував квартиру, який був у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 бюджет він не знає, на дачі також жодного разу не був. Знає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом відпочивали.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 зазначила, що ОСОБА_1 знає з 1997 року, він її сусід. ОСОБА_17 знає з того ж часу. Відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 бачила за весь цей час 2-3 рази. Стосунки з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були добрі. Вона (свідок) відвідувала їх квартиру до смерті ОСОБА_7 . З відповідачами стосунків жодних не мала. З ОСОБА_5 та ОСОБА_1 дружила, мешкали у одному під'їзді, разом проводили час, святкували Новий рік. Поминальний обід по її (свідка) матері був на дачі у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Дома у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 бувала досить часто, майже кожного дня. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 жили як дружина та чоловік. ОСОБА_1 постійно возив на автомобілі ОСОБА_5 куди завгодно, він все робив для ОСОБА_18 . Весь час вона (свідок) вважала, що вони чоловік та дружина, тільки 10 років потому вони їй повідомили, що шлюб офіційно не зареєстрований, чому вона (свідок) не питала, вважала це не пристойним. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом відпочивали біля моря, вони мали спільний бюджет, про це їй розповідала сама ОСОБА_5 . Також ОСОБА_18 розповідала, що ОСОБА_1 продав квартиру и вони разом ці кошти внесли за квартиру, у якій мешкали. Приблизно у 2014-2015 році ОСОБА_5 забрала свою мати. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 доглядали за матір'ю ОСОБА_18 , потім поховали її, поставили пам'ятник. Стосунки у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були хороші, вони піклувалися одне про одного, ОСОБА_1 завжди був доглянутий. Вона (свідок) завжди вважала ОСОБА_5 та ОСОБА_1 чоловіком та дружиною. Хто сплачував за квартиру вона (свідок) не знає, в квитанціях по комунальних платежам була зазначена ОСОБА_5 . Також зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 купили земельну дільницю та будували там дачу, для своїх потреб, вони вели спільне господарство, в основному працював ОСОБА_1 . ОСОБА_5 захворіла ковідом, ОСОБА_1 доглядав за нею. ОСОБА_5 померла у лікарні, на похованні вона (свідок) не була, ОСОБА_1 дуже переживав з приводу смерті ОСОБА_18 .
Свідок ОСОБА_19 допитаний в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 знає приблизно з жовтня 1998 року, вони сусіди, мешкали у одному під'їзді. Відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Один - два рази на місяць він (свідок) спілкувався по-сусідські з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , так як квартира була зверху, та ОСОБА_5 та ОСОБА_1 приходили просити, що вони поводили себе тихіше. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, привозили з дачі сумки з овочами та продуктами харчування. ОСОБА_1 турбувався про ОСОБА_5 , і тоді коли вона хворіла. У ОСОБА_5 та ОСОБА_1 жила мати ОСОБА_5 , спорів з цього приводу у них не було, жили дружньою сім'єю. Чи відпочивали разом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не знає. У квартирі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 він (свідок) був два рази, перший раз коли відбулося залиття з його квартири. Чи мали ОСОБА_5 та ОСОБА_1 спільний бюджет не знає. Він (свідок) сприймав ОСОБА_5 та ОСОБА_1 як чоловіка та дружину, те, що вони не у шлюбі не знав. На дачі також у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не був, хто і як будував дачу, за який кошт не знає. ОСОБА_5 омерла, хто займався її похованням не знає.
Дпитаний ОСОБА_20 в суді першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 знає приблизно з 2000 року, відповідачів не знає. З ОСОБА_1 мав стосунки по роботі, працював охоронцем на стоянці, а ОСОБА_1 залишав там авто. ОСОБА_1 приїздив з ОСОБА_18 , вони ставили авто, спочатку ВАЗ, потім Тойоту. Потім з ОСОБА_1 разомі працювали, і товаришували, у ОСОБА_1 була дача, він привозив овочі. Дача була його та дружини. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 хороші люди, завжди були разом, він вважав, що вони чоловік та дружина. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 жили на АДРЕСА_12 . ОСОБА_5 та ОСОБА_1 робили у квартирі ремонт. Потім ОСОБА_5 померла, хто займався похованням він не знає. Дома у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не бував, спільно свята не святкували.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 знає з 1997 року, має дружні стосунки з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , після того як вони купили квартиру просили його зробити ремонт, він (свідок) робив ремонт у квартирі. Кошти на ремонт давали ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Ремонт був приблизно два роки, за цей час вони з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 потоваришували. Він (свідок) завжди знав, що вони чоловік та дружина, тільки через декілька років дізнався, що вони не перебувають у шлюбі. Квартиру ремонтували для себе. Після 1999 року він (свідок) постійно спілкувався з ОСОБА_1 . У ОСОБА_22 (так скорочено називали ОСОБА_5 ) та ОСОБА_23 були гарні стосунки. У 2000 роках він (свідок) випадково дізнався, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не перебувають у шлюбі. Про те, що ОСОБА_24 померла дізнався від ОСОБА_23 , на похованні не був, хто займався похованням та фінансував поховання не знає.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_25 зазначила, що ОСОБА_1 знає з 1995 року, це брат її вітчима, відповідачів не знає. ОСОБА_1 жив з ОСОБА_26 (так скорочено називали ОСОБА_5 ), вона її знає як дружину ОСОБА_1 . Вони спілкувалися з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на сімейних святах, у них були гарні стосунки. Також відвідували ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у їх квартирі по АДРЕСА_13 . ОСОБА_27 жив з ОСОБА_26 . Від свої батьків вона (свідок) дізналася, що ОСОБА_24 померла. Про те, що ОСОБА_27 та ОСОБА_28 не перебувають у шлюбі дізналася, тільки після смерті ОСОБА_22 . ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, подробиць щодо їх бюджету не знає. ОСОБА_1 спадкові кошти вклав у квартиру, у якій мешкав з ОСОБА_26 . Знає, що у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є дача, на дачі вона не була.
