Справа № 213/4632/25
Провадження № 2/197/803/25
06 листопада 2025 року с-ще Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник ТОВ "ФК "Ейс" звернувся до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 560581345 від 09.03.2024 у розмірі 21060 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 09.03.2024 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачка уклали договір кредитної лінії № 560581345 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відразу після вчинених дій відповідача, 09.03.2024 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 5200 грн на банківську картку відповідача № 5354-32ХХ-ХХХХ-5475. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. 28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали договір факторингу № 28/1118-01, згідно з умовами якого, ТОВ "Таліон Плюс" відступлено право грошової вимоги в тому числі до відповідачки за кредитним договором № 560581345. 10 жовтня 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" уклали договір факторингу № 10/1024-01 згідно з умовами якого, ТОВ "Таліон Плюс" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 560581345. 08 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" (надалі) позивачем було укладено договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №560581345. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 за договором факторингу від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21060 грн.
Ухвалою Інгулецького районногосуду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.09.2025 дану цивільну справу було передано за підсудністю до Широківського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка до суду не з'явилася, повідомлялася про дату, час і місце судового засідання належним чином. 06 листопада 2025 року відповідачка подала до суду заяву (а.с. 30-31), згідно з якою просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги визнає повністю, просить суд стягнути з неї 50 % судового збору.
Суд у зв'язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 09 березня 2024 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" договір кредитної лінії № 560581345, згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту складає 5200 грн, тип кредиту - кредитна лінія, строк кредитної лінії - 30 календарних днів. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 08.04.2029. На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 (дев'ятсот дванадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором .
Відповідно до платіжного доручення № f1361d44-5436-42df-b892-f36df5c700de Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога"на виконання кредитного договору № 560581345 від 09.03.2024 ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 5200 грн на карту № 5354-32XX-XXXX-5475.
Як вбачається з наданої довідки АТ "Укрсиббанк" від 21.10.2025 за вих.№ 31-4-01/07-3848-БТ на ім'я ОСОБА_1 випущено платіжну карту №№ НОМЕР_1 . У період з 09.03.2024 по 14.03.2024 на карту №5354-32XX-XXXX-5475 проведено зарахування коштів в сумі 5200 грн (а.с.27).
28 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" уклали договір факторингу № 28/1118-01, згідно з умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" відступлено право грошової вимоги в тому числі до відповідачки за кредитним договором № 560581345.
10 жовтня 2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" уклали договір факторингу № 10/1024-01, згідно з умовами якого, ТОВ "Таліон Плюс" відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 560581345.
08 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" було укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідності до умов якого, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 560581345.
Згідно з виписки з особового рахунку заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" за кредитним договором № 560581345 станом на 31.07.2025 (включно) складає 21060 грн; з яких 5200 грн- заборгованість за тілом кредиту; 15860 - заборгованість за процентами.
При вирішенні спору суд керується такими нормами права.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 12 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, так якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи положення вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору кредитної лінії № 560581345 від 09.03.2024, його було укладено в електронному вигляді за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Закону України "Про електронну комерцію".
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, із яких вбачається, що 09.03.2024 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 560581345 в електронній формі, умови яких первісним кредитором були виконані, однак відповідачка у передбачений договором строк тіло кредиту не повернула та відсотки за його користування не сплатила.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачкою кредиту. Право вимоги за договором було відступлено позивачу по справі, заборгованість не повернуто, а отже позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ейс", зважаючи на визнання позову відповідачкою, підлягають задоволенню. Відповідачка відзиву чи заперечень на позов не подала, а позовні вимоги визнала в повному обсязі, тому надані позивачем розрахунки заборгованості за відсутності заперечень щодо таких розрахунків від відповідачки приймаються судом як достовірні. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті. Тож, ОСОБА_1 не виконала обов'язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин справи, суд всебічно та повно з'ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Судом встановлено, що понесені ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, підтверджуються матеріалами справи, а саме: договором про надання правничої допомоги № 09/07/25-1 від 09.07.2025, додатковою угодою № 25770777830 від 09.07.2025 до договору про надання правничої допомоги № 09/07/2025; актом прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, за відсутності заперечень щодо таких витрат від відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн підлягають стягненню з відповідача.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтвержується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №22987.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Виходячи з вищенаведеного, стягненню з відповідача підлягають 1211,20 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ: 42986956) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №560581345 від 09 березня 2024 року в розмірі 21060 (двадцять одна тисяча шістдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7000 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, а разом 8211 (вісім тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 06.11.2025.
Суддя М.В. Панчук