Постанова
Іменем України
05 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 630/476/25
провадження № 22-ц/818/4288/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.,
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Люботинського міського суду Харківської області від 04 червня 2025 року, ухвалене суддею Сухоруковим І.М., -
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду із даним позовом, в якому вказав, що 12.03.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредитплюс» уклало із відповідачем кредитний договір №134027. У подальшому, ТОВ «ФК «Кредитплюс» на підставі договору факторингу від 10.10.2024 відступило право вимоги за даним кредитним договором до ТОВ «ФК «Ейс». Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13303,35 грн, яка складається з 9337,14 грн заборгованості по кредиту та 3466,21 грн заборгованості за відсотками, 500,00 грн комісії, а також судові витрати судовий збір 2422,40 грн та 7000,00грн витрат на правничу допомогу.
Заочним рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 04 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №134027 від 12.03.2024 у розмірі 4699 (чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 35 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 59 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 40 коп.
Не погоджуючись з судовим рішенням ТОВ «ФК «ЕЙС» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, постановити в цій частині нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що у даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у пункті 2.3 договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Вказує, що сума заборгованості, заявлена Скаржником у позовній заяві, включає в себе не лише основну суму кредиту та нараховані проценти, але й нараховану комісію, яка чітко передбачена умовами договору та є складовою частиною загальної суми позовних вимог. Зазначає, що сума нарахованих процентів, комісій та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором. Звертає увагу суду, що відповідно до Розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «КРЕДІПЛЮС», ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 2 561,67 грн.. нарахування процентів здійснено у повній відповідності до умов Кредитного договору. Відповідач до укладення вищезазначеного Договору, був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами ОСОБА_1 підтвердив шляхом підписання Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, повідомив суд, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які Апелянт поніс в зв'язку із розглядом даної справи складає 19 056,00 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: · судовий збір за подання позовної заяви: 2 422,40 грн.; · судовий збір за подання апеляційної скарги: 3 633,60 грн.; · витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції:7 000,00 грн. · витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в апеляційному суді: 6 000,00 грн.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник позивача оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої вважав доведеним розмір заборгованості у розмірі 4699,35 грн, що складається з боргу за кредитом 2780,03 грн та 1919,32 грн боргу за відсотками.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 12 березня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 у якості позичальника, уклали договір про споживчий кредит №134027. Договір позичальником підписано у електронній формі одноразовим ідентифікатором з використанням телефонного номеру НОМЕР_1 .
У пункті 2.2.1 індивідуальної частини даного договору сторони погодили надання позичальнику кредит у розмірі 10667,00 грн, у наступному порядку: у розмірі 5220,22 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №127308 від 08.01.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 2780,03 грн на номер картки № 5167-80XX-XXXX-4977 у розмірі 2666,75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Процентна ставка у пункті 2.3 встановлена у розмірі 300% річних, тип - фіксована. Комісія за надання кредиту встановлена пунктом 2.5 договору та складає 2666,75 грн. Строк кредитування за даним договором складає 84 дні з 12.03.2024 по 04.06.2024. У пункті 2.6.1 визначено, що сплата відбувається згідно до графіку платежів та здійснюється один раз на два тижні.
Згідно до відповіді АТ «Укрсиббанк» від 06.05.2025, ОСОБА_1 має у цьому банку рахунок за карткою НОМЕР_2 , у юридичній справі мається номер телефону НОМЕР_1 . На рахунок ОСОБА_1 13.03.2025 надійшли грошові кошти 2780,03 грн.
10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Позивач ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 10102024 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 134027 від 12.03.2024. Згідно з п.1.1. Договору факторингу Клієнт передає (відступає) Фактору за плату, а Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.04.2025 Фактор приймає належні Клієнту грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Клієнтом і Боржниками (Портфель Заборгованості). Відповідно до вищезгаданого договору, Клієнт відступив Фактору Права Вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
18.02.2025, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу №10102024 від 10.10.2024, від ТОВ «ФК «Кредитплюс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 9337,14 грн за кредитним договором від 12.03.2024.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом та не оскаржується в апеляційній скарзі, кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розрахунком боргу за договором кредиту.
