Справа № 766/9284/25
н/п 2-а/766/339/25
30.09.2025р. Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді - Зуб І.Ю., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні міського суду адміністративну справу за позовом адвоката Асланової Ельміри Ельманівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Корабельний відділ ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Представник позивача звернулась до суду із позовом в якому просить скасувати Постанову від 27.01.2025 року № б/н по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , штрафу в сумі 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) та закрити провадження, а також стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено таке.
23.01.2025 року позивача ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.01.2025 року позивач розпочав проходження обстеження та медичний огляд в КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. А і О Тропіних», що підтверджується відповідними відмітками з зазначенням дати у Картці обстеження та медичного огляду (Додаток 12).
24.01.2025 року на ім'я ОСОБА_1 було видано Повістку № 1/681 про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.01.2025 року, час не зазначено, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (Додаток 9). Зі сторінок Військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 03.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що 01.02.2025 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача визнано придатним до військової служби за мобілізацією (Додаток 4). 30.01.2025 року на ім'я ОСОБА_1 було видано Повістку № 3 про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.02.2025 року о 15 годині для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини (Додаток 10). 01.02.2025 року на ім'я ОСОБА_1 було видано Повістку № 5 про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.02.2025 року о 10:00 годині для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини (Додаток 11). Згідно Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 36 від 04.02.2025 року, ОСОБА_1 04.02.2025 року прибув для подальшого проходження служби та його призначено на посаду курсанта до навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 (Додаток 7). Факт того, що позивач 04.02.2025 року призваний у ЗСУ за мобілізацією також підтверджується сторінками Військового квитка серії НОМЕР_2 . 10.02.2025 року позивач прийняв військову присягу у в/ч НОМЕР_3 (Додаток 4). Відповідно до Довідки № 14/577, виданої 06.06.2025 року Військовою частиною НОМЕР_3 , на теперішній час солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у в/ч НОМЕР_3 (Додаток 8). Поряд з цим Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 № б/н від 27.01.2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. В Постанові зазначено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, в порушення вимог ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», в умовах особливого періоду, будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказаний виклик не з'явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд, до 23.01.2025 року, коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинено в особливий період (Додаток 5). Вищезазначена Постанова позивачу не вручалась, поштою не надходила. Про її існування позивач дізнався 04.06.2025 року , після отримання сповіщення у мобільному застосунку «Приват 24» щодо арешту коштів та після отримання доступу через автоматизовану систему виконавчих проваджень до тексту Постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2025 року та Постанови про арешт коштів боржника від 04.06.2025 року. Так, Постановою Корабельного відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.06.2025 року відкрито виконавче провадження № 78252006 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000,00 грн. на підставі Постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 № б/ н від 27.01.2025 року (Додаток 13). Постановою Корабельного відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.06.2025 року, в рамках виконавчого провадження № 78252006, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (Додаток 14).
Стверджує, що, позивач до 24.01.2025 року не отримував жодної повістки про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач належним чином не повідомлявся про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 . В тексті Постанови відсутні будь-які посилання що підтверджували б належне оповіщення про виклик з боку відповідача. Крім того, в тексті оскаржуваної Постанови не зазначено на яку дату, час та яким чином (у який спосіб та за якою адресою) викликався позивач. Першу повістку ОСОБА_1 отримав 24.01.2025 року безпосередньо у ІНФОРМАЦІЯ_3 вже під час проходження медичного огляду та датою необхідності прибуття визначено 28.01.2025 року, що слідує вже за датою винесення оскаржуваної Постанови. ОСОБА_1 з'являвся на всі виклики до ІНФОРМАЦІЯ_6 , про які був повідомлений, а саме 28.01.2025 року та 03.02.2025 року.
Зазначає, що представниками ІНФОРМАЦІЯ_6 в присутності позивача не складалось жодного Протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, про такий Протокол йому не повідомлялось ні в письмовій, ні в усній формі. Крім того, він жодним чином не був повідомлений про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 в строк до 23.01.2025 року. Обставини, що викладені в оскаржуваній Постанові, позивач повністю заперечує. Позивач завчасно належним чином не повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що порушує право особи на захист.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Просить поновити строк звернення до суду, зазначаючи таке. Про існування оскаржуваної Постанови позивач ОСОБА_1 дізнався 04.06.2025 року, після отримання сповіщення у мобільному застосунку «Приват 24» щодо арешту коштів на його рахунках. Того ж дня позивач отримав доступ через автоматизовану систему виконавчих проваджень до тексту Постанови про відкриття виконавчого провадження № 78252006 від 04.06.2025 року для примусового виконання оскаржуваної Постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 , та Постанови про арешт коштів боржника від 04.06.2025 року (Додатки 13 та 14 до позову). Зазначає, що оскаржувана Постанова містить зазначення, що 27.01.2025 року її було отримано, проте не містить підпису позивача та жодної іншої відмітки на підтвердження даного факту. Крім того, Постанова № б/н від 27.01.2025 року містить відмітку, що 16.04.2025 року за вихідним № 10/4064 її було направлено через Укрпошту, проте не зазначено за якою саме адресою вона направлялась (Додаток 5 до позову) . Звертає увагу Суду, що з 04.02.2025 року позивач проходить військову службу поза межами Херсонської області та не перебуває за адресою своєї реєстрації по теперішній час (Додаток 4, 7, 8 до позову).
