Іменем України
05 листопада 2025 року
м. Харків
справа №638/10884/24
провадження № 22-ц/818/4612/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справуза заявою товариства з обмеженою відповідальністю “АПП ХЛІБОПРОДУКТ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “АПП ХЛІБОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та стягнення коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Пархоменка Андрія Олександровича на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року, під головуванням судді Цвірюка Д.В.,-
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП ХЛІБОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та стягнення коштів.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП ХЛІБОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та стягнення коштів залишено без задоволення.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП Хлібопродукт» витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 12 060,00 гривень.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Пархоменко Андрій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні вимог відповідача щодо стягнення витрат пов'язаних із розглядом справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що додаткове рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи. Вказує, що під час виступу представника відповідача у судових засіданнях заяви про стягнення судових витрат і понесених відповідачем не заявлялись. Зазначає, що вказані відповідачем сертифікати складені на підставі штучного створення доказів, таких як: копії звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року (4-сг), поданого ТОВ «АПП Хлібопродукт» з електронною квитанцією про отримання звіту 30.07.2024 року; копії звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 грудня 2022 року (№ 37-сг), поданого ТОВ «АПП Хлібопродукт» з електронною квитанцією про отримання звіту 01.07.2024 року; копії звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2022 році (№ 29-сг), поданого ТОВ «АПП Хлібопродукт» з електронною квитанцією про отримання звіту 30.07.2024 року; пояснення ТОВ «АПП Хлібопродукт» від 17.06.2024 року 17/06-03 (сторінки 3 та 4 сертифікатів). Більше того, доказів про обстеження земельних ділянок операторами протимінної діяльності сертифікати не містять, вимоги суду щодо витребування сертифікатів у Харківської ТПП матеріали справи не містять, Президент Харківської ТПП не є адвокатом (помічником адвоката), свідком, експертом, спеціалістом, перекладачем, пояснень в судових засіданнях не надавав.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «АПП Хлібопродукт» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи вимоги щодо стягнення витрат понесених під час розгляду справи, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки при ухваленні рішення не було вирішено питання про судові витрати відповідача в частині стягнення витрат, пов'язаних з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, суд вважав за необхідне ухвалити додаткове рішення, вказавши в його резолютивній частині про розподіл судових витрат між сторонами у зазначеній частині, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП Хлібопродукт» витрат, пов'язаних із розглядом справи в сумі 12 060 грн.
Такі висновки суду в повній мірі відповідають вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП ХЛІБОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та стягнення коштів залишено без задоволення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 травня 2025 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року залишено без змін.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП Хлібопродукт» - Самойленка Геннадія Володимирович звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП Хлібопродукт» понесені судові витрати у розмірі 12 060 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх заперечень щодо позовної заяви, 05.07.2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП Хлібопродукт» подано до суду разом із відзивом на позовну заяву, в якому зазначено, у тому числі, що очікувані витрати відповідача складаються із вже понесених витрат на оплату послуг Харківської торгово-промислової палати у розмірі 12 060 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 387 від 02.07.2024 року та № 388 від 02.07.2024 року (т.1 а.с.22-26,52,53), з яких вбачається призначення платежу - плата за юридичні послуги та розгляд документів на предмет посвідчення форс-мажорних обставин згідно рахунків № Ю-215/24 від 02.07.2022 року та № Ю-214/24 від 02.07.2022 року, в тому числі ПДВ.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268, від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95).
Як встановлено судом під час розгляду справи, витрати ТОВ «АПП Хлібопродукт» на суму 12 060,00 грн, підтверджені належними та допустимими доказами (Платіжні інструкції про сплату, Лист Харківської ТПП, Сертифікати про форс-мажорні обставини щодо кожного договору, Акти виконаних робіт Харківської ТПП).
Зазначені докази, за отримання яких здійснено оплату відповідачем, стосуються даної справи, а одержана інформація стосується саме спірних земельних ділянок.
Ці витрати і є витратами, які безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи, а саме з витребуванням доказів для обґрунтування позиції відповідача на спростування позовних вимог, які були прийняті під час розгляду справи в суді першої інстанції, як належні та допустимі докази, та враховані судами першої і апеляційної інстанцій під час розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та зміст поданих апелянтом документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог та підтвердження понесених витрат стороною відповідача під час розгляд справи належними доказами.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що додаткове рішення слід залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і тому, суд апеляційної інстанції вважає, що згідно до ст. 374 ЦПК України відсутні правові підстави для зміни або скасування рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пархоменка Андрія Олександровича - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова