Справа № 346/4369/24
Провадження № 11-кп/4808/517/25
Категорія ч.5 ст. 407 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
05 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 10 вересня 2025 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч.5 ст. 407 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано - Франківськ, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вважає вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання його підзахисному необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 безпідставно дійшов висновку про неможливість застосування ст. 69 КК України та призначив йому покарання, яке не відповідає тяжкості злочину і за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.
Окрім цього, судом не взято до уваги надану стороною захисту довідку та виписку стаціонарного хворого КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» про те, що ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванню в психіатричній лікарні з 14.10.2024 року по 16.10.2024 року.
Просить вирок Коломийського міськрайонного суду від 10 вересня 2025 року в частині призначеного покарання змінити. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, застосувавши ст. 69 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі вважає вирок суду першої інстанції в частині призначення йому покарання надто суворим. Зазначає, що судом не в повній мірі враховано всі пом'якшуючі обставини, а саме те, що він повністю визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, незадовільний психічний стан.
Просить вирок Коломийського міськрайонного суду від 10 вересня 2025 року змінити та призначити йому покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 вказано обчислювати з дня його фактичного затримання, тобто з 02 квітня 2025 року.
Зараховано ОСОБА_8 в строк покарання попереднє ув'язнення з 02.04.2025 року до набрання вироком законної сили з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишено без змін.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, самовільно залишив місце служби на строк понад три доби, в умовах воєнного стану.
26 січня 2025 року солдат ОСОБА_8 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 січня 2024 року солдата ОСОБА_8 призначено на посаду солдата резерву 29 запасної роти та зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_8 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, 13.05.2024 року приблизно о 08 год. солдат ОСОБА_8 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та незаконно перебував поза її розтушуванням до 25 червня 2024 року знаходячись за місцем проживання в селі Підмихайля Калуського району Івано-Франківської області, де проводив час на власний розсуд.
25 червня 2025 року солдат ОСОБА_8 самостійно прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 підтримали подані апеляційні скарги, просили їх задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити та застосувати вимоги ст. 69 КК України;
- прокурор з приводу поданих апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 заперечив, вважає, що їх слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 та про кваліфікацію таких дій за ч.5 ст. 407 КК України за обставин, викладених у вироку є обґрунтованим.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 наведені в апеляційних скаргах з приводу того, що судом першої інстанції при призначені обвинуваченому покарання було не в повній мірі враховано обставини, які пом'якшують покарання та дані про особу винного і призначено надто суворе покарання, на думку колегії суддів є безпідставними та необґрунтованими.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за скоєний злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахування ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, та й іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.
Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов'язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов'язують суд при призначені покарання врахувати не лише ступінь тяжкості скоєного злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання судом першої інстанції визнано щире каяття обвинуваченого у вчиненому.
Обставиною, що обтяжує покарання є рецидив злочинів.
Окрім цього, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд в повній мірі врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, по місцю служби характеризується посередньо.
Тому на думку колегії суддів, всі переліченні обвинуваченим та його захисником в апеляційних скаргах пом'якшуючі обставини та дані про особу винного були враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання.
Щодо тверджень наведених в поданих апеляційних скаргах з приводу того, що при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.5 ст. 407 КК України слід застосувати положення ст. 69 КК України, судова колегія вважає їх безпідставними та необґрунтованими і такими, що не узгоджуються із положеннями закону, виходячи із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом'якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.
Разом з тим, слід врахувати, що Законом України № 2839-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», який набрав чинності 27 січня 2023 року внесено зміни до ч. 1 ст. 69 та ч.1 ст. 75 КК України, а саме перелік кримінальних правопорушень, за якими виключається можливість застосування вказаних положень, доповнено кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтями 403, 405, 407, 408, 429 КК України, вчиненими в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_8 інкриміноване кримінальне правопорушення в період, коли вже діяла ч. 1 ст. 69 та ч.1 ст. 75 КК України в редакції Закону України № 2839-ІХ, тому призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або звільнення від відбування покарання з випробуванням, про яке вказує в апеляційній скарзі обвинувачений, є неможливим.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі.
Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням вищенаведених обставин, а також даних про особу ОСОБА_8 , суд першої інстанції призначив йому мінімальний строк остаточного покарання, який встановлений в санкції ч.5 ст. 407 КК України.
Тому апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, як необґрунтовані. Доводи апеляційних скарг поданих обвинуваченим ОСОБА_8 та його захисником ОСОБА_10 повністю спростовуються висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими належними доказами, яким дана вичерпна правова оцінка.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 , залишити без задоволення.
Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 10 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 за ч.5 ст. 407 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5