06 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 619/30/25
провадження № 22-ц/818/5044/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство Дергачівської міської ради «Берізка»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Дергачівської міської ради «Берізка» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року в складі судді Овсяннікова В.С.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Дергачівської міської ради «Берізка» про стягнення заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до рішення IV сесій VIII скликання Харківської районної ради Харківської області від 16.04.2021 його призначено на посаду директора КП Харківської районної ради «Берізка». На виконання зазначеного рішення Головою Харківської районної ради було видано розпорядження № 03-к від 19.04.2021 про його призначення на посаду директора комунального підприємства Харківської районної ради «Берізка». 19.04.2021 між позивачем та Харківською районною радою, на виконання зазначених вище індивідуальних правових актів укладено контракт № 56 про його прийняття на роботу Харківської районної ради «Берізка», відповідно до п. 1.3 зазначеного Контракту між на посаду директора комунального підприємства заявником та Харківською районною радою виникли трудові відносини.
Відповідно до Наказу № 14 від 19.04.2021 він розпочав виконання обов'язків директора Комунального підприємства Харківської районної ради «Берізка».
Згідно з Додатковою Угодою № 1 від 14.06.2023 замінено сторону контракту від 19.04.2021 та визначено, що правонаступником Харківської районної ради із зазначеної дати є (відповідно до Постанови Верховної Ради України № 2777-ІХ від 16.11.2022) начальник Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області, а також замінена назва КП Харківської районної ради «Берізка» на КП Дергачівської міської ради «Берізка» (КП «Берізка»). На виконання зазначеної Додаткової Угоди начальником Дергачівської міської військової адміністрації було у межах компетенції видано Розпорядження № 33-к/в від 14.06.2023, яким внесено відповідні зміни до контракту від 19.04.2021 та продовжено дію зазначеного контракту до 14.12.2023.
Зазначив, що укладанням контракту та інших юридично значущих документів на підставі контракту, сторони підтвердили та належним чином впорядкували виникнення саме трудових відносин між заявником та боржником (від імені якого відповідно діяли Харківська районна рада та Дергачівська МВА Харківського району).
Вказав, що факт нарахування заробітної плати на його користь відповідачем підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, за період 2022-2023 років, загалом становить 228 879,25 грн.
Вказав, що відповідачем не здійснено нарахування йому заробітної плати за жовтень-грудень 2023 року, тому остаточний розрахунок мав би бути проведено саме після його звільнення, тобто він міг дізнатися про наявне порушення щодо не нарахування заробітної плати після спливу строку подання відповідачем відомостей до податкового органу (у лютому 2024 року).
Посилався на те, що він неодноразово звертався до керівництва відповідача та засновників, проте не отримав жодної відповіді щодо запланованих строків виплати йому заборгованості.
Просив визнати строк звернення до суду пропущеним з поважної причини та поновити його; стягнути з Комунального підприємства Дергачівської міської ради «Берізка» на його користь суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 в розмірі 228 879,25 грн.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто з Комунального підприємства Дергачівської міської ради «Берізка» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 228 879,25 грн; стягнуто з Комунального підприємства Дергачівської міської ради «Берізка» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Комунальне підприємство Дергачівської міської ради «Берізка» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що роботодавцем у даному випадку являється у період з 19.04.2021 року по 14.06.2023 року - Харківська районна рада, у період з 14.06.2023 року по 14.12.2023 року - Дергачівська міська рада. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що за поданими позивачем документами (витяги з реєстрів ДРФО) у цей період ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах також з Малоданилівською селищною радою Харківського району, Харківської області також за основним місцем працевлаштування. Жодної декларації, як керівника КП «Берізка» до НАЗК (за період 2021 -2023 роки) подано не було. Керівники комунальних підприємств подають електронні декларації про майно та доходи на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). На момент передачі підприємства до комунальної власності Дергачівської МТГ, інвентаризація документів (бухгалтерських регістрів та звітів, фіксування на підприємстві дебіторської та кредиторської заборгованості (у тому рахунку і заборгованості із заробітної плати), будь-яких договорів з господарчої діяльності, справ з діловодства, наказів відділу кадрів) керівником та головним бухгалтером проведена не була. Документи відсутні по теперішній час, тому про визнання або не визнання дебіторської або кредиторської заборгованості на підприємстві у розпорядженні не йдеться. Жодного документа не передано. Тому чи були накази про діяльність або бездіяльність підприємства у період з 07.2022 року по 06.2023 року теперішнє керівництво Комунального підприємства Дергачівської міської ради «Берізка» не має можливості дізнатися.
