Єдиний унікальний номер 725/8701/25
Номер провадження 2/725/3152/25
05.11.2025 року Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В., за участю секретаря судового засідання Андрійчук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу та встановлення факту, що має юридичне значення. Посилається в позовній заяві, що він із відповідачкою перебувають у шлюбі. Однак зауважує, що у них різні характери, що їм заважає нормально будувати сімейні стосунки. Переконаний, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. Звертає увагу, що від даного шлюбу мають дитину. Вказує, що їх дитина тривалий час проживає разом з ним. Стверджує, що відповідачка не має можливості належним чином піклуватися про їх дитину. Стверджує, що він матеріально спроможний повністю забезпечити себе та їх спільну із відповідачкою дитину. Тому просив розірвати шлюб; визначити місце проживання дитини із ним; встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що він самостійно виховує та утримує дитину, що дасть йому підставу для отримання соціальних пільг та захист прав та інтересів дитини.
Позивач позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач по справі не заперечує щодо задоволення позову.
Представник служби у справах дітей ЧМР просив справу розглядати без його участі та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Відповідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Відповідно до ст.ст.110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Факт перебування сторін у шлюбі підтверджено свідоцтвом про шлюб /а.с.5/.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги пояснення сторін, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.
Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.10/.
Судом встановлено, що позивач разом із дитиною проживають окремо від відповідача /а.с.12,13/ у власному будинку /а.с.16-17/. Відомості відносно позивача, станом на 11.09.2025 року, про притягнення до кримінальної відповідальності, незнятої чи непогашеної судимості відсутні /а.с.15/. Позивач виховує дитину, турбується про її стан здоров'я, загальний розвиток /а.с.14/, про що і свідки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стверджують у своїх поясненнях /а.с.22-26/. Позивач має можливість забезпечити себе та утримувати дитину, надати їй належні умови для життя /а.с.18-21/.
Сторони по справі досягли взаємної згоди про визначення місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у її вихованні із укладенням договору між батьками від 09.09.2025 року /а.с.11/. Отже, вказаний спосіб, який був використаний сторонами для вирішення питання проживання дитини в добровільному порядку.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, встановлюють у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов'язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2018 по справі № 822/2446/17, дійшов висновку, що поняття «одинокий батько» та «одинока матір» є тотожними, та зазначив: “відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 (далі - Постанова Пленуму ВСУ), одинокою матір'ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама. Позаяк, правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, вбачається можливим застосування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у Постанові Пленуму ВСУ. Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір'ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
Дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позов обґрунтований і він підлягає задоволенню.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 80, 84, 109, 110, 180, 181,182, 183, 272 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 17 травня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Теребовлянського районного управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №45 - розірвати.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Іщенко І. В.