Справа № 201/7533/25
Провадження № 2/201/3696/2025
(заочне)
27 жовтня 2025 року місто Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача
До Соборного районного суду міста Дніпра 17 червня 2025 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості:
-за Кредитним договором № 002/12337615-SР в розмірі 10 844,45 грн., з яких:
5 150,04 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;
5 694,41 грн. сума заборгованості за відсотками;
-за Кредитним договором № 19615-02/2022 в розмірі 8 966,00 грн., з яких:
3 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;
5 966,00 грн. сума заборгованості за відсотками;
Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 19 810,45 грн., а також судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що
Щодо укладання Кредитного договору № 002/12337615-SР
04 листопада 2021 р. між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002/12337615-SР.
28 лютого 2024 між АТ «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № НІ/11/16-Ф, у відповідності до умов якого АТ «Таскомбанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Таскомбанк» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу № НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 10 844,45 грн., з яких: 5 150,04 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 694,41 грн. сума заборгованості за відсотками.
Щодо укладання Кредитного договору № 19615-02/2022
17 лютого 2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19615-02/2022.
08 грудня 2022 між ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 08122022, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від до Договору факторингу № 08122022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 8 966 грн., з яких: 3 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 966,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2025 року зазначену вище цивільну справу розподіллено судді Демидовій С.О. (а.с.52-53).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.54-55).
До суду 18 червня 2025 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.54-55).
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року відкрито провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. (а.с.56-57).
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в позовній заяві просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився про день та час повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановленні судом
Щодо укладання Кредитного договору № 002/12337615-SР
04 листопада 2021 р. між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002/12337615-SР. (а.с.7-10).
28 лютого 2024 між АТ «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № НІ/11/16-Ф, у відповідності до умов якого АТ «Таскомбанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Таскомбанк» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.13-15).
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу № НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 10 844,45 грн., з яких: 5 150,04 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 694,41 грн. сума заборгованості за відсотками. (а.с.16).
Щодо укладання Кредитного договору № 19615-02/2022
17 лютого 2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19615-02/2022. (а.с.21-24).
Умови:
-сума 3 000 грн.;
-строк 30 днів;
-процентна ставка 0, 50%
Фактичне отримання доказів підтверджується листом. (а.с.25).
08 грудня 2022 між ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 08122022, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.26-29).
Відповідно до Реєстру боржників від до Договору факторингу № 08122022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 8 966 грн., з яких: 3 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 966,00 грн. сума заборгованості за відсотками. (а.с.30).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Щодо укладання Кредитного договору № 002/12337615-SР суд вважає наступне.
Судом встановлено, що на підтвердження факту перерахування кредитних коштів та отримання їх відповідачем згідно вказаних кредитних договорів позивачем надано не було.
Суд наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не були надані докази на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки), виписки по рахунку тощо.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за кредитним договором, який складений представником позивача, як на підставу задоволення позовних вимог, є безпідставним, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
У зв'язку із недоведенням позивачем факту перерахування відповідачу кредитних коштів з метою доведення виконання умов договору про надання кредиту, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд не знаходить правових підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем не було надано доказів перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача за Кредитним договором 002/12337615-SР, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Щодо укладання Кредитного договору №19615-02/2022 суд вважає наступне.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Таким чином наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором №19615-02/2022, укладеним між ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» та відповідачем.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
У постанові Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19 суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Як передбачено Договором, строк кредиту 30 днів. Встановлено стандартну процентну ставку 0,50 % в день.
Отже, строк дії кредитного договору закінчився через 30 днів після його укладення.
Натомість, всупереч вищевикладеному, заборгованість нарахована відповідачу за період, який перевищує період, встановлений договором.
Суд бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитному договорі №19615-02/2022 та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками: за Кредитним договором №19615-02/2022 в сумі 450 грн. (3 000 : 100% * 0,50 % * 30 днів).
Натомість, всупереч вищевикладеному, заборгованість нарахована відповідачу за період, який перевищує період, встановлений договором.
Згідно матеріалів справи, відсотки за користування кредитними коштами, які нараховані за періоди, коли у кредиторів, якому відійшло право вимоги до позивача, не виникало права на нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
З огляду на вказане, позивачем було нараховано відсотки за користування кредитними коштами поза визначений Кредитним договором термін, а отже сума нарахованих відсотків є значно меншою, ніж заявлена позивачем та складає 450,00 грн. за кредитним договором №19615-02/2022, а отже в дану частину позовних вимог, суд задовольняє частково.
Слід наголосити на тому, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами надання кредитів під час укладення та підписання вищезазначених договорів відповідачем висловлено не було та як наслідок не було розірвано або оскаржено такі кредитні договори. Обставини укладення вищевказаних договорів відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти за Кредитним договором №19615-02/2022 року, в добровільному порядку ТОВ «ФК «ЄАПБ» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати від боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у даному випадку непогашеної заборгованості.
На підставі наведеного, виходячи із принципів об'єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягненню з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Кредитним договором №19615-02/2022 в розмірі 3 000 - тіло кредиту та 5 966 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, а разом 8 966 грн.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1370,44 грн. (8 966 грн. х 3028 грн. : 19 810,45 грн. = 1370,44 грн.).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 141, 263-265, 282-283, 353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Кредитним договором №19615-02/2022 у розмірі 8 966 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1370,44 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду .
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014), м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя С.О. Демидова