У пункті 2.2.1 індивідуальної частини даного договору сторони погодили надання позичальнику кредит у розмірі 10667,00 грн, у наступному порядку: у розмірі 5220,22 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №127308 від 08.01.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 2780,03 грн на номер картки № 5167-80XX-XXXX-4977; у розмірі 2666,75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Процентна ставка у пункті 2.3 встановлена у розмірі 300% річних, тип - фіксована. Комісія за надання кредиту встановлена пунктом 2.5 договору та складає 2666,75 грн. Строк кредитування за даним договором складає 84 дні з 12.03.2024 по 04.06.2024. У пункті 2.6.1 визначено, що сплата відбувається згідно до графіку платежів та здійснюється один раз на два тижні.
Стосовно комісії за надання кредиту встановлена пунктом 2.5 договору та складає 2666,75 грн. колегія суддів зазначає.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 2666,75 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 2,5 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальникам або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
При цьому у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються ОСОБА_2 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема, в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивачем, не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлена позивачем до стягнення комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Стосовно розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками, колегія суддів зазначає.
У пункті 2.2.1 індивідуальної частини даного договору сторони погодили надання позичальнику кредит у розмірі 10667,00 грн., а саме:
- 5220,22 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №127308 від 08.01.2024, укладеним з кредитодавцем;
- 2780,03 грн на номер картки № 5167-80XX-XXXX-4977;
- 2666,75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення 5220,22 грн, які отримані для погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 127308 від 08.01.2024 року, суд першої інстанції жодного обгрунтування такої відмови не навів.
Між тим, із змісту п. 2.2.1 договору № 134027 від 12.03.2024 року вбачається, що відповідач надав згоду на зарахування 5220,22 грн. на погашення заборгованості за іншим кредитним договором № 127308 від 08.01.2024 року, укладеним з тим же самим кредитодавцем ТОВ «ФК «Кредіплюс». Отже, підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині не вбачається.
Оскільки у задоволенні вимог щодо стягнення комісії у сумі 2666,75 було обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції, заборгованість за тілом кредиту складала 8000,25 гр. (5220,22+2780,03), та з урахуванням частково погашення відповідачем кредиту у сумі 2561,67 грн., про що позивач сам зазначає, заборгованість за тілом кредиту складає 5438,58 грн.
Визначені договором у пункті 2.3 відсотки 300% річних за один день складають 0,8219%; від суми кредиту 5438,58 грн 0,8219% становитимуть 44,69 грн.
За погоджений у договорі строк кредитування 84 дні розмір відсотків складатиме 3753,96 грн. (84 дні х на 44,69 грн).
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 9192,54 грн, що складається з заборгованості за тілом кредит 5438,58 грн та 3753,96 грн. заборгованості за відсотками.
Щодо вирішення питання судових витрат.
ТОВ «ФК «Ейс» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати, в тому числі на правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги, додаткову угоду №6 до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025. З представлених позивачем документів вбачається, що вартість наданих послуг становить 7000, 00 грн., опію платіжної інструкції про сплату судового збору до суду першої інстанції 2422,40грн., до суду апеляційної інстанції акт прийому-передачі наданих послуг, з якого вбачається, що вартість наданих послуг за складання апеляційної скарги складає 6000 грн., копію платіжної інструкції про сплату судового збору в сумі 3633.60 грн за подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 13000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Ейс» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5000 грн.
Крім цього, у зв'язку із скасуванням судового рішення і частковим задоволенням позову (69,09%) відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову у розмірі 1673, 63 грн. (2422.40х69,09%=1673,63).
Оскільки апелянт оскаржував рішення суду першої інстанції в частині, подав апеляційну скаргу в підсистемі «Електронний суд», то при подачі апеляційної скарги повинен був сплатити 1880, 16 (1566,81*1,5=2350,21*0,8).
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги 1299 грн. (1880,16х69,09%)
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити частково.
Заочне рішення Люботинського міського суду Харківської області від 04 червня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №134027 від 12.03.2024 у розмірі 9192,54 грн, що складається з заборгованості за тілом кредит 5438,58 грн та 3753,96 грн. заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3179,16 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина