Справа № 187/1220/25
2/0187/476/25
"05" листопада 2025 р.
05 листопада 2025 року селище Петриківка
Петриківський райсуд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Іщенко І.М., за участю секретаря Єрмолаенко О.В., представника позивача адвоката Гаркуші В.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визначення проживання дитини із батьком та встановлення факту самостійного виховання дитини
25.07.2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 із зазначеним позовом в якому вказав, що він ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі у період часу з 28 серпня 2010 року по 02 червня 2023 року.
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області по справі № 187/676/22 від 02 травня 2023 року шлюб між сторонами був розірваний.
Позивач посилається в позові на те, що після розірвання шлюбу сторони домовилися, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишиться проживати разом із батьком , а син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 буде проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 . Позивач самостійно та повністю займається вихованням, утриманням сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач не звертався до суду про стягнення аліментів з відповідачки на утримання сина, оскільки має хороший дохід для забезпечення і себе і сина усім необхідним. Втім, іноді повертаючись приїжджаючи в гості до своїх знайомих та родичів, що мешкають неподалеку від позивача, відповідачка неодноразово здійснювала спроби щодо повернення собі дитини з метою подальшого спільного проживання., а тому такі її вчинки мають негативний вплив на емоційний та психологічний стан дитини та погіршують відносини між усіма сторонами.
Жодних перешкод у спілкуванні сина та матері позивач не чинить, мати має змогу регулярно спілкуватися з дитиною та бачити її, натомість найкращим інтересам дитини відповідає проживання з батьком, оскільки саме ним створені належні для того умови та це буде найкраще впливати на його її розвиток та психічне здоров'я. З огляду на це та беручи до уваги неможливість досягнення згоди між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, позивач вважає за можливим просити суд визначити місце проживання сина з ним.
Також позивач вважає за можливим просити суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини з визначенням місці проживання з позивачем, оскільки це дасть йому офіційне визнання його основним опікуном, що має правові наслідки, зокрема, у випадках юридичних спорів або при управління правами та обов'язками дитини, особливо беручи до уваги самоусунення матері від виховання та утримання сина. Визнання цього факту потрібне йому і для отримання соціальних виплат або пільг від держави. Оскільки позивачу не відомо про наявність житла та роботи у відповідача, вона може у будь-який час залишити країну, відтак, будь-які рішення, дозволи, згоди стосовно дитини приймаються виключно батьком.
Позивач посилається на те, що працює і має офіційний дохід, постійне житло, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в сьомому класі Курилівського ліцею Петриківської селищної ради де позитивно характеризується, що доводить добре виховання батьком, любить сина, самостійно створює інші соціально-побутові умови для сина , контролює процес його навчання, цікавиться його бажаннями, необхідними для гармонійного розвитку. Із заявою про стягнення аліментів до відповідачки не звертався, оскільки вважає це недоцільним, здійснює опіку над сином, доглядає та піклується про його стан здоров'я.
Позивач посилається на Акт оцінки потреб сім'ї наданої КНП «Цент соціальних служб» від 08 липня 2025 року за № 84 та висновком до нього, до визначено, що складні життєві обставини в сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
В Акті обстеження умов проживання наданим Петриківською селищною радою від 08 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що:
Умови проживання належні. Будинок мебльований необхідною кількістю меблів, у будинку прибрано, чисто, світло, запасі їжі у наявності; у дитини є окрема кімната, яка мебльована необхідною кількістю меблів. У наявності комп'ютерна техніка, мобільний телефон, одяг та взуття по сезону в достатньої
кількості.
Позивач просить в судовому порядку визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 . , а також встановити факт самостійного виховання та утримання, ОСОБА_1 свого неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Петриківського райсуду Дніпропетровської області від 08.08.2025 року після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
В підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гаркуша В.В. підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшла заява про те, що вона зареєстрована в АДРЕСА_1 , але фактично мешкає в АДРЕСА_2 . Вона є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З червня 2024 року із колишнім чоловіком ОСОБА_1 була укладена усна домовленість що старший син ОСОБА_6 буде проживати із батьком та буде навчатись у Куриловському ліцеї, так як це було бажання дитини і вона не заперечувала про це. На цей час сину ОСОБА_7 виповнилось 14 років і він вправі самостійно вирішувати із ким йому жити. Як мати, вона контролює навчання із сином, спілкується із директором ліцею ОСОБА_8 та керівником ОСОБА_9 , перераховує на картковий рахунок гроші, спілкується із сином коли приїздить до м. Камьянське в своїй квартирі по АДРЕСА_3 . Заперечує проти позовних вимог позивача, вважає що спір між ними відсутній, просить розглядати справу у її відсутність, так як знаходиться на 8 місяці вагітності і за таким станом не може приїхати до суду.
Від представника третьої особи Служби у справах дітей Петриківської селищної ради Бортенко О.А. направлено заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, додано висновок органу опіки та піклування від 06.10.2025 року про доцільність визначення місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , так як створені всі належні умови для його виховання та проживання, дитина проживає за усною домовленістю із батьками.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, пояснивши, що самостійно виховує старшого неповнолітнього сина ОСОБА_4 із 2024 року за домовленістю із відповідачкою, ява виховує меншого неповнолітнього сина ОСОБА_5 і вони проживають в Одесі.Він піклується за ОСОБА_7 , одіває його і виховує, син зареєстрований та постійно проживає із 2018 року в його житловому будинку по АДРЕСА_1 , навчається в 8 класі Курилівського ліцею. Із відповідачкою син спілкується не часто, коли мати приїздить до міста Камьянське, чув від сина, що мати наполягає щоб він приїзжав жити до неї, але ОСОБА_7 цього не бажає. Звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами щоб мав змогу виїхати за кордон , мати соціальні пільги на праці в разі відпустки чи звільнення, підтвердив що стоїть на обліку в у ТЦК як військо службовець. Просив задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача адвокат Гаркуша В.В. підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, пояснивши на можливу відстрочку від військової служби у разі визнання судом того, що батько самостійно виховує неповнолітнього сина, на спір між батьками щодо проживання їх сина ОСОБА_7 , так як мати бажає щоб син проживав із нею, позивач піклується на здоров'я сина, його фізичний та моральний розвиток.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не явилась з поважних причин , пославшись на стан вагітності та проживання в Одеській області, просивши суд розглядати справу у її відсутність. Надала до суду заяву та письмові пояснення та заперечення на позов, пославшись після розлучення на усну домовленість із позивачем про місце проживання сина ОСОБА_7 із батьком, а молодший син живе із нею. Вважає, що ОСОБА_10 виповнилось 14 років і він вправі самостійно вирішувати своє місце проживання у одного із батьків, вона спілкується із сином, приймає участь в його утриманні, перераховує грошові кошти, виховує молодшого сина ОСОБА_5 .
Представником третьої особи Служби у справах дітей Петриківської селищної ради Бортенко О.А. направлено заяву про розгляд справи у її відсутність.
Неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за клопотанням позивача був опитаний у судовому засіданні і пояснив, що він проживає за адресою: в АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_1 . Раніше він проживав із матір'ю яка мешкає в Одеській області із його молодшим братом ОСОБА_11 та новим чоловіком матері з яким у нього склались складні стосунки. Приїхав до батька, навчається в ліцеї, батько займається його вихованням, мати спілкується по телефону, переводить кошти на карточку, спілкується із нею добре коли мати приїзжала до міста Камьянське, де є окрема квартира, в нього є всі умови для проживання, бажає проживати із батьком.
Заслухавши позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_12 , опитавши неповнолітнього ОСОБА_13 , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог із наступних підстав.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі у період часу з 28 серпня 2010 року по 02 червня 2023 року. На підставі рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області по справі № 187/676/22 від 02 травня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано, що підтверджується копією судового рішення
В шлюбі у подружжя народилось двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ( а.с. 11.12,15)
Рішенням Петриківського райсуду від 24.07.2023 року із
ОСОБА_1 стягувались аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно на користь ОСОБА_3 ( а.с.99)
Відповідно до довідки виданою Петриківською селищною радою за № 97 від 30 січня 2025 року вбачається позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_14 , їх діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 із 25.09.2018 року по цей час ( а.с.13,14) і це не заперечувалось позивачем в суді.
Із 2023 року відповідачка ОСОБА_2 та малолітній син ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не проживають за місцем реєстрації, що підтверджується актом про фактичне проживання від 31.04.2025 року ( а.с.18), а цей час вони мешкають в АДРЕСА_2 , що підтверджується письмовими поясненнями ( а.с.81) і не заперечувалось позивачем в суді.
Після розірвання шлюбу сторони усно домовилися, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із червня 2024 року залишиться проживати разом батьком за адресою: АДРЕСА_1 , так як це було бажання сина , а інша дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 буде проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 в
АДРЕСА_2 , що підтверджується поясненням відповідачки до суду
( а.с.81 ) і не заперечувалось поясненням позивача в суді.
Опитаний в судовому засіданні неповнолітній син ОСОБА_4 , 2011 р.н. пояснив в суді, що він добровільно висловив бажання проживати із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , так як навчається в Курилівському ліцеєві Петриківської селищної ради у 8 класі, має друзів , спілкується із матір'ю постійно по телефону і при зустрічах коли вони приїздила в 2024 та 2025 році до нього, мати переводить йому грошові кошти на карточку, відносини із нею та братом Егором доброзичливі та постійні.
Як вбачається із характеристики по місцем навчання неповнолітнього ОСОБА_4 у 7 класі Курилівського ліцею він характеризується позитивно, батьки постійно піклуються про стан його здоров'я, навчання та поведінку, підтримують тісний зв'язок із закладом освіти ( а.с.16).
Із письмових пояснень відповідачки ОСОБА_2 вбачається що вона , піклуючись за навчанням та здоров'я сина ОСОБА_4 підтримує зв'язок із директором Курилівського ліцею ОСОБА_8 та керівником класу Мусієнко Т.Д. ( а.с.81)
Як вбачається із договору дарування від 27.09.2016 року житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 ( а.с.19-23)
Позивач ОСОБА_1 працездатний, працює в ТОВ « Алан корпорейт» менеджером із продажу і сума його доходу із лютого по липень 2025 року становила 169 240 грн, що підтверджується довідкою про доходи ( а.с.62)
Як вбачається із акту оцінки потреб сім'ї наданої КНП «Цент соціальних служб» Петриківської селищної ради від 08 липня 2025 року за № 84, ОСОБА_6 живе батьком, до цього проживав із матір'ю в Одесі, що складні життєві обставини в сім'ї ОСОБА_16 відсутні ( а.с.24-25-28)
В акті обстеження умов проживання наданим Петриківською селищною радою від 08 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що
умови проживання для ОСОБА_4 належні. Будинок мебльований необхідною кількістю меблів, у будинку прибрано, чисто, світло, запасі їжі у наявності; у дитини є окрема кімната, яка мебльована необхідною кількістю меблів. У наявності комп'ютерна техніка, мобільний телефон, одяг та взуття по сезону в достатньої кількості ( а.с.29)
Відповідно Висновку органу опіки та піклування Петриківської селищної ради було визнано доцільність проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 87 )
Суд зобов'язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з'ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави(ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15ЦК).
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним(постанови Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 331/5517/19, від 05.10.2022 у справі № 569/7529/20, від 29.03.2021 у справі № 598/420/19-ц).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені(постанова Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 598/420/19-ц).
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача(постанова Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 753/9162/1).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).
Відповідно до ст. 161 СК України, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 127/16211/23).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23 (провадження № 61-14033св24) зазначено, що «суди врахували, що ще до звернення особи до суду з цим позовом сторони, які проживають окремо, фактично дійшли згоди про те, що малолітня дитина проживатиме разом із батьком, що також підтверджено відповідачем, яка не просила змінювати місце проживання дитини.
Крім того, згідно з висновком від 06 жовтня 2023 року № 2233/0/2-25 орган опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області також вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Верховний Суд звертає увагу, що цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни місця проживання сина ОСОБА_4 , а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дитиною.
З урахуванням наведеного, суди керується тим, що позивач
ОСОБА_1 не довів, що на час звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені його права позивача та існує спір між сторонами, навпаки сторони в позасудовому порядку домовились про виховання двох дітей, з урахуванням їх бажання та можливостей.
