Справа № 348/1407/25
Провадження № 22-ц/4808/1561/25
Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.
Суддя-доповідач Барков В. М.
04 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого судді Баркова В. М.,
суддів Василишин Л. В.,
Максюти І. О.,
секретар Шемрай Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника АТ «Українська залізниця» адвоката Войцеховської Наталії Ярославівни на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2025 року у складі судді Гундяка Т. Д., ухвалене у м. Надвірна Івано-Франківської області, повний текст якого складено 02 вересня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільнені з роботи у зв'язку з виходом на пенсію,
У червні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача АТ «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільнені з роботи у зв'язку з виходом на пенсію. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що з 13 березня 1984 року до 31 грудня 2024 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Наказом начальника Івано-Франківського регіонального відділу управління персоналом служби кадрової та соціальної політики виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» №534/ОС від 20 грудня 2024 року її з 31 грудня 2024 року звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком. Зазначеним наказом було передбачено виплату їй компенсації за невикористані 14 днів відпустки, одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків, передбачену п. 2.2.9 Колективного договору та вихідної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків, передбачену ст. 44 КЗпП України. Водночас, вважає, що виплата їй вихідної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків повинна бути їй виплачена на підставі Колективного договору, а не ст. 44 КЗпП України, як зазначено в наказі.
Посилаючись на те, що при звільнені з роботи їй було виплачено лише компенсацію за невикористану відпустку, просила стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою користь 73 518,63 грн. одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та 122 531,05 грн. додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, а всього разом 196 049,68 грн. з врахуванням всіх податків та зборів.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 73 518,63 грн. одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та 122 531,05 грн. додаткової одноразової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, а всього разом 196 049,68 грн. з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх стягненні. Також постановлено стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь держави 1 960,49 грн. судового збору.
У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду представник АТ «Українська залізниця» адвокат Войцеховська Н. Я., посилаючись на неналежну оцінку судом першої інстанції матеріалів та обставин справи, порушення та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Представник скаржника вказує, що позовна заява ОСОБА_1 є передчасною, необґрунтованою та безпідставною, оскільки нарахування і виплата одноразової грошової допомоги за роботу в галузі залежно від стажу роботи відповідно до п. 5.1.3 колективного договору в розмірі 3 середньомісячних заробітків, а також додаткової одноразової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 середньомісячних заробітних плат було призупинено згідно підпункту 1.1.4 пункту 1 рішення правління від 14 березня 2022 року.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відновлення виплат здійснюється в хронологічній послідовності відповідно затвердженого АТ «Укрзалізниця» графіку виплат, згідно з пунктом 1.2 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року. Зокрема, на даний час залізницею затверджено графіки виплат для працівників, які звільнилися з роботи в зв'язку з виходом на пенсію включно по травень 2024 року, а тому позивачка, яка була звільнена в грудні 2024 року, у вказаний графік не була внесена.
Також судом першої інстанції не було враховано, що згідно інформації, викладеної у спільному листі АТ «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 06 вересня 2022 року після припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Крім того, у відповідності до листа АТ «Укрзалізниця» від 04 квітня 2025 року призупинення зазначених виплат - це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства та при стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.
Окрім того, представник скаржника вважає, що позивачкою пропущено встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк позовної давності на звернення до суду із вказаними вимогами, який минув 31 березня 2025 року, що є окремою та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Також представник відповідача наводить практику розгляду аналогічних спорів, зокрема рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду у справі №381/5794/23.
За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Українська залізниця» адвоката Войцеховської Наталії Ярославівни, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, пояснення позивачки ОСОБА_1 , яка просила залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме матеріальну допомогу при звільнені працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 73 518,63 грн. та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі п'яти середньомісячних заробітків в сумі 122 531,05 грн. Крім того, суд першої інстанції вважав, що позовна заява подана в межах строку позовної давності, передбаченого ст. 233 КЗпП України, оскільки про суми одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги позивача було повідомлено 02 травня 2025 року, а з позовом вона звернулась 05 червня 2025 року.
З цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 13 березня 1984 року по 31 грудня 2024, що підтверджується копією трудової книжки позивачки ОСОБА_1 (а.с. 6-8).
Наказом начальника Івано-Франківського регіонального відділу управління персоналом служби кадрової та соціальної політики виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» №534/ОС від 20 грудня 2024 року її з 31 грудня 2024 року звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 9, 57).
Зазначеним наказом було передбачено наступні виплати: за невикористані 14 днів відпустки, в тому числі 7 днів за період з 13 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та 7 днів за період з 13 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, одноразову матеріальну допомогу відповідно до п. 2.2.9 колективного договору в розмірі 3 середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24 жовтня 2022 року (витяг з протоколу №Ц-54/90 Ком.т), вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України у розмірі 5 середньомісячних заробітків. Виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т).
Згідно довідки про повний розрахунок сум, які підлягають нарахуванню при звільненні ОСОБА_1 з роботи, сум, які виплачені ОСОБА_1 і які є заборгованими (не виплаченими) № 272/28 від 20 червня 2025 року, виданої виробничим підрозділом «Служби роботи станцій» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», при звільненні з роботи в зв?язку з виходом на пенсію ОСОБА_1 , чергової по залізничній станції Делятин (наказ № НОК 534/ОС від 20.12.2024) було нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку в кількості 14 днів на суму 9 255,61 грн. Одноразова та додаткова матеріальна допомога при звільненні у зв?язку з виходом на пенсію вперше повинна бути нарахована та виплачена ОСОБА_2 в термін згідно з графіком погашення в хронологічній послідовності, який затверджено і доведено директором з управління персоналом та соціальної політики, а саме: одноразова матеріальна допомога відповідно до п. 2.2.9. Колективного договору у розмірі 3,0 середньомісячних заробітків на суму 73 518,63 грн, з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу № Ц-54/90 Ком.т). Одноразова матеріальна допомога згідно ст.44 КЗпП України у розмірі 5,0 середньомісячних заробітків на суму 122 531,05 грн, з урахуванням рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу № Ц-82/63). (а.с. 56 зворотній бік).
Згідно витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року на період дії воєнного стану в Україні інші додаткові виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз'яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (п. 1.1.4) (а.с. 59).
Згідно витягу з протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Українська залізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14 березня 2022 року (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості згідно з пунктом 2 цього рішення та з урахуванням пункту 3 цього рішення; нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов'язки директора з управління персоналом та соціальної політики (а.с. 60).
Відповідно до графіку виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік згідно з п. 3.2.21. Галузевої угоди, затвердженого 16 жовтня 2024 року для Регіональної філії «Львівська залізниця» передбачено виділення коштів відповідно: у листопаді 2024 року за січень 2024 року, у грудні 2024 року за лютий 2024 року, у січні 2025 року за березень 2024 року, у лютому 2025 року за квітень 2024 року, у березні 2025 року за травень 2024 року та у квітні 2025 року за червень 2024 року. Виділення коштів за інші періоди відсутні (а.с. 58).
Відповідно до статті43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15 березня 2022 року прийнято Закон № 2136-ІХ, яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».
У частинах першій та другій Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У справі, що переглядається право позивачки на одержання нею від відповідача одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків, передбачену п. 2.2.9 Колективного договору та вихідної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків не заперечується жодною із сторін. Водночас, відповідачем АТ «Укрзалізниця» зазначені виплати були призупинені на період дії воєнного стану в Україні. Вказане рішення було прийнято відповідачем на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, що підтверджується наявним у справі витягом з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (а.с. 59).
Колегія суддів зауважує, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким власне визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
У вказаній постанові суд касаційної інстанції виснував, що «товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.Натомість вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи».
А тому, твердження представника скаржника про те, що позовна заява ОСОБА_1 була подана передчасно є безпідставними.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 73 518,63 грн. та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі п'яти середньомісячних заробітків в сумі 122 531,05 грн.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду 05 червня 2025 року. Між тим, із письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені позивачці при звільненні, остання була фактично ознайомлена 24 червня 2025 року, тобто вже після звернення до суду, що підтверджується відзивом на позовну заяву та доданою до нього довідкою заступника начальника служби виробничого підрозділу «Служби роботи станцій» регіональної філії «Львівська залізниця» від 20 червня 2025 року № 272/28 (а.с. 50-97).
Доказів одержання позивачкою такого письмового повідомлення у день звільнення або раніше ніж 24 червня 2025 року, відповідачем суду не надано.
Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що позивачка пропустила встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк позовної давності на звернення до суду із вказаними вимогами, який минув 31 березня 2025 року, не заслуговують на увагу.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника АТ «Українська залізниця» адвоката Войцеховської Наталії Ярославівни - залишити без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2025 року.
Судді В. М. Барков
Л. В. Василишин
І. О. Максюта