Справа № 212/10665/25
2/212/5700/25
06 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Козлов Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, -
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що ДП «Криворізька теплоцентраль» було перетворено у ПАТ «Криворізька теплоцентраль», а потім було перейменовано на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», що здійснює постачання теплової енергії населенню, яке відповідно до Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», Постанови Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зобов'язано щомісячно здійснювати плату за послуги з теплопостачання. Позивачем надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, від яких відповідачі не відмовлялись та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів. Натомість, через несплату за користування тепловою енергією відповідачами по АДРЕСА_1 за період з 01.10.2013 р. по 30.04.2025 р. включно утворилась заборгованість на суму 27140,68 грн. та за абонентське обслуговування в сумі 339 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати спожитих послуг відповідачі мають сплатити на користь позивача також 3% річних в сумі 3076,98 грн., інфляційні втрати в сумі 13791,96 грн., та пеню в сумі 509,94 грн. На підставі переліченого просив суд стягнути з відповідачів суму боргу в загальному розмірі 44858,56 грн., а також витрати з оплати судового збору в сумі 3028 грн.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 26 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник позивача, Ющенко В.В., у судове засідання не з'явилась, надавши заяву з проханням розгляд справи провести за її відсутності, наполягаючи при цьому на задоволенні позову.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи повідомленими про наявність у провадженні суду позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до них про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, не скористались своїм правом на подання відзиву на позов.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 901 ЦК за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов'язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) та ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.
На підставі п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.
Згідно із детальним розрахунком заборгованості АТ «Криворізька теплоцентраль» по АДРЕСА_1 , опалювальна площа якої становить 21,3 кв. м., вбачається, що споживачі заборгували за період з 01.10.2013 р. по 30.04.2025 року з наданої останнім теплової енергії за такою адресою 27140,68 грн., а також за абонентське обслуговування в сумі 339 грн.
Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується: Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 17 жовтня 2014 року та від 31 березня 2015 року, до якої були внесені зміни постановами від 11 червня 2015 року, від 9 червня 2016 року, 28 грудня 2017 року.
Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.
Так на підставі наданих суду розрахунків представника позивача боргу з 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК за період прострочення погашення заборгованості споживачів вбачається, що останні заборгували за спірний період АТ «Криворізька теплоцентраль» з 3% річних 3076,98 грн., з інфляційних втрат у розмірі 13791,96 грн., та з пені в сумі 509,94 грн.
Суд при цьому зазначає, що відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.07.2025 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної власності по 1/2 частки, на підставі договору купівлі-продажу №1-1237 від 04.10.2013 року.
Суд в цьому сенсі зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК власність зобов'язує, тому власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; а власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
За ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Суд вказує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Аналізуючи наведені норми загального цивільного законодавства та спеціального в сфері житлово-комунальних послуг, суд робить висновок, що саме власник нерухомості повинен нести відповідальність через несплату наданих житлово-комунальних послуг.
В той же час, положення ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) стосуються солідарної відповідальність осіб, які проживають та/або зареєстровані у житлі власника, за їх зобов'язаннями саме перед власником з оплати житлово-комунальних послуг.
Так суд вказує, що за ч. 1 ст. 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
На підставі ч. 1 ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Аналізуючи перелічені норми, суд звертає увагу на те, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
Враховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що саме відповідачі повинні відповідати за пред'явленими до них позовними вимогами саме в межах належної їм на праві власності частки квартири по АДРЕСА_3 .
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
При цьому Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року, який діяв на момент звернення позивача до суду) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 12.03.2017 року по 30.04.2025 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2021 року по справі № 373/651/20.
Отже, суд дійшов переконання, що заявлені та підтвердженні в судовому засіданні вимоги позивача до відповідачів, як співвласників квартири по АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргу відповідно до розміру належного їм часткового права власності на вказане житлове приміщення, тобто в розмірі по 1/2 частки з кожної від загальної суми заборгованості, встановленої судом, оскільки суд дійшов висновку, що кожен з відповідачів за період з 01.10.2013 року по 30.04.2025 року заборгував позивачу оплату за послуги з наданої теплової енергії в сумі 13570,34 грн. (27140,68/ 2 = 13570,34), з абонентської плати - 169,50 грн. (339 / 2 = 169,50), з 3% річних - 1538,49 грн. (3076,98/ 2 = 1538,49), з інфляційних втрат - 6895,98 грн. (13791,96 / 2 = 6895,98), та з пені в розмірі 254,97 грн., (509,94/2=254,97) а загалом кожен у сумі 22429,28 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК суд стягує з відповідачів також витрати позивача з оплати судового збору в розмірі 3028 грн. на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» в рівних частках.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, ЦПК, -
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 13570,34 грн., з абонентського обслуговування в розмірі 169,50 грн., з 3% річних в розмірі 1538,49 грн., з інфляційних втрат в розмірі 6895,98 грн., з пені в розмірі 254,97 грн., а загалом - 22429,28 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 13570,34 грн., з абонентського обслуговування в розмірі 169,50 грн., з 3% річних в розмірі 1538,49 грн., з інфляційних втрат в розмірі 6895,98 грн., з пені в розмірі 254,97 грн., а загалом - 22429,28 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати з оплати судового збору в сумі 3028 гривень в рівних частках, а саме по 1514 грн. з кожного.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи, якому повне рішення не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках передбачених ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 06 листопада 2025 року.
Позивач: Акціонерне товариства «Криворізька теплоцентраль», ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса мешкання: АДРЕСА_1 .
Суддя Козлов Д.О.