справа № 619/6319/25
провадження № 3/619/2425/25
Постанова
іменем України
06 листопада 2025 року,
суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установила:
09.10.2025 об 11 год 40 хв в с. Безруки по вул. Дружби буд. 14, водій ОСОБА_1 керував електроскутером Спарк з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запх алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Водій від проходження огляду медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі та продуття газоаналізатора Драгер відмовився, також відмовився від дачі будь-який пояснень та підпису у протоколі, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернута до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА_1 доказана в повному обсязі та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №478083 від 09.10.2025, з відміткою про те, що ОСОБА_1 від підпису та пояснень відмовився; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова та те, що ОСОБА_1 від походження огляду відмовився; направленням до КНП ХОР «ОКНЛ» у якому зазначено, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова та те, що ОСОБА_1 від походження огляду відмовився; відеозаписом, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від походження огляду на стан алкогольного сп'яніння; рапортом від 09.10.2025; довідкою «ІПНП», у якій зазначено, що водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в базі даних не значиться.
Як установлено пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також суд зазначає, що водій ОСОБА_1 будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу чи після його оформлення не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 34, 35 КУпАП, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суддею не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, загальні основи накладення адміністративних стягнень, суддя дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавленням права керувати транспортним засобом, з огляду на таке.
За змістом санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги роз'яснення, які містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно даних довідки «ІПНП», водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в базі даних не значиться.
Отже, у розумінні ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не є водієм, а є іншою особою.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Частиною другою статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суддя,
постановила:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Суддя І. М. Нечипоренко