Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/1086/25
Єдиний унікальний №733/1690/25
Постанова
Іменем України
06 листопада 2025 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючого судді: Карапиш Т.В.,
за участю секретаря: Щур О.П.,
розглянувши матеріали справи, що надійшли від ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , місце роботи - не відоме, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
08 серпня 2025 року близько 14 години 55 хвилин ОСОБА_1 на в м. Ічня, вул. Чернігівська, 88 Прилуцького району Чернігівської області керував транспортним засобом скутером Honda Dio б/н в стані алкогольного сп'яніння. Своїми діями порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 18).
Положення ч. 1 ст. 268 КУпАП, відповідно до яких визначено випадки обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не містять ст. 130 КУпАП, а тому у даному випадку участь ОСОБА_1 при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення, що складений відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Факт вчинення вищевказаного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення від 08.08.2025 року серії ЕПР1 № 416428 (а.с. 6); результатами тестування на алкоголь за допомогою приладу «Drager» від 08.08.2025 року тест № 707, результат якого становить 0,97 ‰ (а.с. 7); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції від 08.08.2025 року, в якому зазначені виявлені в ОСОБА_1 такі ознаки алкогольного сп'яніння, як запах алкоголю з порожнини рота (а.с. 9); Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого такий огляд відносно ОСОБА_2 (а.с. 11); відеозаписом фіксації правопорушення (а.с. 13), що не спростовує вказаних в протоколі обставин, які є кваліфікуючими ознаками такого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за яке він повинен нести адміністративну відповідальність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Відповідно до повідомлення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київсбкій та Чернігівській областях від 22.08.2025 року № 31/33/7442-8850-2025, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував (а.с. 2).
Вирішуючи питання про накладення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує положення ст. 30 КУпАП, а також правовий висновок Верховного Суду від 04.09.2023 року №702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Суд наголошує на тому, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання (аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2023 року №702/301/20).
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, його наслідки, ступінь вини особи, яка притягається до адмінвідповідальності, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами, так як таке стягнення буде доцільне для усунення в подальшому здійснення аналогічного правопорушення та попередження вчинення нових правопорушень.
Положеннями ст.8 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлена у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2025 року складає 605 грн. 60 коп.
Докази згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» на підтвердження звільнення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору відсутні.
На основі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40-1, ст.ст. 130 ч. 1, 283, 284 КУпАП, суд -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (Код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Згідно ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: штраф в подвійному розмірі, тобто 34000 гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд Чернігівської області на протязі 10 днів з дня її винесення.
Суддя Т. В. Карапиш