Щодо витрат на правовому допомогу вказує таке. 07.06.2025 року між адвокатом Аслановою Ельмірою Ельманівною, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001695, виданого Радою адвокатів Миколаївської області 08.11.2019 року, та позивачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги № б/н (Додаток 16). Згідно пункту 1 Додатку № 1 до вказано Договору, сторони встановили фіксовану вартість правничої допомоги у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок (Додаток 17). Довідкою № 3 від 10.06.2025 року підтверджується, що 07 червня 2025 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на виконання умов Договору про надання правничої допомоги № б/н від 07.06.2025 року та Додатку № 1 до вказаного Договору сплатив 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок грошової винагороди адвоката Асланової Ельміри Ельманівни, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001695, виданого Радою адвокатів Миколаївської області 08.11.2019 року (Додаток 19). Відповідно до п. 1 Акта № 1 від 10.06.2025 року приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 07.06.2025 року, Адвокат надав, а Клієнт прийняв правничу допомогу (юридичні послуги) відповідно до вищезазначеного Договору (Додаток 18).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.06.2025 року залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.06.2025 року забезпечено позов частково.
Ухвалою суду від 01.07.2025 року було відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подала заяву про проведення розгляду у її відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач своїм правом надати відзив не скористався, про слухання справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час розгляду справи. Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалює про розгляд справи у письмовому провадженні.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
27.01.2025 року № б/н по справі про адміністративне правопорушення відповідачем прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , штрафу в сумі 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.)
Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачем, не подано відзиву до суду, не надано доказів щодо наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, доказів спростування тверджень позивача, викладених в позові.
Згідно ст. 5 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із положеннями ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому суд зазначає, що Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАСУ).
Згідно ст. 62 Конституції України вина особа, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Саме на підставі доказів в справі про адміністративне правопорушення відповідач повинен був з'ясувати фактичні дані, на основі яких встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Надточій проти України від 15 травня 2008 року.
Як передбачено п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною ОСОБА_5 України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред'явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені, зокрема КУпАП.
Надання детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 ст. 7 КУпАП).
Суд враховує, що частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Керуючись цієї нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження у справі, а саме - 02.07.2025 року - в системі Електронний суд, відповідно до відомостей системи Д-3, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі № 802/2236/17-а.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, його складові, в тому числі суб'єктивної сторони правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому відповідачем належними та допустимими доказами не доведена вина позивача у вчиненні правопорушення інкримінованого правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
До суду позивач звернувся 14.06.2025 року через систему Електронний суд, зареєстрована - 17.06.2025 року. На спростування тверджень позивача, що він дізнався про існування постанови лише 04.06.2025 року коли були арештовані його кошти, доказів стороною відповідача не надано.
Отже строк на звернення до суду позивачем був пропущений з поважних причин, доказів іншого суду не надано.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та ухвалення рішення про скасування оскарженої постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з підстав, викладених вище.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
07.06.2025 року між адвокатом Аслановою Ельмірою Ельманівною, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001695, виданого Радою адвокатів Миколаївської області 08.11.2019 року, та позивачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги № б/н . Згідно пункту 1 Додатку № 1 до вказано Договору, сторони встановили фіксовану вартість правничої допомоги у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок. Довідкою № 3 від 10.06.2025 року підтверджується, що 07 червня 2025 року Романцов В.В., РНОКПП НОМЕР_1 , на виконання умов Договору про надання правничої допомоги № б/н від 07.06.2025 року та Додатку № 1 до вказаного Договору сплатив 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок грошової винагороди адвоката Асланової Ельміри Ельманівни, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001695, виданого Радою адвокатів Миколаївської області 08.11.2019 року. Відповідно до п. 1 Акта № 1 від 10.06.2025 року приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 07.06.2025 року, Адвокат надав, а Клієнт прийняв правничу допомогу (юридичні послуги) відповідно до вищезазначеного Договору.
Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо витрат на правову допомогу, враховуючи докази надані на її надання, вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача разом зів сплаченим судовим збором в сумі 484 грн. 48 коп.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд
Поновити строк звернення до суду.
Позов - задовольнити.
Скасувати Постанову 27.01.2025 року № б/н по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , штрафу в сумі 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.), а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була у судовому засіданні з моменту отримання копії рішення.
СуддяІ. Ю. Зуб