У період з 14 червня 2023 по 14 грудня 2023 року, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, знищенням виробничої бази, начальником Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області прийняте розпорядження від 18 серпня 2023 року № 972 про надання фінансової підтримки комунальному підприємству «Берізка», але керівник ОСОБА_1 проігнорував можливість вивести підприємство із кризової ситуації, не виходив на зв'язок та вирішив не займатися справами підприємства. Не зважаючи на вище визначене, керівник ОСОБА_1 вирішив, що це не заважає йому нараховувати собі заробітну платню не маючи на це ніяких підстав.
Зазначило, що відсутній погоджений Харківською районною радою у період з 07.2022 по 05.2023, Дергачівською міською радою у період з 06.2023 по 09.2023 штатний розпис, тому не має можливості встановити оклад робітнику. До табелів, згідно яких нараховувалась заробітна плата на підприємстві, вносились не достовірні дані щодо тривалості робочого часу. ОСОБА_1 не міг працювати протягом повного робочого дня (8 годин), оскільки згідно наданих Позивачем «Відомостей з ДРФО - платників податків, у період з 07.2022 по 09.2023, він перебував у трудових відносинах також з Малоданилівською селищною радою Харківського району, Харківської області, за даними ДРФО- також основне місце працевлаштування. Заробітна плата робітнику, у даному випадку «Керівнику», згідно контракту виплачується за рахунок частки доходу від діяльності підприємства, а підприємство господарської діяльності не здійснювало, доходу не отримувало. Довідка № 12 від 29.12.2023 року, яка надана позивачем, про заборгованість із заробітної плати, має характер фіктивності, оскільки печатка на довідці Харківської районної ради (не дійсна), у цей час підприємство вже було підпорядковане Дергачівській міській раді, період за який склалася заборгованість не вказаний. Отже, керівник ОСОБА_1 маючи можливість та дійсній кваліфікований сертифікат користувача електронних довірчих послуг, ключ до електронного підпису «Керівника» Комунального підприємства «Берізка» нараховував заробітну плату та передавав данні до ресурсів ДПС, чим фіктивно створював заборгованість із заробітної плати підприємства перед робітником ОСОБА_1
16 жовтня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначив, що правовідносини позивача та Малоданилівської селищної ради не були предметом та підставою позову. В електронних деклараціях позивача за 2021, 2022 та 2023 рік зазначено про наявність існування трудових відносин між позивачем та відповідачем (декларації подано 29.01.2024 та розміщено на сайті НАЗК). Таким чином, доводи відповідача щодо неподання електронних декларацій не відповідають дійсності та, фактично, не стосуються предмету та підстав позову. Посилання відповідача на відсутність у його розпорядженні документів щодо трудової діяльності підприємства за період з липня 2022 по червень 2023 свідчать виключно про відсутність належного документального забезпечення діяльності підприємства, проте жодним чином не підтверджують чи спростовують доводів позивача щодо необхідності виплати йому заробітної плати.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Комунального підприємства Дергачівської міської ради «Берізка» необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням IV сесій VIII скликання Харківської районної ради Харківської області від 16 квітня 2021 року призначено ОСОБА_1 на посаду директора КП Харківської районної ради «Берізка» на умовах контракту строком на 1 рік (а.с.10).
Розпорядженням Харківської районної ради № 13-к від 19 квітня 2021 року призначено ОСОБА_1 на посаду директора КП Харківської районної ради «Берізка» з 19 квітня 2021 року, укласти з ОСОБА_1 контракт строком на 1 рік з випробувальним терміном строком 3 місяці (а.с.11).
Наказом директора КП Харківської районної ради «Берізка» Алєксєєнко О.В. № 14 від 19 квітня 2021 року, останній розпочав виконання обов'язків директора (а.с.12).
19 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та Харківською районною радою в особі голови райради Кацуби В.М. укладено контракт № 56, згідно умов якого ОСОБА_1 приймається на роботу до Комунального підприємства Харківської районної ради «Берізка» на посаду директора. Строк дії контракту 1 рік - з 19 квітня 2021 року до 18 квітня 2022 року. (а.с.13-21).
Розпорядженням Дергачівської міської військової адміністрації № 33 к/в від 14 червня 2023 року внесено зміни до контракту № 56 від 19.04.2021 шляхом укладення додаткової угоди, згідно якої, наряду з іншими змінами, термін дії контракту продовжено до 14 грудня 2023 року (а.с.22-23).
Відповідно до п. 4.1. Додаткової угоди №1 до контракту з керівником КП, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківського району від 19.04.2021 №56:
-п.п. 4.1. За виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, Керівнику нараховується заробітна плата відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» (із змінами), в межах фонду оплати праці, за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених: посадового окладу у розмірі 3,5 мінімальних посадових окладів (ставки) працівника основної професії від фактично відпрацьованого часу; премій, гарантійних виплат, передбачених чинним законодавством України;
-п.п. 4.2. Преміювання Керівника за квартал здійснюється у розмірі до трьох місячних посадових окладів керівника підприємства; за рік - у розмірі до двадцяти чотирьох місячних посадових окладів керівника підприємства;
-п.п. 4.3. Розмір премії Керівнику встановлюється Засновником (а.с.24-27).
Розпорядженням Дергачівської міської військової адміністрації № 353 від 02 червня 2023 року прийнято зі спільної комунальної власності сіл, селищ, міст Харківського району до комунальної власності Дергачівської міської територіальної громади - Комунальне підприємство Харківської районної ради «Берізка», в тому числі майнові права засновника юридичної особи; прийнято зі спільної комунальної власності сіл, селищ, міст Харківського району до комунальної власності Дергачівської міської територіальної громади майно, яке знаходиться на балансі та використовується Комунальним підприємством Харківської районної ради «Берізка»; визнано Дергачівську міську раду засновником Комунального підприємства Харківської районної ради «Берізка»; перейменовано Комунальне підприємство Харківської районної ради «Берізка» в Комунальне підприємство Дергачівської міської ради «Берізка» (а.с.59).
Згідно розпорядження Дергачівської міської військової адміністрації № 100 к/в від 11.12.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП ДМР «Берізка» 14.12.2023 року у зв'язку з закінченням строку дії контракту відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗ про П України (а.с.28).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з липня 2022 року по вересень 2023 року включно заробітна плата позивачу нарахована, але не виплачена; податки не сплачені (а.с.32-36).
Загальна сума заробітної плати за цей період становить 228 879,25 грн (сума без вирахування податків).
З довідки, виданої головним бухгалтером КП ХРР «Берізка» вбачається, що розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 становить 274 628, 08 грн. станом на 31.12.2023 року; час, з якого не виплачувалась заробітна плата не зазначено (а.с.37).
З табелів обліку використання робочого часу вбачається, що ОСОБА_1 у період з липня 2022 року по вересень 2023 року виходив на роботу (а.с.64-67).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
У статті 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною першою, другою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Згідно із частиною 5 статті 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі статтею 241-1 КЗпП України.
Згідно із статтею 115 КЗпП України, статтею 24 Закону про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Відповідно до статті 95 КЗпП України, статті 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
За загальним правилом заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2023 року у справі 640/8348/21 (провадження № К/990/34222/22) дійшов висновку, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій справі в частині вимог стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв'язку з чим, не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 127/2697/23 (провадження № 61-14163св23), від 13 серпня 2025 року у справі № 757/7613/22 (провадження № 61-14230св23).
Матеріали справи свідчать про те, що з 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 призначений на посаду та виконує обов'язки директора Комунального підприємства Харківської районної ради «Берізка», яке на підставі розпорядження Дергачівської міської військової адміністрації № 353 від 02 червня 2023 року визнано Дергачівську міську раду засновником Комунального підприємства Харківської районної ради «Берізка» та перейменовано Комунальне підприємство Харківської районної ради «Берізка» в Комунальне підприємство Дергачівської міської ради «Берізка».
Також матеріали справи свідчать про те, що за період з липня 2022 року по вересень 2023 року ОСОБА_1 виконував покладені на нього обов'язки директора Комунальне підприємство Дергачівської міської ради «Берізка» та згідно табелів обліку використання робочого часу за цей період був присутній на роботі, у зв'язку з чим доводи відповідача в цій частині необґрунтовані.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що жодного акту, наказу про невиконання позивачем або неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків відповідачем складено не було; притягнення до будь-якої відповідальності або будь-яким іншим чином звернення уваги позивача про невиконання посадових обов'язків або невихід на роботу - не відбувалося; відповідних документів щодо неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій не складалося та до суду не надано.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 228 879,25 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано виходив з наданої до суду першої інстанції відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з липня 2022 року по вересень 2023 року включно, з якої вбачається, що заробітна плата позивачу нарахована, але не виплачена, податки не сплачені, тобто ОСОБА_1 не отримував у строки визначені статтею 115 КЗпП України заробітну плату починаючи липня 2022 року по вересень 2023 року включно, тобто відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 228 879,25 грн.
Посилання апелянта на відсутність погодженого штатного розпису не є підставою для не виплати заробітної плати.
Твердження Комунального підприємства Дергачівської міської ради «Берізка» про те, що заробітна плата позивачу згідно контракту виплачується за рахунок частки доходу від діяльності підприємства, а підприємство господарської діяльності не здійснювало, доходу не отримувало, є неспроможними з огляду на умови контракту, до яких зміни щодо оплати праці внесено не було.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається Комунальне підприємство Дергачівської міської ради «Берізка» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Дергачівської міської ради «Берізка» - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова