Справа № 211/8088/25
Провадження № 1-кп/211/1758/25
06 листопада 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження в режимі відеоконференції
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу кримінальне провадження №42024052210004284 від 12.11.2024 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Балайчук Березівського району Одеської області, громадянин України, із середньою-спеціальною освітою, одружений, на утриманні має малолітню дитину, військовослужбовець військової служби за контрактом, головний сержант 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, а останній раз 24.02.2021 Березівським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі та 24.05.2024 Малиновським районним судом м. Одеси звільнений умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом
в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 408 КК України,
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді головного сержанта 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, 23.08.2024, в невстановлений в ході досудового розслідування час, самовільно залишив місце служби, а саме тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташоване в районі АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 05.10.2025, доки самостійно не прибув до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташоване в районі АДРЕСА_2 , тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
Крім того, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та перебуваючи в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, 09.10.2024 самовільно залишив місце служби з метою ухилитися від військової служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу АДРЕСА_2 та ухиляється від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав повністю, та пояснив, що він 23.08.2024 року самовільно залишив місце служби, повернувся 05.10.2024 року. Другий раз пішов 09.10.2024 року був затриманий 23.05.2025 року. Причиною було народження дитини. Він просив, щоб його відпустили у відпустку, допомогти дружині, так як вона сирота і не було кому допомогти, а дитина потребувала операції. Йому відмовили, тому він залишив самовільно частину. В скоєному розкаюється, просить суворо не карати.
Суд, враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у повному обсязі, щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та вказані обставини ніким не оспорюються, а його свідчення дають достатні підстави не сумніватися у добровільності його позиції, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, вважає необхідним визнати недоцільним дослідження доказів, що маються у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів та документів, що характеризують його особу.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України; у дезертирстві, тобто у самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд виходить із положень ст.65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винним та щиро покаявся в скоєному, раніше судимий, одружений, на утриманні малолітня дитина.
Обвинувачений ОСОБА_4 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України та є осудним.
Обставин, що б пом'якшували покарання у відповідності до ст.. 66 КК України судом не встановлено. Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що б обтяжували покарання судом не встановлено.
З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, та при призначенні покарання врахувати вирок від 24.02.2021 року Березівським районним судом Одеської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289 КК України до 7 років позбавлення волі та ухвалу від 24.05.2024 року Малиновського районного суду м. Одеса про звільнення умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.
Таке покарання на думку суду є справедливим, та у розумінні ст.50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Речові докази відсутні. Судові витрати відсутні. Запобіжний захід вважати продовженим до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України та призначити йому покарання:
За ч.5 ст.407 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі;
За ч.4 ст.408 КК України - 5 (п'ять ) років позбавлення волі
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначити покарання 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком від 24.02.2021 року Березівським районним судом Одеської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289 КК України до 7 років позбавлення волі та ухвалу від 24.05.2024 року Малиновського районного суду м. Одеса про звільнення умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, та остаточно до відбуття призначити 6 (шість) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання, а саме з 23 травня 2025 року.
Запобіжний захід тримання під вартою, вважати продовженим до набрання вироком законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку.
Суддя: ОСОБА_1