Справа № 126/787/25
Провадження № 22-ц/801/2323/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.
Доповідач:Голота Л. О.
05 листопада 2025 рокуСправа № 126/787/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 126/787/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 1.09.2025, ухвалене у складі судді Хмель Р.В. в приміщенні суду в м. Бершадь, -
8.04.2025 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом (вх № 4065) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101710960761617 від 20.03.2024 у розмірі 51582,73 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.03.2024 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. 20.03.2024, будучи клієнтом банку, позичальник уклав з банком кредитний договір № ABH0CT155101710960761617 щодо надання останньому кредиту в розмірі 26400,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 19.03.2027) зі сплатою процентів у розмірі 85 щорічно. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 кредитного договору, ліміт цього договору: 26400,00 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 19.03.2027, терміном на 36 місяці. Згідно до п. 6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 85 річних. Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 8.04.2025 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 51582,73 грн., яка складається з: 26400 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22797,26 грн загальний залишок заборгованості за процентами; 2385,47 грн загальний залишок заборгованості за пенею.
Заочним рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 1.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101710960761617 від 20.03.2024 станом на 8.04.2025 в загальному розмірі 49197 грн. 26 коп, яка складається з наступного: 26400 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 22797,26 грн загальний залишок заборгованість за відсотками. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2309 грн 75 коп.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, АТ «Акцент-Банк» подано апеляційну скаргу (вх. № 11107 від 2.10.2025, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі; здійснити розподіл судових витрат.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що при відмові у стягненні пені суд першої інстанції посилається на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Однак, ЦК України в даному питанні є не спеціальною, а є загальною нормою законодавства, тому і не підлягає застосуванню. Оскільки спеціальною нормою є Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Тобто неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024 (оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 + 30 днів, тобто до 23.01.2024, а з 24 січня вже заборона відсутня).
Щодо забезпечення правом на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 3.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 126/787/25 за апеляційною скаргою АТ «Акцент-Банк» на заочне рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 1.09.2025. Надано учасникам справи 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
АТ «Акцент-Банк» подано апеляційну скаргу на заочне рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 1.09.2025 у справі з ціною позову 51582 грн 73 коп, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється відповідно до частин першої статті 367 ЦПК України.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
20.03.2024 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Будучи клієнтом банку, позичальник уклав з банком кредитний договір № ABH0CT155101710960761617 від 20.03.2024, щодо надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 26400,00 грн строком на 36 місяців (тобто до 19.03.2027) зі сплатою процентів у розмірі 85 щорічно.
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.
Відповідності до п. п. 3-5, 12 кредитного договору, ліміт цього договору: 26400,00 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 19.03.2027, терміном на 36 місяці. У випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,07 % (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредитну за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Згідно наданого банком розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком станом на 8.04.2025 за кредитним договором складала суму в розмірі 51582,73 грн., яка складається з: 26400 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22797,26 грн загальний залишок заборгованості за процентами; 2385,47 грн загальний залишок заборгованості за пенею.
Висновки суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором по пені в розмірі 2385,47 грн колегія суддів вважає такими, що зроблено за повного з'ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою, третьою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (стаття 1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
У пункті 12 заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101710960761617 від 20.03.2024 сторони погодили розмір пені за порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості.
Звертаючись до суду із позовом, АТ «Акцент Банк» просило стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором, зокрема, і неустойку у виді пені у розмірі 2385,47 грн.
Відповідно до пункту 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Подібні правові позиції, викладено у постановах Верховного Суду від 4.06.2025 у справі № 752/30967/21, 12.02.2025 у справі № 758/5318/23, від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що положення ЦК України є загальними нормами права та не можуть бути застосовані до кредитних правовідносин, що виникли у цій справі.
Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до ЦК України (частини перша та друга статті 4 ЦК України).
Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17; № у ЄДРСР 98483113), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78; № у ЄДРСР 103133042), від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (пункт 69; № у ЄДРСР 106264704)).
У постанові КЦС ВС від 31.01.2024 по справі № 183/7850/22 зазначав, що касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
До спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на чому правильно зауважив суд першої інстанції при розгляді справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги банку в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в оскаржуваній частині. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами та застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені АТ «Акцент Банк» у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 1.09.2025 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Судові витрати, понесені Акціонерним товариством «Акцент-банк» у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. В. Оніщук