Справа № 383/1029/25
Номер провадження 2/383/540/25
03 листопада 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючої судді -Адаменко І.М,
за участю:
секретаря судового засідання - Зербул С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/1029/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, обґрунтовуючи його тим, що 24.02.2022 року рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області у справі № 383/1249/21 з нього було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до повноліття дітей. Вказує, що на даний час обставини, які були враховані судом при ухвалені рішення істотно змінилися, оскільки він не має доходів, офіційно не працевлаштований, заробітної плати або інших регулярних виплат не отримує. Перебуває на обліку в центрі зайнятості, проте соціальних виплат не отримує та його дохід має нерегулярний характер. На підставі викладеного, він змушений сплачувати лише мінімальні суми виходячи з реальних можливостей, які він оцінює у розмірі 2000,00 грн щомісяця на обох дітей. Таким чином просить змінити йому спосіб стягнення аліментів на дітей з частки від заробітку (доходу) на тверду грошову суму.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.08.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, який просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, від неї до суду надійшла заява, в якій просить розглянути справу за її відсутності, при цьому вказала, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволені. Відзиву не подала (а.с.30).
Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд, враховуючи пояснення позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у відповідності до ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 24 лютого 2022 року рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області у справі № 383/1249/21 (провадження №2/383/71/22) з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з 23.12.2021 року і до досягнення повноліття ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а далі в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з 05.12.2025 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а далі аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з 08.01.2037 року і до досягнення повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На виконання вказаного рішення Бобринецьким районним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист від 04.04.2022 року у справі № 383/1249/21 та на підставі якого постановою від 23.06.2022 року старшого державного виконавця Бобринецького ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Ісаковою Н.Ю. відкрито виконавче провадження № 69287452 (а.с.38-39).
Звертаючись до суду із даним позовом, позивачем фактично заявлено вимогу про зміну способу стягнення аліментів та як на підставу звернення до суду позивач вказав про зміни свого майнового стану, надавши довідку Компаніївсько-Бобринецького управління №2 Кропивницької філії Кіровоградського обласного центру зайнятості від 14.08.2025 року за №202508140060438 (а.с.7), з якої вбачається, що він зареєстрований як безробітний та не маючий доходу за період з 26.02.2025 року по 31.07.2025 року, а також надав Форму ОК-7 Пенсійного фонду України Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу) від 14.08.2025 року (а.с.8-10), з якої вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 2022 року не має страхового (трудового) стажу.
Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого виданого лікуючим лікарем ОСОБА_6 від 02.10.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 має захворювання бронхіальна астма ІІ ст. з дитинства (а.с.37).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованого станом на 08.08.2025 року Бобринецьким відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість по аліментах за період з грудня 2022 року по липень 2025 року у розмірі 87381,72 грн (а.с.6).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статі 150, статті 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до повноліття.
Згідно з частинами першою - третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовійі (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України№789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Судувід 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 14 грудня 2022 рокуу справі № 727/1599/22, від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20,від 14 червня 2023 року у справі № 758/8284/21.
Тобто, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце, як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року №2037- ІІІ було внесено зміни у Сімейний кодекс України та відповідно до абз. другого ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.
У свою чергу, платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, але може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Позивач ОСОБА_7 як боржник у виконавчому провадженні та платник аламентів не заявляв вимог про зменшення розміру аліментів у межах способу їх стягнення, який визначений відповідним судовим рішенням від 24.02.2022, тобто у межах частки від заробітку (доходу), а просив змінити спосіб їх стягнення з частки заробітку (доходу) на тверду грошову суму 2000 грн. на обох дітей, що у свою чергу суперечить ч.3 ст.181 СК України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проте, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов'язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункти 83, 144), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 84, 86), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (пункти 6.566.58), від 07.09.2022 (пункт 10.76), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 103)).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 стверджує, що розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням суду, є завеликим, тому він може сплачувати мінімальну суму, виходячи з його доходів, а саме 200 грн на двох дітей, при цьому почилається на погіршення свого матеріального стану, оскільки він офіційно не працевлаштований, має випадкові, нерегулярні доходи, перебуває на обліку в центрі зайнятості та має погірншений стан здоров'я, оскільки хворіє.
Так частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Але, судом встановлено, що на час ухвалення рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24.02.2022 року у справі №383/1249/21 про стягнення з позивача аліментів на утримання малолітніх дітей, судом вже було враховано, що відповідач офіційно не працевлаштований, та має статус безробітнього, тому ці обставини не є новими, тому надані позивачем докази не підтверджують погіршення його майнового стану.
Окрім того, позивачем не доведено обставин, щодо погіршення стану його здоров'я, оскільки з виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої лікуючим лікарем ОСОБА_6 від 02.10.2025 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 має ряд захворювань, у тому числі й захворювання бронхіальна астма ІІ ст, проте ці захворювання мають місце з дитинства особи, при цьому позивачем не надано доказів пов'язаних із ускладненням стану його здоров'я після ухвалення судом рішення у справі № 383/1249/21.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначивши правові норми, які підлягають застосуванню для вирішення спору, надавши оцінку доказам та враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог ні щодо зміни способу, ні щодо зміни розміру та зменшення аліментів, тому виходячи також з інтересів дітей, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє позивачу у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд покладає на позивача судові витрати у справі.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
ОСОБА_1 в задоволені позову до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_1 Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 26.11.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Бобринецьким РС УДМС України в Кіровоградській області від 09.12.2014 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , остання відома фактична адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 06.11.2025 року.
Суддя І.М. Адаменко