Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/3830/25
Провадження № 1-кп/644/634/25
06.11.2025
Іменем України
06 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2а приміщення Індустріального районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180000522 від 10.04.2025, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, розлучений, зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Судом установлено, що відповідно до графіку несення служби особовим складом Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України за квітень 2025 року та дислокації сил та засобів взводу №2 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України, т.в.о. командира взводу №2 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , з 20 години 00 хвилин 09.04.2025 до 08 години 00 хвилин 10.04.2025 разом з інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції ОСОБА_7 та поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції ОСОБА_8 заступили на службу у складі екіпажу № 4201 автопатруля по обслуговуванню Немишлянського та Індустріального районів м. Харкова для виконання покладених на них обов'язків.
Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до посадових інструкцій, затверджених Наказом Департаменту патрульної поліції від 22.11.2018 № 5217, поліцейський (інспектор) управління патрульної поліції в Харківській області відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює у тому числі: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; первинне реагування на повідомлення про правопорушення (в тому числі ті, що надходять на планшет), а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством; самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством, припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, застосовуючи для цього передбачені законодавством права та повноваження; розгляд справ про адміністративні правопорушення, застосовуючи заходи адміністративного впливу до правопорушників, у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством; затримання осіб на підставах і в порядку, передбачених законодавством, а також доставляння затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення (у визначеному законодавством порядку) до підрозділів Національної поліції України та/або суду; здійснення охорони місця події з метою забезпечення подальшого розслідування, також вживання заходів щодо охорони та збереження місця події у первинному, незміненому стані до прибуття уповноважених осіб, зокрема слідчо-оперативних груп. У тому числі п. 2.2. посадової інструкції визначено, що поліцейський (інспектор) під час несення служби у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснює також організацію безпечного та безперешкодного дорожнього руху, контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, заходи із забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів і доставляння їх на спеціальні майданчики чи стоянки; профілактику, попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та роздавальної відомості відеореєстраторів та рацій № 198/7 від 09.04.2025 перед початком несення служби 09.04.2025 старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , капітан поліції ОСОБА_7 та капрал поліції ОСОБА_8 отримали нагрудні відеореєстратори, які використовували під час несення служби.
09.04.2025 року о 22 годині 43 хвилин ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виконуючи покладені на них обов'язки з патрулювання території обслуговування, з метою контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху на території Індустріального району м. Харкова, рухаючись у службовому автомобілі Peugeot 301, державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходячись за адресою м. Харків, вулиця Каяльська, поблизу буд. 47, виявили транспортний засіб Iveco Daily, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який своїми діями порушив вимогу ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме не ввімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч. У ході подальшого спілкування у водія ОСОБА_5 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, тобто ОСОБА_5 , керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alkotest 6810, прилад ARCD 0464, що підтверджується тестом номер 2122 від 09.04.2025. Результат огляду становить 2.22 проміле, ОСОБА_5 порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У ході розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 близько 22 години 43 хвилини, знаходячись за адресою: м. Харків, вулиця Каяльська, буд. 47, усвідомлюючи, що порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, а працівники поліції є службовими особами, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, маючи намір щодо надання службовій особі неправомірної вигоди з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, неодноразово пропонував поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 та капітану поліції ОСОБА_7 , які відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є особами, які постійно здійснюють функції представника Національної поліції України - центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, у зв'язку з чим вони є службовими особами, отримати від нього неправомірну вигоду у невизначеному розмірі за не складання стосовно нього, як водія, адміністративних матеріалів, на що отримав відмову від співробітників поліції та неодноразове попередження про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України. Але незважаючи на це, ОСОБА_5 , маючи намір на доведення свого злочинного наміру до кінця стосовно надання службовій особі неправомірної вигоди з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, дістав грошові кошти та продовжив пропонувати 600 доларів США (шістсот доларів США) за не складання стосовно нього, як водія, протоколу про адміністративне правопорушення, тим самим ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою стосовно нього дії з використанням службового становища.
Старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , розуміючи, що ОСОБА_5 , зробив йому, як службовій особі, пропозицію надання неправомірної вигоди за невчинення ним в інтересах ОСОБА_5 певних дій з використанням службового становища, відмовився її отримати та повідомив про незаконні дії ОСОБА_5 на лінію диспетчерського центру «102», а також стосовно водія ОСОБА_5 , на місці складено протоколи про адміністративне правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП від 09.04.2025 протокол серії ЕПР1 № 295782
Отже, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України, зокрема пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.
1.1.Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України. Також, прокурор вважав, з урахуванням повного визнання вини ОСОБА_5 за обставин визначених у обвинувальному акті, недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, а також вважав за можливе призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України, у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
1.2.Правова позиція сторони захисту:
1.2.1. Обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті від 30.04.2025. Свої дії ОСОБА_5 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив сором. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 , повідомив суд про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, та запевнив, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. Також, обвинувачений підтримав свого захисника щодо призначення покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
1.2.2.Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченого на підставі ордеру серії АХ №1255762 від 28.04.2025, звернув увагу суду на щире каяття обвинуваченого та повністю підтримав позицію свого підзахисного щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Захисник ОСОБА_5 звернув увагу, що обвинувачений повністю визнає свою вину, запевнив та підтвердив добровільність його позиції, а також розуміння змісту обставин, які ніким не оспорюються та обмежень щодо їх оскарження в апеляційному порядку, тому просив суд здійснити розгляд справи згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України. Також адвокат ОСОБА_4 просив суд суворо не карати ОСОБА_5 , призначивши йому штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За наведених обставин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення, яке суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.
III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів .
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2024 (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку
Беручи до уваги те, що обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, що у суду не викликало сумнівів у добровільності його позиції, тому суд, за згодою ОСОБА_5 , з'ясувавши думку прокурора, захисника обвинуваченого, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Заразом, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_5 зміст цих обставин, чи не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, роз'яснив обвинуваченому, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України у зв'язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються у кримінальному провадженні, яке беззастережно підтримано обвинуваченим, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок їх дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого, досліджено документи, що характеризують особу обвинуваченого, надані стороною обвинувачення та безпосередньо обвинуваченим.
Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 369 КК України повністю визнав та пояснив суду, що 09.04.2025 року о 22 годині 43 хвилин рухався на транспортному засобі Iveco Daily, державний номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: м. Харків, вулиця Каяльська, буд. 47, та був зупинений поліцейськими через порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме не ввімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч. У ході подальшого спілкування з ними у нього, як водія поліцейськими було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, тобто зафіксовано факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підтвердив огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alkotest 6810, результат якого становив 2.22 проміле. Усвідомлюючи, що порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, а працівники поліції є службовими особами, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, маючи намір щодо надання службовій особі неправомірної вигоди з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, неодноразово пропонував поліцейським отримати від нього неправомірну вигоду у невизначеному розмірі за не складання стосовно нього, як водія, адміністративних матеріалів, на що отримав відмову від співробітників поліції та неодноразове попередження про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України. Але незважаючи на це, маючи намір на доведення свого злочинного наміру до кінця стосовно надання службовій особі неправомірної вигоди з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, ОСОБА_5 дістав грошові кошти та продовжив пропонувати 600 доларів США (шістсот доларів США) за не складання стосовно нього, як водія, протоколу про адміністративне правопорушення. Поліцейський відмовився її отримати та повідомив про його незаконні дії на лінію диспетчерського центру «102», а також стосовно ОСОБА_5 , на місці складено протоколи про адміністративне правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП від 09.04.2025 протокол серії ЕПР1 № 295782
Суд, заслухавши підсудного, дійшов переконання, що його показання не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь ОСОБА_5 характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.
Крім показань ОСОБА_5 , суд брав до уваги зокрема й документи, що характеризують особу обвинуваченого, надані стороною обвинувачення, що підтверджується такими дослідженими письмовими доказами:
1. довідкою № 3409 від 25.04.2025 КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», з якої вбачається, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 40);
2. постановою слідчої СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 про визнання речовим доказом від 23.04.2025 визнано та долучено до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів (а.с. 41-42), а саме: відеозаписи з нагрудного відеореєстратору поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_7 , що містяться у відеофайлі «МР4 VideoFile», а саме: 4201 (розмір-2849102КБ) на 1-му диску «DVD-R Verbatim 4.7 GB»; відеозаписи з нагрудного відеореєстратору поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , о містяться у відеофайлі «МР4 VideoFile», а саме: 4201 (розмір-2354579КБ) на 1-му диску «DVD-R Artex 4.7GB»;
3. вимогою щодо відомостей про судимості за від 22.04.2025, з якої встановлено, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягався (а.с.43);
4. витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 111813397917 від 23.04.2025, згідно з якого ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02.08.2001 та займається такими видами економічної діяльності (а.с. 44-45):
47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспаціалізованих магазинах (основний);
68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
46.90 неспеціалізована оптова торгівля;
49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду);
52.24 транспортне оброблення вантажів;
52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;
5. знятком з додатку «Дія» (а.с. 46), згідно якого ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додані КВЕДи, а саме:
46.90 неспеціалізована оптова торгівля
49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду)
52.24 транспортне оброблення вантажів
52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;
6. знятком з інтренет-ресурсу (а.с. 47), відповідно до якого ОСОБА_5 керує 8 організаціями та займається такими видами діяльності:
47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспаціалізованих магазинах (основний);
46.90 неспеціалізована оптова торгівля;
49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду);
52.24 транспортне оброблення вантажів;
52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;
68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
7. повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0005074210 від 22.04.2025 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 553 складено 18.08.1995 Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, з якого вбачається інформація про батька ОСОБА_5 (а.с. 48-49);
8. повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00050774134 від 22.04.2025 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 302 складено 06.02.2007 Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, з якого вбачається інформація про батька ОСОБА_5 (а.с. 50-51);
9. свідоцтвом про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_4 від 06.06.2007 (а.с. 52);
10. копією паспорта серії НОМЕР_5 , з якого вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 10.06.1994 (а.с. 53-55).
