05 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 643/12650/23
провадження № 22-ц/818/4787/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року в складі судді Харченко А.М.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, яка мотивована тим, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження на автомобіль Honda CR-V, 2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 .
Зазначив, що вказане забезпечення позову порушує його права та інших членів його родини. При цьому своїми неправомірними діями ОСОБА_1 заподіяла йому матеріальних збитків.
Посилався на те, що ним долучена до справи копія іпотечного договору від 27.12.2021 в якості забезпечення, тому змінились обставини та додаткового забезпечення позов не потребує. У зв'язку зі зміною обставин, що зумовили застосування забезпечення позову, відпала потреба у його застосуванні, тому вжиті заходи мають бути скасовані.
Вказав, що 27.12.2021 ОСОБА_1 у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мисочки Д.М. уклала іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі № 1507 НРР123679, в якості забезпечення договору позики. Згідно з іпотечним договором ОСОБА_1 прийняла в іпотеку нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п.3.2 іпотечного договору, оціночна вартість предмету іпотеки згідно з звітом про оцінку майна становить 678860,00 грн. Сума позики згідно оскаржуваного договору від 27.12.2021 становить 327 360,00 грн.
Зазначив, що ОСОБА_1 було відомо, що договір позики забезпечений нерухомим майном, а саме квартирою в новобудові, яка своєю вартістю вдвічі перевищує суму у договорі позики. Позивачка не повідомила, що договір позики оскаржується, та щодо неї проводиться досудове розслідування щодо отримання договору шахрайським шляхом.
Вважав, що додаткового забезпечення позов не потребує. Ті обставини, які були підставою для прийняття судом рішення про вжиття заходів забезпечення позову зникли. В позовних вимогах позивачка неправомірно нарахувала пеню та штраф.
Просив постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2023 у зв'язку із зміною обставин.
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.12.2023 - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та у зв'язку зі зміною обставин та з метою відновлення порушених прав та інтересів ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір позики забезпечений іпотечним договором, сума майна якого більш ніж вдвічі перевищує предмет позову. Забезпечення позову окремо на те, і на інше майно має наслідок подвійного забезпечення, що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову по відношенню до предмету позову. Зазначив, що на період воєнного стану позичальник звільнений від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України. Договір позики був підписаний в наслідок неправомірних дій та зловживання довірою та за фактом вчинення позивачем кримінальних правопорушень, що передбачені ч.3 ст.190, ч.4 ст.185, ч.2 ст.383 КК України в правоохоронних органах перебуває кримінальні провадження. Посилався на те, що судом не з'ясовувалось питання щодо адекватності позовних вимог, отримання позивачкою частини коштів за розписками, не прийнято до уваги факт оскарження договору позики, проведення досудового слідства.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,в якому просила стягнути з відповідача на її користь суму основного боргу в розмірі 327360 грн, штраф в розмірі 1106476,80 грн, інфляційне збільшення боргу в розмірі 12551,51 грн та судові витрати.
11.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про уточнення (збільшення) позовних вимог до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь суму основного боргу в розмірі 493137,6 грн., що еквівалентно 12000 доларам США станом на 10 вересня 2024 року; 1% від несплаченої суми боргу за кожний день прострочення за договором позики грошей в розмірі 2277688 грн. згідно п.6 Договору позики грошей від 27 грудня 2021 року; інфляційне збільшення боргу в розмірі 31296,50 грн та судові витрати.
18.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про уточнення (збільшення) позовних вимог до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь суму основного боргу в розмірі 500883,60 грн., що еквівалентно 12000 доларам США станом на 17 грудня 2024 року; 1% від несплаченої суми боргу за кожний день прострочення за договором позики грошей в розмірі 3158784 грн. згідно п.6 Договору позики грошей від 27 грудня 2021 року; інфляційне збільшення боргу в розмірі 70407,45 грн та судові витрати.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2023 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, вжито заходів забезпечення позову шляхом: заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо автомобіля Honda CR-V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , заборони державним реєстраторам, ТСЦ та іншим уповноваженим на вчинення реєстраційних дій особам, вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу реєстрації, перереєстрації права власності щодо автомобіля Honda CR-V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , у задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2023 року в частині заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо автомобіля Honda CR-V, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , скасовано та в задоволенні заяви в цій частині відмовлено, в іншій частині ухвалу суду залишено без змін.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 2 та 10 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.
Відповідно до пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частинами 7 та 8 статті 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України.
У пункті 10 зазначеної Постанови, роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, так як безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали судом першої інстанції в даній справі до цього часу так і не ухвалено судове рішення, тобто не вирішено можливих наслідків розгляду справи по суті позовних вимог, а відтак, і можливого виконання рішення суду чи ефективного захисту або поновлення прав чи інтересів, які, на думку позивача, є порушеними.
При цьому, суд може скасувати забезпечення позову у зв'язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову.
Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.
Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Відповідно до вимог процесуального закону клопотання про скасування заходів забезпечення позову має бути вмотивованим.
Разом з тим, у заяві ОСОБА_2 не зазначені мотиви, які можуть бути підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову у розумінні п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане.
Доводи ОСОБА_3 про те, що договір позики забезпечений іпотечним договором, сума майна якого більш ніж вдвічі перевищує предмет позову, у зв'язку з чим змінилися обставини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці доводи вже були предметом розгляду, оцінка яким була надана постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.
За таких обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що підстав для скасування заходів забезпечення позову не має, оскільки заявник не навів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, зважаючи на те, що в даній справі ще не ухвалено по суті спору судове рішення.
Доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються вирішення справи по суті позовних вимог, у зв'язку з чим колегією суддів не приймаються до уваги.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення заяву про скасування заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 21 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова