05 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 2018/19583/2012
провадження № 22ц/818/11/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп»
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року в складі судді Губської Я.В.
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, в якому просила стягнути з відповідачки 800 000,00 грн, в якості суми боргу за договором позики від 10 серпня 2008 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року клопотання позивачки щодо забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задоволено, накладено арешт на майно ОСОБА_2 шляхом заборони відчуження та зміни власника, видачу правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 800 000,00 грн.
На вказану ухвалу суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 були укладені кредитні договори № CNL-701/055/2006 від 11 грудня 2006 року, № ML-701/131/2008 від 27 лютого 2008 року та № 001/13702/07 від 18 липня 2007 року. Виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами забезпечується договорами іпотеки № РCNL-701/055/2006 від 11 грудня 2006 року та № РML-701/131/2008 від 27 лютого 2008 року, предметом є квартира за адресою: АДРЕСА_2 , власницею якої та відповідно іпотекодавцем є ОСОБА_2 .
Зазначив, що на підставі договору факторингу від 12 листопада 2010 року, укладеного між Публічним акціонерне товариство «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги за вищевказаними кредитними договорами та договорами іпотеки.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2014 року по справі № 2018/11846/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитними договорами № SNL-701/055/2006 від 05 грудня 2006 року та № ML-701/131/2008 від 27 лютого 2008 року в загальному розмірі 2 909 691,64 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» сплачені позивачем при подачі позову витрати по оплаті судового збору в розмірі 3219,00 грн; в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , передачі предмета іпотеки на період до її реалізації, виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та зняття їх з реєстраційного обліку - відмовлено.
Зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп» придбало право вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки на підставі договору факторингу № 12-2/07/2022 від 12 серпня 2022 року.
Вказав, що на підставі ухвали суду від 21 січня 2013 року державним реєстратором було накладено арешт, в якості забезпечення позову.
Вважав, що оскаржувана ухвала була постановлена судом за відсутності іпотекодержателя, та накладення арешту на заставлене майно боржника впливає на майновий інтерес товариства, як іпотекодержателя, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна в установленому законом порядку. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд мав брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
23 вересня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що накладення арешту на іпотечне майно у межах забезпечення позову не порушує прав іпотекодержателя, оскільки інститут іпотеки гарантує збереження його пріоритетності та переважного права на задоволення вимог.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційне провадження необхідно закрити.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року частково відновлено втрачене судове провадження у справі за № 2018/19583/2012, в частині: ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року, якою задоволено клопотання позивача щодо забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_2 шляхом заборони відчуження та зміни власника, видачу правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 ; ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року про відкриття провадження у цивільній справі № 2018/19583/2012; заочного рішення Київського районного суду м. Харкова №2018/19583/2012 від 11 лютого 2013 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 800 000,00 грн; копії позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу на 1 арк; копії паспорту позивача ОСОБА_1 на 1 арк.; копії паспорту відповідача ОСОБА_2 на 1 арк.; копії технічного паспорту на 4 арк; копії листа Восьмої Харківської державної нотаріальної контори від 05 лютого 2013 року вих. № 419/01-16, отриманого Київським районним судом м. Харкова за вх. № 6898 від 07 лютого 2013 року на 1 арк; щодо відновлення решти матеріалів справи №2018/19583/2012 - відмовлено (а.с.98-100).
Судом встановлено, що у грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, в якому просила стягнути з відповідачки 800 000,00 грн, в якості суми боргу за договором позики від 10 серпня 2008 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року клопотання позивачки щодо забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задоволено, накладено арешт на майно ОСОБА_2 шляхом заборони відчуження та зміни власника, видачу правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 800 000,00 грн.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № CNL-701/055/2006 від 11 грудня 2006 року та № ML-701/131/2008 від 27 лютого 2008 року, між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено два договори іпотеки № РCNL-701/055/2006 від 11 грудня 2006 року та № РML-701/131/2008 від 27 лютого 2008 року, предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8-13,14-19).
На підставі договору факторингу від 12 листопада 2010 року, укладеного між Публічним акціонерне товариство «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги за вищевказаними кредитними договорами та договорами іпотеки (а.с.20-27).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп» придбало право вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки на підставі договору факторингу № 12-2/07/2022 від 12 серпня 2022 року (а.с.28-37).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 324765680 від 03 березня 2023 року, 24 січня 2013 року на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року у справі № 2018/1953/2012 до реєстру внесено запис про обтяження, а саме арешт щодо квартири АДРЕСА_1 (а.с.38-40).
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощі у подальшому виконання такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам позивача до ухвалення рішення у справі.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
У статті 150 ЦК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана із необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп», яке не брало участі у справі, оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого суду про накладення арешту, зазначило про те, що наявність арешту, накладеного на майно боржника на підставі ухвали суду у даній справі, порушує його права як іпотекодержателя та позбавляє можливості звернути стягнення на іпотечне майно.
За правилом частин п'ятої, шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» - іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
У статті 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення: пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно (абз. 11); вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 12); нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 13). Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб'єктами. Пріоритет є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).
Таким чином, накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Колегія суддів виходить з того, що вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна на вчинення дій з можливого його відчуження. При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
Указана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначних законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.
Положеннями частини першої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу про забезпечення позову у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп», як особа, що не брала в ній участі, зазначала, що у цій справі накладено арешт на майно, яке перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки від 27 лютого 2008 року. Іпотекодержателем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/12 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом установлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 (провадження № 61-6083сво24) зазначено, що у випадку забезпечення позову у справі, де іпотекодержатель не є учасником справи, та в якій забезпечується позов щодо майна, переданого в іпотеку, та право іпотекодержателя ця особа набула до забезпечення позову, права та інтереси іпотекодержателя захищені правилами пріоритетності іпотеки, й потреби в оскарженні будь-якого забезпечення позову, з огляду на порушення прав іпотекодержателя, немає.
Отже, накладення арешту на спірну квартиру в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу ніяким чином не порушує прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп», який є іпотекодержателем, а забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 не скасовує іпотеку чи пріоритетність іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в майбутньому.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що права Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп», як іпотекодержателя, оскаржуваною ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року не вирішувались і не порушуються.
Вирішення питання, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю та, відповідно, питання щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не вирішується.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 548/1887/21 та від 04 вересня 2024 року у справі № 461/6178/22.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Оскільки ухвала суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю та, відповідно, питання щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не вирішується.
Оскільки апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп» закрито, то немає підстав для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.362, 367, 368, 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Інвестмент енд менеджемнт груп» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року в складі судді Губської Я.В. у справі за клопотанням ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова