Справа № 715/1386/25
Провадження № 1-кп/715/151/25
05.11.2025 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:
судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024262020004414 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Коновка Кельменецького району Чернівецької області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, ветеран війни, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
У період часу з 20 грудня 2024 року по 21 грудня 2024 року ОСОБА_4 підшукав одного чоловіка призовного віку з числа громадян України, який бажав незаконно перетнути державний кордон України, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 .
Так, 21 грудня 2024 року ОСОБА_6 , за попередньою домовленістю, в першій половині дня зустрівся із ОСОБА_4 в межах Подільського району м. Київ, де останній обумовив порядок незаконного переправлення через державний кордон України, та узгодив із ним оплату за ці послуги, яка становила 11500 доларів США.
Цього ж дня, ввечері, перебуваючи неподалік ТЦ «Blockbuster», що по вул. С. Бандери, 36, м. Київ, ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 11000 доларів США, після чого ОСОБА_4 надав військовий одяг для безперешкодного прибуття до м. Чернівці ОСОБА_6 , сказав останньому на поїзді 22.12.2024 року поїхати до м. Чернівці, де на наступний день, на залізничному вокзалі повинен був його зустріти.
23 грудня 2024 року близько 08 год. 00 хв. ОСОБА_6 прибув до м. Чернівці, де на залізничному вокзалі його зустрів ОСОБА_4 на транспортному засобі марки «Audi», темно-сірого кольору. В салоні даного авто ОСОБА_6 додатково передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 500 доларів США, після чого вони поїхали до автозаправної станції «Steels», що по вул. Гагаріна, 29Б, м. Чернівці. Там їх очікувала невстановлена особа на транспортному засобі «Mersedes Vito», який ОСОБА_4 передав 11000 доларів США, а також у вказаний автомобіль за вказівкою обвинуваченого пересів ОСОБА_6 .
В подальшому, невстановлена особа, діючи у відповідності до узгодженого плану із ОСОБА_4 , використовуючи транспортний засіб марки «Mersedes Vito», чорного кольору здійснив перевезення ОСОБА_6 до готелю «Gold Georg Palace», що по вул. Ентузіастів, 3Г, м. Чернівці, звідки близько 14 год. 30 хв. вони вирушили в напрямку місця перетину державного кордону.
В подальшому, в межах населеного пункту с. Годилів Чернівецького району Чернівецької області, невстановлена особа провела інструктаж та надала поради ОСОБА_7 , щодо незаконного переправлення через державний кордон України, здійснив зупинку та передав ОСОБА_6 інші невстановленій особі на транспортному засобі марки «Sitroen».
Прибувши до населеного пункту Глибока Чернівецького району, невстановлена особа на транспортному засобі марки «Sitroen», в салоні якого знаходився ОСОБА_6 , зупинився неподалік стадіону, в межах вказаного населеного пункту, де вони очікували близько години, після чого продовжили рух в напрямку державного кордону.
Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час 23 грудня 2024 року, в невстановленому місці невстановленого населеного пункту, водій транспортного засобу марки «Sitroen» зупинився та вказав ОСОБА_6 пересісти в припаркований невстановлений транспортний засіб білого кольору, в салоні якого на той момент знаходилось троє невстановлених осіб, двоє з яких були в балаклавах, та одна особа чоловічої статі, яка також мала намір перетнути державний кордон України. Тоді вони продовжили рух в напрямку державного кордону, де у невстановленому місці здійснили зупинку та невстановлена особа, яка проводила ОСОБА_6 та невстановлену особу до державного кордону, вказала подальший напрямок їх руху до місця перетину.
Близько 19 год. 50 хв. 23 грудня 2024 року в напрямку 824 прикордонного знаку у межах с. Багринівка Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_6 було затримано на відстані 10 метрів від державного кордону прикордонним нарядом НОМЕР_1 прикордонного загону.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю. Повідомив суду, що він є учасником бойових дій, добровільно мобілізувався до лав ЗСУ 25 лютого 2025 року, брав безпосередню та активну участь у бойових діях. Спочатку воював на Харківському, а потім на Донецькому напрямку, брав участь у обороні м. Бахмут, тощо. Неодноразово отримував поранення. Після звільнення з лав ЗСУ необхідна була тривала реабілітація та відповідно необхідні були кошти, в тому числі на утримання сім'ї та хворої мати. Саме в цей час до нього звернулася його знайома та сестра ОСОБА_6 з проханням чи не знає він когось хто може з цим допомогти. Після цього, він в месенджері Телеграм знайшов першу групу де обговорювалися ці питання, поцікавився скільки це буде вартувати, тощо. Після цього він двічі зустрічався з ОСОБА_6 в м. Києві, перший раз повідомив йому про вартість, а саме що це буде коштувати 11500 доларів, при цьому 11000 доларів мав передати особам, які безпосередньо мають здійснити переправлення, а 500 доларів мав залишити собі. ОСОБА_6 погодився, та при другій зустрічі останній приніс 11000 доларів США, він взяв гроші да дав ОСОБА_6 військову куртку, шапку та військовий рюкзак, якій останній мав вдягнути, щоб на вокзалі його не зупинили працівники ТЦК. Після цього ОСОБА_6 сів на поїзд та попрямував до м. Чернвіці, а він в свою чергу окремо на автомобілі поїхав до м. Чернівці. На наступний ранок він зустрів ОСОБА_6 біля желізнодорожнього вокзалу в м. Чернівці, останній сів до нього в автомобіль, віддав йому назад військову куртку, шапку та рюкзак. Також ОСОБА_6 дав йому ще 500 доларів США, після чого вони направились на автозаправну станцію «Стелс» недалеко від вокзалу. На автозаправній станції їх зустрів незнайомий йому чоловік, з яким він контактував через месенджер Телеграм, передав останньому 11000 доларів США та ОСОБА_6 , який сів до незнайомого в автомобіль. Після цього він пішов по своїм справам, а ОСОБА_6 та незнайому особу більше не бачив та не зустрічав. Вказав, що будучи в скрутному становищі та у зв'язку з важким морально психологічним станом після повернення з передової, напевно повернув трошки «не на ту дорогу», про що щиро розкаюється. Він не був обізнаний яким чином ОСОБА_8 має перетнути кордон незаконно, він тільки мав забезпечити його прибуття до м. Чернівці та передати гроші. Повідомив також, що в повній мірі не розумів наслідки своїх дій, запевнив, що побідного більше не повториться та просив не призначати йому покарання у виді позбавлення волі та покарати його штрафом.
Явка свідка ОСОБА_6 у судові засідання не була забезпечена, на виклики суду свідок не з'являвся, а постанову про його привід не було виконано.
Оскільки свідок ОСОБА_6 в ході досудового розслідування був допитаний слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України, ці його покази були досліджені судом.
Допитаний слідчим суддею в порядку с.225 КПК України свідок ОСОБА_6 повідомив, що страх мобілізації спонукав його шукати шлях незаконного перетину кордону. Сестра дала йому контактний номер особи, яка зможе допомогти в цьому. Він зустрівся з даною особою який представився ім'ям ОСОБА_9 , який повідомив, що за незаконний перетин необхідно сплатити 11500 доларів США, на що він погодився. На наступній зустрічі, він передав йому 11000 доларів США, ОСОБА_9 дав йому військовий одяг, який він мав одягнути, щоб його не зупинили ТЦК на вокзалі. Після цього він сів на потяг та поїхав до Чернівців, де біля вокзалу на наступний ранок його зустрів ОСОБА_9 . Він повернув останньому одяг та рюкзак, а також передав йому ще 500 доларів США. Після чого вони поїхали на автозаправну станцію недалеко від вокзалу, де зустрілись з незнайомою особою яка представилась ОСОБА_10 . ОСОБА_9 з ОСОБА_10 трошки поговорили, а він сів до останнього в автомобіль. Після цього він ОСОБА_9 більше не бачив, а з ОСОБА_10 поїхав до готелю. Через деякий час ОСОБА_10 забрав його з готелю на направились в сторону кордону, та під час руху ОСОБА_10 йому проводив інструктаж, щодо перетину кордону. Через деякий час вони зупинились, під'їхав інший старий автомобіль в якій ОСОБА_10 сказав сідати. За кермом була незнайома йому особа. Далі вони поїхали та зупинились в якомусь населеному пункту біля стадіону та стали чекати. Пізніше приїхав інший автомобіль, йому сказали пересідати до нього. В даному авто на передніх сидіннях перебували двоє осіб в балаклавах, а позаду ще одна особа, яка мала намір перетнути кордон. Вони рушили в сторону кордону, через деякий час зупинились вийшли з автомобіля, йому вказали напрямок кордону та він рушив далі пішки. Коли наблизився безпосередньо до кордону, його затримали прикордонники. Крім повного визнання вини обвинуваченим, показів свідка ОСОБА_6 , вина ОСОБА_4 підтверджується, в тому числі, дослідженими письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими, а саме:
- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12024262020004414, згідно яких відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України, внесені уповноваженою особою до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 грудня 2024 року;
- повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 про виявлення кримінального правопорушення від 24.12.2024 року, а саме затримання громадянина ОСОБА_6 при спробі незаконного перетину кордону на відстані 10 м. від лінії кордону, та було встановлено, що невідомі особи організували його незаконне переправлення через кордон за грошову винагороду у розмірі 11000 доларів США;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 24.12.2024 року в ході якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 , як особу організувала його незаконний перетин кордону та отримала від нього кошти у розмірі 11500 доларів США;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.01.2025 року з свідком ОСОБА_11 та фото таблиці до нього, в ході якого свідок показів місце в м. Чернівці де його біля вокзалу чекав ОСОБА_12 , тощо;
- дорученням прикордонникам на проведення слідчих (розшукових) дій та матеріалами виконаного доручення (протоколи з фото у готелі, із заправки, а також рух авто).