ОСОБА_29 допитаний в суді першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 знає приблизно з 1987 року, відповідачів не знає. Люсю (так скорочено називали ОСОБА_5 ) знає, познайомився з нею на похованні матері ОСОБА_1 , це було у 90-х роках. З цього часу вони товаришують, спілкувалися родинами, бували одне у одних вдома. Він (свідок) спілкувався не тільки з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а і з їх родичами. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 купили квавтиру по пр. Незалежності, 1 біля Держпрому. У цій квартирі бував неодноразово. У квартиру ОСОБА_24 та ОСОБА_27 купували меблі, антикварну, робили ремонт. Дачу будували ОСОБА_24 та ОСОБА_27 , на дачі він не був. Те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не у шлюбі знав, проте вони жили як чоловік та дружина, у них були хороші стосунки, завжди були разом, мали спільний бюджет. ОСОБА_1 , з братом продали батьківську квартиру, та позивач свою частину коштів вклав у придбання квартири по АДРЕСА_13 . Все майно купувалося за спільний кошт. Коли ОСОБА_24 померла, на похованні не була, оскільки доглядала свого чоловіка, хто фінансував поховання ОСОБА_22 вона не знає.
Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 його брат. Люсю (так скорочено називали ОСОБА_5 ) знає з 1992 року, вперше побачив її на похованні матері. ОСОБА_1 з ОСОБА_26 тоді мешкали на ОСОБА_31 , вони бували одне у одного в гостях. Після смерті їх (свідка та позивача) батька вони продали квартиру, свою частину коштів ОСОБА_27 вклав у квартиру по АДРЕСА_13 . ОСОБА_5 та ОСОБА_1 жили разом, як одна родина, мали спільне майно, дачу, де вони вирощували овочі. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 завжди були разом. Вони (свідок та ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ) часто спілкувалися, до 10 разів на місяць. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 робили ремонт у квартирі, він (свідок) допомагав їм. Все купували для себе, але оформлювали все на ОСОБА_32 , чому - не запитував. ОСОБА_33 будували на спільні кошти, в квартирі майно було спільне. Гена частину меблів забрав з квартири батька. Люся померла від ковіду, на похованні він (свідок) не був, оскільки було заборонено. ОСОБА_1 організував поховання за власний кошт. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом працювали а отримували кошти.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
У частині четвертій статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження № 61-28343св18) зазначено, що «особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності».
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
В судовому засіданні суду першої інстанції на підставі наявних доказів встановлено факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті ОСОБА_5 , наявність у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Сторони спільно проживали в одному житловому приміщенні, разом забезпечували себе всім необхідним для життя, мали спільний бюджет, що підтверджують квитанції про сплату комунальних послуг сплаченими ОСОБА_1 , копіями квитанцій, товарних чеків, рахунків - фактури, видаткових накладних, комерційних пропозицій на замовлення вікон, у яких відображено, що ОСОБА_1 був замовником будівельних матеріалів, актами про здавання пломб у яких зафіксовано встановлення та перевірка пломб, яку замовив ОСОБА_1 у квартирі за адресою АДРЕСА_4 , тобто квартирі, яка на праві власності належить ОСОБА_5 , деклараціями про вибір лікаря, у яких ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зазначили одне одного як довірена особа, окрім того адресу проживання ОСОБА_1 зазначив АДРЕСА_4 , тобто квартиру, яка належала ОСОБА_5 та тим, що ОСОБА_5 надала довіреність на ім'я ОСОБА_1 на управління транспортним засобом, який належить їй.