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та підсудного, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його вини, зокрема як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого. Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення - злочину, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 369 КК України.
Суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, а вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки ОСОБА_5 усвідомлював, що умисно не виконує постанови суду, що набрали законної сили.
Враховуючи викладене вище, суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.
IV.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Судом враховано, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, зокрема: санкція ч. 1 ст. 369 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Крім наведеного, суд бере до уваги, що підсудним скоєно умисний злочин спрямований проти встановленого порядку службової діяльності співробітників органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, зокрема й у сфері дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові, має повних 49 років (а.с. 53-55), є громадянином України (а.с. 53-55), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий (а.с. 43), розлучений, але відповідних доказів на підтвердження не надав, має двох повнолітніх дітей (а.с. 48-49, 50-51, 52).
Судом також установлено, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 40), з 2001 року є фізичною особою-підприємцем (а.с. 44-45, 46, 47), згідно з довідкою з Державного реєстру ФОП податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів про доходи та утримані податки № 1979321 від 06.11.2025 ОСОБА_5 не має доходів від підприємницької діяльності за останні три роки (а.с. 82).
Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до обвинувального акту від 30.04.2025, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття (а.с. 6). Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).
Під час судових слухань справи ОСОБА_5 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за тих обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий сором з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , дійшов переконання, що підсудний дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, соромлячись діяння, яке скоїв, неохоче, але розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.
Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує таку пом'якшуючу покарання обставину, як щире каяття, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.
Відповідно до обвинувального акта від 30.04.2025, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 6), що також підтверджується постановою Індустріального районного суду м. Харкова від 30.06.2025 про визнання винним ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнення його до адміністративної відповідальності, яке набрало законної сили 11.07.2025 (а.с. 78-81).
Отже, враховуючи наведене, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує таку обтяжуючу покарання обставину, як «вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом'якшуючі обставини, тому суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд бере до уваги відсутність осіб, що перебувають на утриманні у ОСОБА_5 , оскільки діти обвинуваченого станом на розгляд кримінальної справи є повнолітніми, заразом суд відносить до даних, що дають підстави для призначення ОСОБА_5 менш суворого покарання зокрема те, що він раніше не судимий.
Суд бере до уваги, що обставинами для призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання є те, що він вчинив корупційний злочин, у стані алкогольного сп'яніння, пропонуючи неправомірну вигоду службовим особам Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції України, за порушення п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, завданням яких є забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, організацію безпечного та безперешкодного дорожнього руху, контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, заходів із забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; профілактику, попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху.
Із урахуванням наведеного, враховуючи думку прокурора, сторони захистуьта загальні засади призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони обвинувачення - прокурора, та позицію підсудного, відсутність цивільного позову, обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та спосіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, із урахуванням особи обвинуваченого, його поведінки під час та після вчиненого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Санкцією ч. 1 ст. 369 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу (ч. 2 ст. 53 КК України).
Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України, вчинений злочин ОСОБА_5 відноситься до корупційних, а тому, згідно з зазначеними нормами, їх застосування неможливе.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність, що свідчить про можливість виконати призначене судом покарання, яке не буде для обвинуваченого надмірним тягарем, тому, суд дійшов переконання, що призначення обвинуваченому такого покарання як штраф у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.
Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
V.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні заявлено не було (а.с. 6).
VI.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у межах кримінального провадження №12025221180000522 від 10.04.2025 не обирався, а суд не вбачає підстав для його застосування.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування та арешти відсутні.
Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисячу) гривень 00 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні №12025221180000522 від 10.04.2025, після набрання вироком законної сили:
1. Залишитита зберігати в матеріалах кримінального провадження №12025221180000522 від 10.04.2025:
1.1. диск «DVD-R Verbatim 4,7GB», з файлом 4201 (розмір-2849102КБ) в форматі «МР4 VideoFile» з відеозаписом з нагрудного відеореєстратору поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_7 ;
1.2. диск «DVD-R Artex 4,7GB», з файлом 4201 (розмір-2354579КБ) в форматі «МР4 VideoFile» з відеозаписом з нагрудного відеореєстратору поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 .
Надані суду матеріали кримінального провадження №12025221180000522 від 10.04.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у кримінальній справі № 644/3830/25.
Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 - у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1