Відповідно до ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дослідивши вищевказані покази свідка та надані стороною обвинувачення письмові докази, покази свідка, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми, які не суперечать та доповнюють один одного, а тому суд кладе їх в основу вироку.
На підставі викладеного, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, організації їх вчинення порадами, вказівками, наданням засобів, за кваліфікуючими ознаками: вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів передбаченого ч.3 ст.332 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена поза розумним сумнівом, і така кваліфікація дій обвинуваченого є правильною.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 і встановлюючи ступінь його вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не тільки вчинку обвинуваченого, а також і його особистості, наскільки вона проявилася у його злочинних діях, наскільки він має нахил до скоєння правопорушень, його мотиви скоєння злочину.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , одружений, має на утриманні одну малолітню дитину та мати, яка є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, офіційно не працевлаштований проте на даний час займається благодійністю та за допомогою міжнародних організацій допомагає відновлювати сільськогосподарські підприємства у прифронтових територіях, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутні відомості про його перебування на обліку у лікарів нарколога чи психіатра, відсутні негативні характеризуючи дані на нього.
Обставинами які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, активну та безпосередню участь обвинуваченого у бойових діях по захисту України з початку повномасштабного вторгнення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченим судом не встановлено.
Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має право призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Виходячи з буквального змісту даної норми, підставою для призначення більш м'якого покарання в ч.1 ст.69 КК України вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного.
При цьому обставини, що пом'якшують покарання, як одна з підстав застосування статті 69 КК України, повинні мати певні кількісні та якісні характеристики, а відомості про особу винного, як самостійна підстава призначення більш м'якого покарання повинні оцінюватися судом, а в даному випадку і прокурором, в першу чергу з точки зору можливості досягнення таким (більш м'яким) покаранням тих цілей, які сформульовані в частині 2 статті 50 КК України.
Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявністю двох розглянутих підстав застосування статті 69 КК України в їх єдності і сукупності.
За наслідками проведеного аналізу вищезазначених правових норм, суд, приймає до уваги, що у обвинуваченого наявні ряд обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме те, що обвинувачений повністю визнав свою вину провину, активно сприяв у розкритті злочину, є учасником бойових дій та вперше притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому, суд враховує, що станом на лютий 2025 року обвинувачений маючи на утриманні малолітню дитину та мати з інвалідністю другої групи, добровільно мобілізувався до лав ЗСУ та брав активну та безпосередню участь у бойових діях на Харківському напрямку, брав активну участю у захисті міста Бахмут, отримав бойове поранення, був нагороджений міністром оброни як захисник України. При цьому, після звільнення з лав ЗСУ, потребуючи реабілітації після поранення, маючи на утриманні малолітню дитину та хвору матір перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, не в повній мірі розуміючи всі суспільно небезпечні наслідки своїх дій, з метою заробити коштів скоїв тяжкий злочини.
Таким чином, з врахуванням викладеного, а також враховуючі безпосередню роль ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину, яка виразилась тільки у забезпеченні прибуття ОСОБА_6 з м. Києва до м. Чернівці та передачу коштів від останнього до осіб які мали здійснити безпосереднє переправлення, ту обставину, що він сприяв переправленню тільки однієї особи за кордон, суму коштів, яку він отримав за свої послуги, суд вважає за можливим в даному конкретному випадку, особливо враховуючи дані про особу обвинуваченого, який захищав територіальну цілісність України від російських загарбників, при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України, та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті по який він обвинувачується.
Враховуючи викладене, виходячи з принципів: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 та обставин скоєного злочину, суд в даному випадку категорично не погоджується з думкою прокурора про необхідність призначення покарання у вигляді реального позбавлення волі, оскільки таке покарання за даних обставин справи було б надмірно суворим і несправедливим та приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без його ізоляції від суспільства проте із призначенням реального покарання однак у вигляді штрафу.
Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Суд також позитивно оцінює проявлену громадянську позицію обвинуваченим, яка проявилася у наданні згоди на перерахунок частину грошових коштів з застави у розмірі 100 000 гривень на потреби Збройних Сил України.
Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд не вбачає підстав для зміни раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді застави.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України і за його вчинення призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 9000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153000 гривень 00 копійок.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_4 , обраний ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05.05.2025 року - залишити в силі.
Покласти на ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили наступні обов'язки:
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- з'явитися за першою вимогою до прокурора чи суду.
Після набрання вироку законної сили, частину застави в розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень 00 копійок, внесену 05.05.2025 року ОСОБА_13 за ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 05.05.2025 року, номер квитанції 9, звернути в дохід держави, шляхом перерахування Національному банку України на потреби ЗСУ для цілей оборони України з наступними реквізитами:
МФО 300001
Рахунок № UA843000010000000047330992708
Код ЄДРПОУ 00032106
Отримувач: Національний банк України
Призначення: допомога ЗСУ.
Частину застави в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, внесену 05.05.2025 року ОСОБА_13 за ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією на переказ готівки від 05.05.2025 року, номер квитанції 9, повернути ОСОБА_14 .
Речові докази по справі, а саме два компакт диски з відеозаписами з камер спостережень залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.