Крім того, згідно листа ГУ НП в Хо в якому відображено, що відбувся виклик поліції за адресою АДРЕСА_4 (квартира ОСОБА_5 ), виклик здійснено ОСОБА_3 (по матеріалам справи сестра померлої) у зв'язку з тим, що чоловік сестри ОСОБА_13 вчиняє сварку, що також свідчить про факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Окрім того, ОСОБА_3 , яка викликала поліцію сприймала ОСОБА_1 саме як чоловіка ОСОБА_5 .
Оцінюючи стан відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що між сторонами існували відносини, притаманні подружжю, про що свідчить постійне спільне проживання, спільне вирішення побутових питань, придбання майна в інтересах сім'ї.
Також судом першої інстанції надана належна оцінка наявним в матеріалах справи доказам, а саме: договором купівлі- продажу квартири від 24.09.2003, з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_30 (рідний брат позивача) продали квартиру за 90180 грн.
ОСОБА_30 , який є рідним братом позивача, та який був допитаний у судовому засіданні у якості свідка, зазначив, що кошти після продажу квартири вони з ОСОБА_1 поділили, вказані кошти ОСОБА_1 витратив на повернення позички за квартиру АДРЕСА_1 .
Доводи апеляціної скарги ОСОБА_3 , що ОСОБА_5 могла самостійно купити вказану квартиру, матеріали справи не містять.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія доходить висновку, що сторони у період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу придбали спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , земельні ділянки, будівельні матеріали, що витрачені для будівництва незавершеного об'єкут нерухомості - житлового будинку, автомобіль та набули грошові кошти на картковому рахунку, а тому вказане майно слід вважати спільної сумісною сторін, застосувавши положення частини першої статті 70 СК України, згідно яких у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, аналогічні положення частини другої статті 372 ЦК України.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , що будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_2 не введено в експлуатацію, а тому не може бути об'єктом поділу, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно частини 2 статті 331 ЦК України Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.
Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).
Матеріали справи свідчать побудований фактичним подружжям протягом трьох років на земельній ділянці, що належала фактичному подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з будівельних матеріалів що придбавались спільно, який згідно технічного паспорту складається з комор, вітальні, кухні, житлової площі, санвузлу, проте не прийнятий до експлуатації.
На підтвердження позовних вимог позивачем надані: повідомлення про початок виконання будівельних робітпро зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 11.09.2013 , технічний паспорт об'єкта за адресою Харківська область, Харківський район, Циркунівська територіальна громада, с. Черкаські Тишки (станом на 01.01.2021) АДРЕСА_2 та технічний звіт про стан будівельних конструкцій та можливість подальшої експлуатації будинку літ. «А-2» після часткових руйнування в результаті військових обстрілів, проте доказів отримання подружжям відповідної проектної документації матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 березня 2024 року у справі № 509/2196/15-ц, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних. Зокрема, у справі, на яку послався суд, наявна декларація про готовність житлового будинку до експлуатації, що свідчить про завершення будівництва об'єкта та його придатність до використання та скасована реєстрація майна. Натомість у справі, що переглядається, такі обставини відсутні, у зв'язку з чим висновки Верховного Суду, наведені у зазначеній постанові, не можуть бути застосовані до даних правовідносин.
Тому суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав поділу та визнання права власності на Будинок як об'єкт нерухомості.
Разом з тим, за певних умов суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку. Визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справа № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), підтримавши раніше висловлені висновки Верховного Суду України у постановах від 18 листопада 2015 року справі № 6-388цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.
Враховуючи, що ОСОБА_1 документально підтверджено придбання будівельних матеріалів, а згідно з технічним звітом про стан будівельних конструкцій та можливість подальшої експлуатації будинку літ. «А-2», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у 2023 році встановлено пошкодження та часткове руйнування будівлі внаслідок військових обстрілів, при цьому у звіті наведено характеристику будівельних конструкцій, а саме: фундамент і цоколь - бетон; стіни - цегла; перегородки - гіпсокартон, цегла; перекриття - залізобетонні; покрівля - двосхила, бітумна черепиця по дерев'яному каркасу; сходи - металеві; вікна - металопластикові склопакети; двері вхідні - металеві, судова колегія дійшла висновку, що через пошкодження об'єкта неможливо достовірно встановити первісні будівельні матеріали, використані при зведенні будинку.
З огляду на це судова колегія вважає обґрунтованим визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будівельних конструкцій та елементів об'єкта незавершеного будівництва, визначених у вказаному технічному звіті, загальною площею 93,9 кв. м, житловою площею 52,7 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пунктів 3,4 ч. 1, ч.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, тому скаргу належить задовольнити частково, рішення суду змінити в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, а саме визнати за ОСОБА_1 право власності на частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів об'єкту незавершеного будівництва загальною площею 93,9 кв. м., житловою площею 52, 7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу Лазерєвої Марини Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2025 року- змінити в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку.
Позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів об'єкту незавершеного будівництва загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 52,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 06.11.2025.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук