Іменем України
04 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 643/4593/23
провадження № 22-ц/818/3343/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря - Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Нафтовик-2», третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою Салтівської окружної прокуратури міста Харкова, що діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року, постановлене під головуванням судді Майстренко О.М., -
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Нафтовик-2», третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року позов задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , року та за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 2014 року. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис про смерть №19494 від 04.12.2020 року, протягом 1 (одного) місяця, з дня набрання рішенням законної сили.
В апеляційній скарзі Салтівська окружна прокуратура міста Харкова, що діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що оскільки позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Жодних претензій та вимог до відповідача ОСОБА_1 у своїй позовній заяві не висловлює, так само і ЖБК «Нафтовик-2» жодним чином не оспорює факт проживання певних осіб у спірних квартирах. Тому, ЖБК «Нафтовик-2» є неналежним відповідачем у справі. Суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, адже, в порушення вимог ст. 264 ЦПК судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи. Із долученого до позовної заяви листа від приватного нотаріуса Луценко В.С. після смерті ОСОБА_2 відсутні будь-які спадкоємці, окрім, ОСОБА_1 , який звернувся для отримання спадщини у порядку спадкування, як спадкоємець четвертої черги. Таким чином, спірні об'єкти нерухомого майна, які залишилися після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , мають стати об'єктами відумерлої спадщини через відсутність будь-яких спадкоємців та ненадання ОСОБА_1 до суду жодних належних та допустимих доказів для набуття ним статусу спадкоємця четвертої черги. Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Тож, спірні квартири є об'єктами відумерлої спадщини та у разі звернення Харківською міською радою із відповідною заявою стануть об'єктами комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Проте, вказане право територіальної громади отримати у власність нерухоме майно, як відумерлу спадщину порушено та його реалізація обмежена, зокрема, чинним рішенням суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини для ОСОБА_1 , який завдяки цьому незаконному рішенню має право набути право власності на квартири у порушення інтересів територіальної громади. Отже, виходячи з вищевикладеного до участі у даній цивільній справі мала б бути залучена Харківська міська рада, як представник територіальної громади міста Харкова. Тож, рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 року у справі № 643/4593/23 є незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи, але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обв'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.
Стаття 367 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право на спадкування у першу чергу мають лише чоловік/дружина, які пережили спадкодавця і шлюб між якими було зареєстровано в органі реєстрації актів цивільного стану. У той же час, особи, які спільно проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років відносяться законом до четвертої черги спадкоємців. Таким чином, ОСОБА_1 має законне право на успадкування спадкового майна, як спадкоємець після померлого ОСОБА_2 , що проживав зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, реєстрація місця проживання позивача ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_2 за іншою адресою, сама по собі не є безспірним доказом того, що він постійно не проживав за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , оскільки сама по собі реєстрація згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкодавець ОСОБА_2 не проживав з позивачем на час своєї смерті. Причину пропуску строку, встановленого для прийняття спадщини позивач пояснив тим, що він є інвалідом, обмеженим у пересуванні, одинокою людиною, який позбавлений стороннього догляду. Крім того, в Україні з 2019 року було оголошено карантин, у зв'язку з розповсюдженням коронавірусної інфекції, а з 24.02.2022 року оголошено військовий стан через агресивні дії з боку РФ, тому він не мав можливості у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно. Визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивачу необхідно для оформлення спадкових прав, встановлених законом, після смерті ОСОБА_2 . Оскільки суд встановив, що причини пропущення позивачем строку подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини є поважними та факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд дійшов висновку, що вимоги підлягають задоволенню.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після його смерті відкрилась спадщина на належні йому квартири: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Із заявою про прийняття спадщини після його смерті до нотаріуса у визначений законом строк ніхто не звертався.
Даних про наявність спадкоємців, що прийняли спадщину, матеріали справи не містять.
В грудні 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Луценко В.С. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про спадщину, посилаючись на те, що проживав зі спадкодавцем однією сім'єю понад 5 років.
Приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С. видано роз'яснення, в якому зазначено, що згідно витягу зі Спадкового реєстру №70975772 від 21.12.2022 року, спадкова справа після смерті гр-на ОСОБА_2 до теперішнього часу не відкривалася. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 необхідно надати документ, що підтверджує факт проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини, рекомендовано звернутися до суду.
