Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/7104/21
провадження № 22-ц/4809/1306/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дуковського О. Л., Карпенка О. Л.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи - Орган опіки та піклування міської ради міста Кропивницького, Міжрайонний відділ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 травня 2025 року у складі головуючого судді Варакіної Н. Б.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов і рішення суду першої інстанції.
У вересні 2021 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування міської ради міста Кропивницького, Міжрайонний відділ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути із відповідача на користь позивачки неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 8 960, 98 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 06 вересня 2008 року перебувала у шлюбі із відповідачем. Вони є батьками спільного сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сімейне життя з відповідачем не склалось, шлюб між ними розірвано 22 лютого 2011 року. Після припинення відносин дитина залишилась проживати разом з позивачкою.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2011 року з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 300 грн щомісячно.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2021 року було змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2011 року та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до 10 грудня 2026 року, тобто до повноліття сина.
Відповідач повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, більше десяти років не спілкується з дитиною та не сплачує аліменти.
За вказаного, позивачка звернулась до суду із позовною заявою про позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 8960,98 грн.
Представник відповідача - адвокат Шаповалов М. В. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо позовних вимог. В обґрунтування вказав, що відповідач не мав змоги спілкуватися з дитиною, з причини того, що позивачка становить перепони в цьому. Крім того, відповідач проживає на території м. Харкова, що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи, а позивачка разом з дитиною в м. Кропивницький, що також певною мірою ускладнює особисті зустрічі з дитиною. Крім того, позивачка, заявляючи вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав не надає акти обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, батьків, характеристики на батьків, довідку про склад сім'ї, довідки про стан їх здоров'я, довідку з місця роботи та про доходи позивача, докази, на які суд може посилатись при постановленні свого рішення та встановлення істини по справі. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач був попереджений органом опіки та піклування щодо невиконання своїх батьківських обов'язків відносно позивача.
Щодо доводів позивачки про те, що в неї і раніше був намір позбавити відповідача батьківських прав, а саме у 2016 році, 2017 році та 2019 році та був намір провести усиновлення дитини іншим чоловіком і ОСОБА_2 не був проти цього, у зв'язку з чим, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява, про те, що він відмовляється від дитини та дає згоду на усиновлення. Зазначені факти не відповідають дійсності, оскільки метою надання дозволу на усиновлення дитини відповідачем було те, що в той момент дитина сильно захворіла та була необхідність в лікуванні за кордоном (в Чехії). Тому була усна домовленість між батьками про необхідність вказаного кроку, оскільки перебування матері з дитиною без батька за кордоном, ускладнювало б лікування та була необхідність у дозволах батька. Тому відповідач пішов на такий крок лише з добрими намірами, крім того, як тільки він дізнався, що його син потрапив до лікарні, то одразу направив кошти на його лікування. Доводи позивачки про те, що в 2019 році у присутності працівників управління з питань захисту дітей міської ради м. Кропивницького, дитина написала заяву, в якій не заперечувала проти позбавлення батьківських прав відповідача, не можна розцінювати взагалі як доказ, оскільки дитина повністю перебуває під впливом матері та робить те, що вона просить. Крім того, вказав, що наявність заборгованості по аліментам сама по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав (а.с.88-90).
Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 травня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування міської ради міста Кропивницького, Міжрайонний відділ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за несплату аліментів.
Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні вимог про стягнення пені відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції оцінив зібрані докази в їх сукупності та встановив, що позивачка довела належними та допустимими доказами факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, а відповідач не надав доказів, які б це спростували, а відтак вважав, що є достатньо підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несплату аліментів у розмірі 8 960,98 грн, суд встановив, що відповідно до наданого стороною відповідача розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Міжрайонним відділом ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23 липня 2024 року, за боржником ОСОБА_2 станом на 23 липня 2024 року заборгованості по сплаті аліментів відсутня.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Максим Валерійович, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 травня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вказав, що позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Крім того, позивачка, заявляючи вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав, не надала актів обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, батьків, характеристики на батьків, довідки про склад сім'ї, довідки про стан їх здоров'я, довідки з місця роботи та про її доходи.
Зазначив, що в судовому рішенні не доведено, що змінити поведінку відповідача у кращу сторону неможливо, а у його діях не було наявної вини.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги (а.с.1-2 том 2).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача - адвоката Шаповалова М. В., представника позивачки - адвоката Бравермана В. О., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині, що оскаржується - без змін.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16 січня 2009 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.9 том 1).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.8 том 1).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 300 грн щомісячно.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2011 року змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2011 року та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до 10 грудня 2026 року, тобто до повноліття сина (а.с.10-11 том 1).
Відповідно до пояснень класного керівника КЗ «Навчально-виховне об'єднання № 25 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей», Центр позашкільного виховання «Ліра» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» ОСОБА_7 , батька ОСОБА_4 за час навчання дитини у закладі ніколи не бачила та не спілкувалась. ОСОБА_8 опікується мама або вітчим: привозять та забирають зі школи, відвідують батьківські збори, цікавляться станом навчання хлопця, дбають про здоров'я, матеріально забезпечують (а.с.13 том 1).
Згідно довідки № 36 від 27 травня 2021 року, ОСОБА_4 з 5 класу навчається в КЗ «Навчально-виховне об'єднання № 25 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей», Центр позашкільного виховання «Ліра» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області». Вихованням, навчанням, матеріальним утриманням сина опікується мама, зі слів матері, тато ОСОБА_2 , не цікавився навчанням та вихованням дитини, участі у матеріальному забезпеченні дитини не брав (а.с.15 том 1).
Згідно характеристики ОСОБА_4 від 26 травня 2021 року за вих. № 4, яка видана директором КЗ «Навчально-виховне об'єднання № 25 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей», Центр позашкільного виховання «Ліра» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» дитина володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні, навчається в повну міру своїх можливостей, має довільну зорову і слухову пам'ять, добре розвинене логічне мислення, хлопець фізично розвинений, стриманий, врівноважений, самокритичний. Вихованням, навчанням, матеріальним утриманням сина опікується мама. Батько ОСОБА_2 не цікавився навчанням та вихованням дитини, участі у матеріальному забезпеченні дитини не брав (а.с.17 том 1).
Відповідно довідки № 45 від 31 травня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 прописані - ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (а.с.16 том 1).
Згідно заяви від 28 вересня 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1994 та посвідченої приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляною В. В., ОСОБА_2 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи за своєю справжньою волею без стороннього фізичного або морального тиску, відмовився від подальшого виховання та утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та надав добровільну, безумовну згоду на її усиновлення іншими громадянами (а.с.18 том 1).
Відповідно пояснень дитини ОСОБА_4 від 22 жовтня 2019 року, останній не заперечує проти позбавлення його батька ОСОБА_2 батьківських прав щодо нього. Зазначив, що він свого батька не пам'ятає, останній з ним не спілкується, не вітає з днем народження, не приходить до школи. Про нього піклується його мати та вітчим (а.с.19 том 1).
Згідно пояснень свідка ОСОБА_10 від 02 листопада 2019 року, хлопчик ОСОБА_4 проживає з мамою та дідусем і бабусею, які турбуються та виховують його. Батька дитини ніколи не бачила і він не бере ніякої участі у виховання дитини (а.с.20 том 1).
Відповідно до розрахунку Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 19 липня 2021 року за № 86099 заборгованість по аліментам ОСОБА_2 станом на 01 липня 2021 року становить 8 960,98 грн (а.с.21 том 1).
Комісією з питань захисту прав дитини Кропивницької міської ради 13 листопада 2024 року розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 та складено відповідний висновок. Вказаним висновком, керуючись якнайкращими інтересами дитини, орган опіки та піклування Кропивницької міської ради вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 (а.с.164-165 том 1).
Рішенням Кропивницької міської ради №136 від 11 лютого 2025 року затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.163 том 1).
З наданого стороною відповідача розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Міжрайонним відділом ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23 липня 2024 року, за боржником ОСОБА_2 станом на 23 липня 2024 року заборгованості по сплаті аліментів відсутня. На підтвердження також надані копії квитанцій (а.с.146-151 том 1).
Дитина ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив суду, що не бажає спілкуватись з відповідачем, за своє життя ніколи його не бачив та не вважає його своїм батьком. Батьком вважає свого вітчима - ОСОБА_11 .
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка як підставу для позбавлення батьківських прав зазначила статтю 164 СК України, тобто ухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини. Вказала, що відповідач самоусунувся від виховання сина, перестав спілкуватися з ним, жодного разу не робив спроб з ним зустрітися, абсолютно не цікавиться його життям, здоров'ям, навчанням у школі. Позивачка посилалась на докази, які підтверджуються даний факт, зокрема довідку класного керівника, характеристику із місця навчання та пояснення сина ОСОБА_4 , подані ним до управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького. Також зазначила, що у 2017 році відповідач надав добровільну згоду на усиновлення його сина ОСОБА_4 іншими громадянами.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , суд першої інстанції оцінив зібрані докази в їх сукупності та встановив, що позивачка довела належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем батьківських обов'язків, а відповідач не надав доказів, які б це спростували, тому є достатньо підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відтак, тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення її/його батьківських прав, покладено на позивачку.
Відповідно до частин четвертої шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що комісією з питань захисту прав дитини Кропивницької міської ради 13 листопада 2024 року розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 та складено відповідний висновок. Вказаним висновком орган опіки та піклування Кропивницької міської ради комісія вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 (а.с.164-165 том 1).
Рішенням Кропивницької міської ради №136 від 11 лютого 2025 року затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.163 том 1).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції дитина ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив суду, що не має бажання спілкуватись з відповідачем, оскільки за своє життя ніколи його не бачив, не вважає його своїм батьком. Батьком вважає свого вітчима - ОСОБА_11 .
За таких обставин, враховуючи висновок опіки про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, з урахуванням думки сина сторін, якому на момент розгляду справи було 16 років, а також на підставі наданих стороною позивача доказів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 .
Щодо тверджень відповідача про те, що суд першої інстанції застосував крайній захід, а також те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків накраще неможливо, колегія суддів зауважує, що позивачкою доведено, що відповідач досить тривалий час не спілкується з сином, не піклується про нього, не цікавиться його життям, станом здоров'я, не бере участі у його вихованні. За весь час розгляду справи судом першої інстанції (з 2021 року по 2025 рік) відповідач не надав доказів, що змінив своє ставлення до дитини, підтримував його, піклувався про його розвиток та підготовку до самостійного життя.
Щодо доводів відповідача про перебування дитини під впливом матері, колегія суддів зазначає, що вонигрунтуються на його суб'єктивних судженнях і не спростовують встановлених судом обставин невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, свідомого ухилення його від виховання та належного утримання сина.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, та не вказують на підстави для скасування або зміни оскарженого судового рішення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині, що оскаржується, - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_12 , в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Максим Валерійович, залишити без задоволення.
Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 травня 2025 року, в частині, що оскаржується, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 04.11.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Дуковський
О. Л. Карпенко