Справа № 636/5915/25
Провадження 1-кп/636/1307/25
Іменем України
31.10.2025 м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження № 12025221250000169 від 08.03.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаїв, громадянина України, освіта вища, розлучений, інвалідності не має, військовослужбовець, перебуває на посаді сержанта з матеріального забезпечення 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , учасник бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_4 , порушуючи вимоги п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України, згідно з яким: п. 2.1 Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, 07.03.2025, близько 11:00 години, керуючи технічно-справним транспортним засобом «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_2 (іноземної реєстрації), який наданий у користування ВЧ НОМЕР_1 , як гуманітарна допомога, рухався зі сторони с. Хотімля по автошляху «Хотімля-Мартове» у напрямку с. Затока Чугуївського району Харківської області, зі швидкістю не менше 50 км/год.
Під час руху виїжджаючи з заокруглення на прямолінійну ділянку дороги, ОСОБА_4 , на відстані 107 м., не доїжджаючи до ЛЕП № 54 на автошляху «Хотімля-Мартове» Чугуївського району Харківської області, проявивши злочину самовпевненість, крайню неуважність, не зорієнтувався в дорожній обстановці та допустив з'їзд із асфальтобетонного покриття на праве узбіччя по ходу свого руху, в результаті чого втратив керування, чим грубо порушив, згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/9307-ІТ від 24.04.2025 вимогу п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
- п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», здійснивши маневр повороту ліворуч, з метою виїзду на проїзну частину, транспортний засіб «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_2 (іноземної реєстрації), перебуваючи у некерованому стану, рухаючись юзом до лівого узбіччя, допустив з'їзд до кювету-лісопосадки, де контактував з площиною земельної ділянки, після чого перекинувся навколо своєї осі.
Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир транспортного засобу «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який займав місце на задньому пасажирському сидінні, згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 12-14/275-А/25 від 20 травня 2025 року отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а саме: поєднана тупа закрита травма грудної клітки та хребта у вигляді перелому тіла грудини без зміщення та перелому 9, 11, 12 ребер зліва, а також неускладненого компресійно-уламкового перелому тіла 4 (четвертого) поперекового хребця і поперечних відростків тіл 11, 12 грудних хребців і 1, 2 поперекових хребців зліва.
Разом з цим, внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир транспортного засобу «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який займав місце на передньому пасажирському сидінні, згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 12-14/276-А/25 від 20 травня 2025 року отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме: важка тупа сукупна травма, яка включає в себе: поєднану лицьову та черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку із контузійно-геморагічним вогнищем лівої лобної частки головного мозку, відкритого уламкового перелому даху лівої орбіти зі зміщенням уламків, лінійного перелому основи передньої черепної ямки зліва, багато уламкового перелому виличної кістки зліва, перелому кісток носу, перелому стінок обох верхньощелепних пазух, перелому усіх стінок орбіти зліва та градчастого лабіринту, із наявністю забито-рваної рани лівої виличної та привушної ділянки зліва, субкон'юнктивального крововиливу обох очей, яка ускладнилася пневмоцефалією (скупченням повітря в черепні порожнині) та гемо синусом (кровотечею у основу пазуху); закриту тупу травму грудної клітини у вигляді перелому тіла та дзьобоподібного відростка лівої лопатки, перелому 1, 2, 3, 4 ребер зліва, що ускладнилася двобічним парціальним пневмотораксом та лівобічним малим гідротораксом (скупченням рідини та вільного повітря в плевральних порожнинах); тупу травму тазу у вигляді закритого перелому тіла та нижньої гілки лобкової кістки зліва з незначним зміщенням.
Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 , які знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи технічно-справним транспортним засобом «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_2 , проявив злочинну самовпевненість, неуважність, не зорієнтувався в дорожній обстановці, виїжджаючи з заокруглення на прямолінійну ділянку дороги допустив з'їзд із асфальтобетонного покриття на праве узбіччя по ходу свого руху, в результаті чого втратив керування, з метою виїхати на проїзну частину зманеврував ліворуч, в результаті чого вказаний транспортний засіб почав рухатися юзом по проїзній частині автодороги до лівого узбіччя, де відбувся з'їзд до кювету-лісопосадки, де контактував з площиною земельної ділянки, після чого транспортний засіб почав перекидатися навколо своєї осі, що спричинило вказані вище наслідки.
Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив всі обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив, що дійсно 07.03.2025, у зв'язку із покладеними обов'язками та необхідністю забезпечення військових провізією, організував волонтерів та через те, що водіїв не було, один знаходився у відрядженні, другий на ремонті, прийняв рішення поїхати в селище Печеніги на транспортному засобу «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_2 . Разом з ним поїхали військовослужбовці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В автомобілі ОСОБА_7 сидів на передньому пасажирському місці, а ОСОБА_5 на місці позаду. Керуючи вказаним транспортним засобом, рухався з с. Хотімля в сторону селища Печеніги зі швидкістю до 60 км/год. Виїжджаючи з повороту (заокруглення), не зорієнтувався в дорожній обстановці, праве колесо зісковзнуло з дороги та намагаючись уникнути зіткнення, вивернув кермо вліво, в результаті втратив керування. Транспортний засіб пішов юзом до лівого узбіччя та з'їхав до кювету - лісопоасадки, після чого перекинувся. Викликали швидку, так як він та пасажири отримали травми. Зазначає, що був тверезий, ДТП сталася через те, що не вистачає водійського досвіду.
