Справа №348/1910/25
Номер провадження 2/348/1261/25
05 листопада 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області:
в складі головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
при секретарі судового засідання Бойчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за відсутності сторін,
Зміст позовних вимог:
ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивують тим, що 29.08.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 473597-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України « Про електронну комерцію».
Так, ТОВ "Бізнес позика" 29.08.2023 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 473597-КС-001 про надання кредиту. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9095, на номер телефону НОМЕР_1 ( що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий ОСОБА_1 було введено/відправлено.
29.08.2023 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 473597-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Таким чином, 29.08.2023 між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено Договір №473597-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ "Бізнес позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ "Бізнес позика" свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
До теперішнього часу боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 473597-КС-001 про надання кредиту належним виконав, а лише часткового сплатив кошти, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Відповідно до розрахунку, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 206,91 грн, яка складається з таких сум: прострочені платежі по тілу кредиту - 9 615,60 грн; суми прострочених платежів за процентами - 15 591, 31 грн.
Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 473597-КС-001 на загальну суму 5306,74 грн.
З підстав невиконання позичальником умов кредитного договору ТОВ "Бізнес позика" просить запозовом стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 206,91 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Стислий виклад позиції сторін:
Представником позивача подане клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому він також повідомляє, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано за адресою зареєстрованого місця проживання з пропозицією надати відзив та докази. Поштове повідомлення повернулося з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою 13.08.2025, що відповідно до пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України вважається днем вручення судового рішення. Таким чином, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження та забезпеченим у реалізації процесуальних прав.
Крім направлення процесуальних документів засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання відповідача, судом вжито додаткових заходів повідомлення відповідача.
Зокрема, суд двічі направив ухвалу про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами на електронну адресу, зазначену відповідачем при укладенні кредитного договору, яка отримана 01.08.2025 і 04.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Суд також повідомив його про розгляд справи через офіційний вебсайт «Судової влади України» шляхом розміщення відповідного оголошення та повідомляв за допомогою телефонного зв'язку, що підтверджується матеріалами справи.
Незважаючи на всі можливі заходи, вжиті судом для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, останній не скористався наданими йому процесуальними правами - не повідомив суд про свою позицію у справі, не надав жодних пояснень чи доказів, які могли б спростувати вимоги позивача.
Суд здійснив перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначений на 05.11.2025.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений належним чином. Поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» 01.10.2025, що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається днем вручення судової повістки.
Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, правом на подання відзиву не скористався.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних чи доказів, що відповідає положенням ч.3 ст. 211, ч.3 ст.223 ЦПК.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі:
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ухвалою від 01.08.2025 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи і проведення судового засідання.
Суд Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ухвалою від 24.09.2025 здійснив перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Призначив розгляд справи.
Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК, суд ухвалою постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Судом встановлено, 29.08.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 473597-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ "Бізнес позика" 29.08.2023 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 473597-КС-001 про надання кредиту (а.с.19-32).
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA 9095, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті (а.с. 34), котрий боржником було введено/відправлено.
29.08.2023 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 473597-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою (а.с.19-32).
Таким чином, 29.08.2023 між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено Договір № 473597-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.19-32).
Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ "Бізнес позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
За умовами п.2.1-2.4 Договору відповідачу надавався кредит в сумі 10000,00 грн, строком на 16 тижні, в день з стандартною процентною ставкою 2 %, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,1639500 %. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.Строк повернення кредиту 19.12.2023 рік. П.2.5. Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія) складає 1 500,00 грн.
Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісію в строки та в порядку, встановлених Кредитним договором, з кінцевим терміном погашення 19.12.2023 року.
Відповідно до пункту 3.2.1 Договору, У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору.
Пунктом 3.2.2. Договору Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.
Пункт 3.2.3. Договору сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. В такому випадку орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту становитиме 21040,00 грн.
В пункті 3.3. Договору зазначено, що проценти за користування Кредитом та будь-які інші платежі за Договором підлягають сплаті Позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 8 Договору, у строк (термін) відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) Кредиту, так само як і датою сплати Процентів за користування Кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору, вважається дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 8 Договору. Пункт 3.4. в разі надходження від Позичальника платежу, що перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графіком платежів, Кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіку платежів. Пункт 3.5. у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості: 1) У першу чергу - прострочена сума Кредиту та прострочені Проценти за користування Кредитом. 2) У другу чергу - сума Кредиту та Проценти за користування Кредитом. 3) У третю чергу - неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до Договору.
Відповідно до пункту 7.4.4. - 7.4.6 Договору позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням. Позичальник до моменту укладення цього Договору отримав всю необхідну інформацію про кредитного посередника Кредитодавця відповідно до ст. 6 Закону України «Про споживче кредитування». Позичальник отримав від Кредитодавця всі документи та інформацію, які Позичальник запросив у Кредитодавця до моменту укладення Договору.