Обґрунтовуючи вимоги про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини позивач зазначав, що на момент смерті ОСОБА_2 в Україні був оголошений карантин, через розповсюдження коронавірусної інфекції, який тривав до початку 2022 року та не був скасований. 24.02.2022 року в Україні оголошено військовий стан через агресивні дії з боку РФ, тому він, як інвалід, обмежений в пересуванні та у зв'язку з ситуацією, що склалася в Україні, не мав можливості своєчасно, у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги за законом, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що в 2005 році познайомився з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на весіллі у спільного знайомого та вони почали приятелювати, підтримували спілкування, ходили один до одного в гості, святкували свята разом із спільними приятелями, їздили відпочивати, тощо. Тривалий час він страждав на судинне захворювання та в 2013 року захворювання загострилось, він погано почувався та через постійні болі погано пересувався. ОСОБА_3 став часто відвідувати та допомагати йому. Часто забирав до себе додому та з 2014 року вони почали проживати разом за його місцем проживання, оскільки стан здоров'я позивача погіршувався та йому було важко самого себе обслуговувати. Проживали вони разом в квартирі АДРЕСА_3 та в квартирі АДРЕСА_4 , що були у власності ОСОБА_2 . В 2016 році йому було проведено операцію з ампутації ноги, а так, як він людина одинока, за ним нікому було доглядати, а після операції він потребував додаткового догляду, ОСОБА_3 забрав його до себе за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 де вони з ним разом проживали. Він доглядав за ним, допомагав збирати документи для оформлення інвалідності, покупав продукти харчування, готував їжу, покупав ліки, оскільки через інвалідність він обмежений в пересуванні. В них був загальний бюджет та він надавав ОСОБА_2 гроші зі своєї пенсії з інвалідності на придбання речей, продуктів та оплату комунальних послуг. В квартирі АДРЕСА_3 квартирі вони прожили разом однією сім'єю більшу частину свого сумісного проживання з 2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що було зроблено актовий запис про смерть за №19494 від 04.12.2020 року. До теперішнього часу він продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_3 та піклуватися про іншу квартиру АДРЕСА_4 , що належала померлому. На момент смерті ОСОБА_2 в Україні був оголошений карантин, через розповсюдження коронавірусної інфекції, який тривав до початку 2022 року та не був скасований. 24.02.2022 року в Україні оголошено військовий стан через агресивні дії з боку РФ, тому він, як інвалід, обмежений в пересуванні та у зв'язку з ситуацією, що склалася в Україні, не мав можливості своєчасно, у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги за законом, що проживав зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. В грудні 2022 року, він звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Луценко В.С. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про спадщину. 21.12.2022 року приватним нотаріусом ХМНО Луценко В.С. видано роз'яснення, в якому зазначено, що згідно витягу зі Спадкового реєстру №70975772 від 21.12.2022 року, спадкова справа після смерті гр-на ОСОБА_2 до теперішнього часу не відкривалася. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 необхідно надати документ, що підтверджує факт проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини та рекомендовано звернутися до суду. Встановлення факту його сумісного проживання з ОСОБА_2 необхідно для належного оформлення спадкових справ.
Просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання його ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис про смерть № 19494 від 04.12.2020 року, однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , року та за адресою, АДРЕСА_2 , починаючи з 2014 року. Визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис про смерть № 19494 від 04.12.2020 року, протягом 1 (одного) місяця, з дня набрання рішенням законної сили
Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 1258, ст. 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно вимог ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов'язаний визначати суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38).
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб'єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.
Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ЦПК України саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.
Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення змісту статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.
Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Частиною 1,2 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Таким чином належними відповідачами у спорах про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини та про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18).
Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.
Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права.
Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом, ОСОБА_1 єдиним відповідачем зазначив ЖБК «Нафтовик-2», який не є спадкоємцем в розумінні закону на час звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Разом з тим станом на час звернення позивача до суду минуло більше двох років з часу відкриття спадщини.
Отже відповідачем у даній справі має бути Харківська міська рада, яка має обов'язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою за відсутності спадкоємців, що прийняли спадщину після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
У даній справі позовні вимоги позивачем пред'явлені до ЖБК «Нафтовик-2», який не є спадкоємцем ані за законом, ані за заповітом, їх майнові права, відповідно до вимог чинного законодавства, ніяким чином не зачіпаються.
Отже, належним відповідачем у справі має бути територіальна громада в особі Харківської міської ради.
Позивачем клопотання про залучення до участі в справі відповідної територіальної громади, Харківської міської ради, в якості співвідповідачів або про заміну первісного відповідача не заявлялось.
Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2023 року у справі № 352/371/21.
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Зазначений висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 642/6181/16-ц).
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог без залучення до участі у справі- Харківську міську раду, в якості відповідача.
Оскільки позивачем позов пред'явлений до неналежного відповідача, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно залучати співвідповідача на стадії перегляду справи в апеляційному порядку, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з мотивів незалучення до участі у справі належного відповідача.
У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції становить 2 576,64 грн. (а.с. 128).
Сума судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури, становить 2 576,64 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Салтівської окружної прокуратури міста Харкова, що діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради - задовольнити.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Нафтовик-2», третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 576,64 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 05.11.2025 року.