У вчиненому щиро кається, виражає осуд своєї поведінки, намагався допомогти матеріально потерпілим, усвідомлює наслідки вчиненого, зробив відповідні висновки, просить суд суворо його не карати, зазначає, що знаходячись на волі може зробити більше користі в умовах сьогодення як військовослужбовець.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, звернулися до суду із заявами, в яких просять провести підготовче засідання без їх участі, претензій матеріального і морального характеру у відношенні ОСОБА_4 не мають.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що всі учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність та істинність їх позиції не викликає сумнівів. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються процесуальних витрат, речових доказів.. Судом також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає повністю доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 , в обсязі пред'явленого обвинувачення та кваліфікує його дії:
- за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
В судових дебатах прокурор вважав вину ОСОБА_4 у скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України повністю доведеною. Просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання із встановленням іспитового терміну на 1 рік. Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами не застосовувати.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, статус учасника бойових дій.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, в обвинувальному акту не зазначена не встановлено судом.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, розлучений, інвалідності не має, військовослужбовець, перебуває на посаді сержанта з матеріального забезпечення 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , за місецм проходження служби характеризується позитивно, має статус учасник бойових дій, відзнаку Міністерства оборони України - нагрудний знак «Знак пошани». зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, з дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховує фактичні обставини кримінального провадження, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, відомості про особу винного, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде призначення основного покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Однак, з урахування даних про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій та позитивну характеристику за місцем служби, ставлення до вчиненого та прагнення обвинуваченого стати на шлях виправлення, відсутність претензій з боку потерпілих, суд вважає, що ОСОБА_4 не потребує обов'язкової ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов'язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Об'єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому остаточного покарання у вигляді позбавлення волі з випробовуванням зі встановленням іспитового строку відсутні.
Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових злочинів.
У той же час, з метою контролю за поведінкою засудженого, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов'язки передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Щодо висновку про можливість не визначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходить з наступного.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 своєї постанови №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначив, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286, ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується на розсуд суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням у вироку.
Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, встановлене як додаткове факультативне покарання, та суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_4 , враховуючи обставини вчиненого правопорушення, необережну форму вини, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, має позитивну характеристику з місця проходження служби, приймає безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони України через військову агресію РФ, його поведінку як до вчинення інкримінованого йому правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Підстав для застосування більш суворого покарання судом не встановлено.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
При вирішенні долі речового доказу - транспортного засобу «TOYOTA-HILUX», р.н. НОМЕР_2 , суд враховує акт приймання-передачі предмета гуманітарної допомоги від 08.01.2025, згідно якого Громадська організація «Спілка підприємців теле та кіноіндустрії» передала сержанту ОСОБА_6 , який проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 , вказаний транспортний засіб, а також лист Громадської організації «Спілка підприємців теле та кіноіндустрії» за підписом Голови правління ОСОБА_8 , в якому зазначено, що ГО «СПТК» не заперечує проти зняття арешту з вказаного транспортного засобу та його подальше використання ОСОБА_6 для виконання бойових завдань, що сприятиме належному виконанню військових обов'язків та захисту держави, так як транспортний засіб був переданий у користування в межах благодійної діяльності у користування з метою забезпечення оборонних потреб і не використовується для отримання прибутку чи у приватних інтересах.
Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України, ч. 1 ст. 163 КВК України та Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 337 від 17.09.2020, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до командира військової частини чи посадових осіб військової частини, відповідальних за облік та формування особових справ військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу;
- повідомляти командира військової частини чи посадових осіб військової частини, відповідальних за облік та формування особових справ військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу, про зміну місця проживання, служби;
- не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу.
У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого цим вироком іспитового строку, відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступних обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення судових експертиз: № СЕ-19/121-24/6569-ІТ від 25.03.2024 у розмірі 6367,20 грн., № СЕ-19/121-25/9307-ІТ від 23.04.2025 у розмірі 5348,40 грн., а всього стягнути 11 715 (одинадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень 60 копійок.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 13.03.2025 (справа № 636/1998/25, провадження № 1-кс/636/355/25) на тимчасово вилучене 07.03.2025 майно, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу V5C-0720, 5 змивів з транспортного засобу «TOYOTA-HILUX», р.н. НОМЕР_2 , та на транспортний засіб «TOYOTA-HILUX», р.н. НОМЕР_3 .
Речовий доказ: флеш-носій AGi 32 GB, на якому міститься електронна копія історії хвороби - медичної карти стаціонарного хворого № 2023 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження згідно постанови про визнання речових доказів від 30.04.2025 - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025221250000169 від 08.03.2025.
Речовий доказ: CD-R диск, на якому міститься електронна копія звукозапису виклику ЕМД, який зберігається в матеріалах кримінального провадження згідно постанови про визнання речових доказів від 16.06.2025 - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025221250000169 від 08.03.2025.
Речовий доказ: завірену належним чином копію історії хвороби - медичну карту стаціонарного хворого № 1406 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження згідно постанови про визнання речових доказів від 30.04.2025 - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025221250000169 від 08.03.2025.
Речовий доказ: 5 змивів з транспортного засобу «TOYOTA-HILUX», р.н. НОМЕР_2 , які передані до камери схову речових доказів ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області згідно постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 08.03.2025 - знищити.
Речовий доказ: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , яке зберігається в матеріалах кримінального провадження згідно постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 08.03.2025 - повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є користувачем транспортного засобу «TOYOTA-HILUX», р.н. НОМЕР_2 .
Речовий доказ: транспортний засобі «TOYOTA-HILUX», р.н. НОМЕР_2 , який визнано речовим доказом згідно постанови від 08.03.2025 та передано на зберігання ОСОБА_9 відповідно до розписки від 24.03.2025 - повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як користувачу.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Головуючий: суддя ОСОБА_1