Між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній спір щодо місця проживання їх дитини ОСОБА_4 що свідчить про те, що права позивача не порушені
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23 (провадження № 61-14116св24) визначено, що «малолітня особа, яка проживає разом із батьком, а мати дитини як на час подання позову, так і під час розгляду справи в суді не заперечувала проти цього, підтвердивши тим самим, що сторони дійшли домовленості щодо проживання дитини саме з позивачем. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина , суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою».
Суд вважає відмовити у задоволенні позову батька дитини ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 разом із ним, так як ним не доведено, що його права порушені .
Пояснення позивача, що в майбутньому можуть бути порушенні його права, соціальні виплати, заборона виїзду за кордон, порушення відстрочки від призову до ЗСУ судом до уваги не приймається, так як такі порушення нічим не підтверджуються, позивач при необхідності може надати довідки про його проживання його разом із дитиною, яке ніким не оспорюється, порушення трудового та іншого законодавства у позивача не вбачається.
Посилання представника позивача адвоката Гаркуши В.В. на те, що позивач сплачує аліменти із травня 2023 року по цей час на утримання двох дітей на користь відповідачки, що існує спір між батьками і на висновок органу опіки та піклування про визначення проживання дитини разом із батьком, судом до уваги не приймається, так як позивач має право самостійно звернутись до суду щодо зменшення розміру аліментів на користь відповідачки, існування спору між батьками неповнолітнього ОСОБА_4 в судовому порядку не було доведено, а висновок органу опіки та піклування носить рекомендований характер і не впливає на вирішення позовних вимог позивача , крім того у висновку зазначено про усну домовленість батьків щодо проижвання ОСОБА_4 разом із батьком, а другої дитини ОСОБА_5 разом із матір'ю, що підтверджує відсутність спору між батьками щодо проживання дітей.
Відповідачка ОСОБА_2 не позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_4 , позивач не звертався до суду про стягнення із відповідачки аліментів на утримання дитини, крім того неповнолітня дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 досяг 14-віку 03.09.2025 року і має право на самостійний вибір проживати із одним із батьків або змінювати таке проживання за їх згоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення в судовому порядку факту самостійного виховання та утримання ним свого сина ОСОБА_4 , 03.09.2011 року також не підлягають задоволенню, так як обставини виховання та утримання дитини ніким не оспорюються, в тому числі і самим позивачем, а такі вимоги не підлягають окремо розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла. Верховний Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з сином. З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача (постанова Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 127/16211/23).
Суди встановили, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом із батьком ОСОБА_1 в його будинку, де створені всі умови для комфортного проживання, дитина повністю матеріально забезпечена, дитина має з батьком емоційний контакт, мати дитини не вимагає зміни місця проживання дитини; орган опіки не зазначає у висновку про наявність спору між батьками щодо місця проживання дитини; мати дитини, яка надала заяву про розгляд справи без її участі, позов фактично не визнала, не вимагає від батька дитини змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання про відібрання дитини у позивача.
За таких обставин, суд вважає, що в позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту (постанова Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 189/1176/24).
При цьому матеріали справи не містять жодних заперечень відповідачки стосовно визначення місця проживання сина разом із позивачем.
Частинами другою, третьої статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. З огляду на встановлені обставини, суди дійшли правильного висновку про відмову у позові зважаючи на відсутність правових підстав для втручання держави у сімейні відносини, врегульовані за згодою (домовленістю) їх учасників, та недоведеність необхідності захисту інтересів позивача та малолітньої дитини, як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення оскаржених судових рішень.
Доводи заявника про те, що мати дитини не виконує своїх батьківських обов'язків і це впливає на права та інтереси самої дитини, бажання отримання соціальних пільг і виплат та отримання соціальної допомоги батька який самостійно виховує дитину, судом до уваги не приймається, так як відповідачка не позбавлена батьківських прав відносно сина, із позовом про стягнення аліментів позивач до відповідачки не звертався, що вказано самим позивачем в заяві і між батьками визначена усна домовленість з ким із них буде проживати малолітній ОСОБА_4 .
Ураховуючи підстави, з яких суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі , так як не вбачає необхідності надавати оцінку по суті іншим аргументам сторін та наданим ним доказам.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 2, 4, 10-15, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.7, 161 СК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визначення проживання дитини із батьком та встановлення факту самостійного виховання дитини відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Іщенко І.М.