ТОВ "Бізнес позика" свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів на суму 10000 грн.
На вимогу суду «Універсал Банк» надав інформацію та виписку руху коштів по картці від 12.08.2025 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ІВАN НОМЕР_3 . Додатково направляємо виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період 29.08.2023 - 31.08.2023 р, яка містить зарахування на суму 10000,00 гривень у додатку (а.с. 35,75-78).
До теперішнього часу боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 473597-КС-001 від 29.08.2023 року про надання кредиту належним чином не виконав. Відповідач не сплатив в установлені договором строки тіло кредиту, проценти і комісію, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
З розрахунку заборгованості станом на 22.06.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 473597-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 25 206,91 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 615,60 грн; суми прострочених платежів по процентах - 15 591,31 грн за період з 29.08.2023 до 19.12.2023, що стверджується розрахунком заборгованості. (а.с. 12-15).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
За положенням статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст.77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі досліджених у справі доказів, суд робить висновок, що 29.08.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням кредитного договору № 473597-КС-001. Позичальник, будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента і визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, підписав електронним одноразовим ідентифікатором кредитний договір, чим погодила його умови. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, що підтверджується доказами про їх перерахування позичальнику, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок повернути отримані кошти у розмірах та строки, визначені кредитним договором.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договорами виконав частково, здійснив часткову оплату за Договором № 473597-КС-001, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, зокрема тілом кредиту.
У позовні заяві позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 9615,60 грн.
Жодних доказів повернення грошових коштів у повному обсязі за кредитним договором, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.
Таким чином, у відповідача за тілом кредиту наявна заборгованість за договором № 473597-КС-001 в сумі 9615, 60 грн.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитними договорами, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Позивач, пред'являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитом, які, відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані в межами строку дії кредитного договору.
За договором № 473597-КС-001 від 29.08.2023 позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за процентами в розмірі 15591,31 грн за період з 29.08.2023 до 19.12.2023, що підтверджується розрахунками заборгованості. (а.с. 12-16).
Аналізуючи умови кредитного договору, суд зазначає, що порядок нарахування процентів за користування кредитом залежить від належного виконання позичальником своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до пунктів 2.1-2.4 договору, позичальнику було надано кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 16 тижнів із фіксованою стандартною процентною ставкою 2 % на день та зниженою процентною ставкою 1,1639500 % на день, яка застосовується за умови своєчасного виконання графіку платежів. Фіксована ставка є незмінною протягом усього строку дії договору та не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно з пунктом 3.2.1 договору, у разі своєчасного та повного виконання графіку платежів, або дострокового повернення кредиту, проценти за користування кредитом нараховуються за зниженою ставкою. Водночас пункт 3.2.2 передбачає, що у випадку порушення позичальником графіку платежів і виникнення прострочення понад сім календарних днів, право на застосування зниженої ставки втрачає чинність, і з восьмого дня нарахування процентів здійснюється за стандартною (підвищеною) ставкою до закінчення строку дії договору.
Таким чином, розмір процентної ставки безпосередньо залежить від належного виконання умов кредитного договору позичальником, та при порушенні графіку платежів розмір процентної ставки збільшується майже вдвічі.
Щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
На переконання суду, у даному випадку розмір процентів, визначений кредитором у вказаному договорі, є непропорційно завищеним і призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін на шкоду позичальнику (споживачу). Відтак пункт 3.2.2 договору щодо збільшення процентної ставки є несправедливим, суперечить принципам розумності та добросовісності, що є наслідком порушення балансу прав і обов'язків сторін на шкоду споживачу кредитних послуг.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів. Таким чином, з відповідача підлягають стягненню проценти за період з 29.08.2023 по 19.12.2023 у сумі 9 615,60 гривень.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 473597-КС-001 від 29.08.2023 року в загальній сумі 19 231,20 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 9 615,60 грн; суми прострочених платежів за процентами - 9 615, 60 грн.
В задоволенні решти вимог позову слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 2422,00 грн.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1 848,13 грн (2422,40 х 19 231,20/25206,91).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК, ст.ст. 133, 141, 263-265, 268 ЦПК, суд,-
Позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 473597-КС-001 про надання кредиту від 29.08.2023 року, що становить 19 231,20 гривень (дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять одна гривня 20 копійок).
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 848,13 гривень (одна тисяча вісімсот сорок вісім гривень 13 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений - 05 листопада 2025 року.
Позивач:ТОВ «Бізнес Позика», реєстрації м.Київ бульвар Лесі Українки 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Р.С. Солодовніков